Рішення № 9574552, 29.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.10                                                                                 Справа № 18/45пн(15/189пн).

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом відкритого акціонерного товариства «Луганській завод «Схід», м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськхімізоліт», м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Труд», м. Луганськ

про повернення майна

за участю представників:

від позивача:                              Синяпкін О.В. за дов. від 01.08.2009;

від відповідача:                    Головков О.І. –директор, паспорт довідка облстату;

                                        Войлов В.Ф. за дов. від 19.09.2007;

від 3-ої особи:                              Коробка О.Ф. за дов. від 25.01.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

-          про проведення віндикації та повернення від відповідача майна – складу з металу літ. 101-1, загальною площею 840,2 м2, за адресою м. Луганськ, вул. Руднєва, 123, позивачу;

-          про скасування реєстрації права власності у державному реєстрі прав власності на

склад з металу, загальною площею 840,2 м2, за адресою м. Луганськ, вул. Руднєва, 123 за ТОВ «Луганськхімізоліт».

Заявою від 03.02.2009 позивач уточнив свої вимоги зазначивши, що правильною адресою, за якою розташоване спірне майно, є: м. Луганськ, вул. Руднєва, 123-з.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що спірне майно вибуло з його (власника) володіння за недійсним договором купівлі-продажу від 15.04.2002 (який укладено між ним та третьою особою) поза його волею, який від імені позивача підписано не уповноваженою особою Ільїновим Ф.П.

Відповідач та третя особа проти позову заперечують посилаючись на його необґрунтованість.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.04.2009 по даній справі (при первісному розгляді справи) в позові було відмовлено в зв’язку з тим, що спірне майно вибуло з володіння власника за його волею і законних підстав для повернення майна немає.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду України від 18.08.2009 вказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2009 вищевказані рішення і постанова судів були скасовані справа направлена на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Підставою для скасування судових рішень (як вказано у постанові ВГСУ від 16.12.2009) стало не дослідження судами оригіналів протоколів загальних зборів від 12.02.2002 та від 19.02.2002, якими прийнято рішення про ліквідацію ВАТ «Луганський завод «Схід»та надано повноваження Ільїнову Ф.П. на відчуження майна товариства (висновки були зроблені судами на підставі ксерокопії протоколу), а також, що судами чітко не встановлено посаду Ільїнова Ф.П. (місцевий суд вказав, що Ільїнов Ф.П. укладав договір як голова ліквідаційної комісії, а суд апеляційної інстанції –як директор ВАТ «Луганський завод «Схід»).

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 09.02.2010 дана справа передана на новий розгляд судді Корнієнко В.В.

09.04.2010 в судовому засіданні було оголошено перерву до 23.04.2010 (15.00).

23.04.2010 було оголошено перерву до 29.04.2010 (16.30).

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та 3-ї особи, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.04.2002, укладеному між позивачем («Луганській завод «Схід») та третьою особою по справі (ТОВ «Фабрика «Труд»), позивач продав третій особі 14/100 частин виробничих будівель загальною площею 2380,3 м2, які розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 123, та складалися з будівлі цеху іграшок, площею 1540,1 м2 та будівлі складу металу площею 840 м2.

15.04.2002 об’єкт був переданий за актом приймання-передачі.

За договором купівлі-продажу від 01.06.2002 третя особа продала відповідачу (ТОВ «Луганськхімізоліт») будівлю складу металу площею 840 м2.

01.06.2002 об’єкт був переданий за актом приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.04.2006 по справі №18/89пд за позовом ВАТ «Луганській завод «Схід»до ТОВ «Фабрика «Труд», яке набрало законної сили, було визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.04.2002.

Підставами визнання недійсним вказаного договору було те, що усе майно та майнові права позивача на дату укладення оспорюваного договору знаходилися в податковій заставі і позивач в порушення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не узгодив питання відчуження своїх активів з податковим органом.

Питання наявності волі у ВАТ «Луганській завод «Схід»на відчуження свого майна та повноважень особи (Ільїнова Ф.П.), що підписала договір від імені продавця не досліджувалися судом при вирішенні спору у справі №18/89пд. Рішення суду не містить фактів та висновків щодо цих питань, які мають значення при розглядові віндикаційного позову, який розглядається у даній справі.

З метою повернення майна, та враховуючи, що спірне майно було відчужено ТОВ «Фабрика «Труд»на користь ТОВ «Луганськхімізоліт»(ще до вирішення спору у справі № 18/89пд), ВАТ «Луганській завод «Схід»звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2002.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.09.2007р. по справі № 8/382пд, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що відповідач є добросовісним набувачем, а майно вибуло з володіння позивача з його волі.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2008 по справі № 8/382пд змінено мотивувальні частини вказаних рішення та постанови та зазначено, що підставою відмови у задоволенні позову є те, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсними угод, стороною в яких така особа не є, тобто з застосуванням правового механізму, встановленого ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред’явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 388 ЦК України.

Враховуючи висновки, викладені у зазначеній постанові ВГСУ, позивач пред’явив до відповідача віндикаційний позов, що розглядається у даній справі, з вимогами:

-          про проведення віндикації та повернення від відповідача майна – складу з металу літ. 101-1, загальною площею 840,2 м2, за адресою м. Луганськ, вул. Руднєва, 123-з, позивачу;

-          про скасування реєстрації права власності у державному реєстрі прав власності на склад з металу, загальною площею 840,2 м2, за адресою м. Луганськ, вул. Руднєва, 123-з за ТОВ «Луганськхімізоліт».

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що спірне майно вибуло з його володіння за недійсним договором купівлі-продажу від 15.04.2002 (який укладено між ним та третьою особою) поза його волею, який від імені позивача підписано не уповноваженою особою Ільїновим Ф.П.

Відповідач та третя особа проти позову заперечують посилаючись на його необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, третіх осіб, та викликаних осіб, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:

Згідно ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідач за відплатним договором купівлі-продажу від 01.06.2002 купив у третьої особи (ТОВ «Фабрика «Труд») будівлю складу металу площею 840 м2.

Відповідач не знав і не міг знати того, що третя особа не мала прав відчужувати це майно, так як договір купівлі-продажу від 15.04.2002 між позивачем і третьою особою щодо цього майна був визнаний судом недійсним лише в 2006 році.

Таким чином, відповідач є добросовісним набувачем.

За доводами позивача майно вибуло з його володіння (тобто було продане ним третій особі за договором купівлі-продажу від 15.04.2002) не з його волі іншим шляхом, зокрема, договір купівлі продажу від 15.04.2002 від імені позивача підписаний директором Ільїновим Ф.П., який не мав на це права; до того ж посади директора ВАТ «Луганській завод «Схід»не існувало.

Судом встановлено, що 15.04.2002 між позивачем та третьою особою був укладений договір купівлі-продажу спірного майна.

У тексті вказаного договору вказано, що від імені позивача він укладений та підписаний директором Ільїновим Ф.П.

Статутом ВАТ «Луганській завод «Схід»дійсно не передбачено такої посади, як директор товариства.

Згідно п. 8 статуту ВАТ «Луганській завод «Схід»виконавчим органом товариства є правління яке очолює голова правління, який обирається загальними зборами товариства та має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства, бути представником товариства у його відносинах з іншими юридичними особами, укладати угоди від імені товариства.

В ході розгляду справи господарським судом у банківської установи (ЛОД АППБ «Аваль»), у якій був відкритий поточний рахунок позивача, був витребуваний протокол загальних зборів акціонерів ВАТ «Луганській завод «Схід»від 12.05.2001, на яких обирали органи управління товариства.

Згідно вказаному протоколу загальних зборів головою правління було обрано Ільїнова Ф.П. (у вказаному протоколі посада на яку обрано Ільїнова Ф.П. вказується по різному: «головою товариства обрано Ільїнова Ф.П.», «… є побажання тільки що обраному голові правління підготуватися …»).

Сам Ільїнов Ф.П. викликаний судом та опитаний в судовому пояснив, що тоді (у 2001-2002 роках) не придавали значення точним визначенням посади керівника товариства, в тому числі коли в договорі вказувалося директор Ільїнов Ф.П. вважалося, що це не має значення, все одне –1-й керівник.

Суд вважає, що помилкове зазначення у договорі посади 1-го керівника товариства як «директор», замість «голова правління», не має правового значення, і не позбавляє особу, яка підписала договір, у даному випадку Ільїнова Ф.П., його повноважень голови правління.

Тому доводи позивача про відсутність посади директора в товаристві суд не приймає до уваги.

На вимогу суду реєстратором власників цінних паперів позивача – Донецьким регіональним управлінням Приватбанку надано суду завірену копію протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Луганській завод «Схід»від 12.02.2002.

Згідно вказаному протоколу, загальними зборами позивача 12.02.2002 було вирішено ліквідувати ВАТ «Луганській завод «Схід»(2-ге питання); зборами обрали ліквідаційну комісію у кількості 3-х осіб, персонально: Ільїнов Ф.П., Требкіна Р.І. та Миронова Н.А.

В судовому засіданні судом було досліджено оригінал протоколу засідання ліквідаційної комісії ВАТ «Луганській завод «Схід»від 12.02.2002.

Вказаний протокол свідчить про те, що на засіданні ліквідкомісії 12.02.2002 головою ліквідкомісії обрано Ільїнова Ф.П. (усі три члена комісії голосували «за»).

Опитана в судовому засіданні член ліквідкомісії Требкіна Р.І. вказала, що зазначений протокол вона не підписувала, хоча підпис на цьому протоколі її. Требкіна Р.І. пояснила, що вона підписувала інші протоколи; на засіданні ліквідкомісії вона не була і не знала, що вона є членом ліквідкомісії.

В судовому засіданні судом було досліджено оригінал протоколу спільного засідання ліквідаційної комісії та спостережної ради ВАТ «Луганській завод «Схід»від 19.02.2002.

На вказаному засіданні також вирішували питання про обрання голови ліквідаційної комісії. Було обрано Ільїнова Ф.П.

У зазначеному спільному засіданні приймала участь член спостережної ради Ліннік О.Ф., яка була опитана судом у судовому засіданні і підтвердила справжність обрання Ільїнова Ф.П. головою ліквідкомісії.

Дослідивши завірені вищевказаними банком та реєстратором копії протоколів загальних зборів, оригінали протоколів ліквідкомісії та вислухавши пояснення викликаних осіб, суд вважає документально підтвердженим факт обрання Ільїнова Ф.П. на посаду голови ліквідаційної комісії.

Пояснення Требкіна Р.І. про те, що вона не підписувала вказаний протокол, на засіданні ліквідкомісії не була і не знала, що вона є членом ліквідкомісії, суд не приймає до уваги в зв’язку з тим, що ці пояснення спростовуються іншими вищезазначеними доказами.

Таким чином, підписуючи договір купівлі-продажу від 15.04.2002 про продаж третій особі спірного майна, Ільїнов Ф.П. мав повноваження і голови правління ВАТ «Луганській завод «Схід»і голови ліквідаційної комісії цього товариства.

Тобто Ільїнов Ф.П. був повноважною особою на укладення вказаного договору.

Отже, спірне майно вибуло із власності позивача за його волею.

Як було вказано вище, підставою для скасування судових рішень по даній справі при первісному її розгляді (як вказано у постанові ВГСУ від 16.12.2009) було недослідження судами оригіналів протоколів загальних зборів від 12.02.2002 та від 19.02.2002, якими прийнято рішення про ліквідацію ВАТ «Луганський завод «Схід»та надано повноваження Ільїнову Ф.П. на відчуження майна товариства (висновки були зроблені судами на підставі ксерокопії протоколу), а також, що судами чітко не встановлено посаду Ільїнова Ф.П. (місцевий суд вказав, що Ільїнов Ф.П. укладав договір як голова ліквідаційної комісії, а суд апеляційної інстанції –як директор ВАТ «Луганський завод «Схід»).

У новому розгляді справи зазначені вказівки Вищого господарського суду України виконано, досліджені оригінали протоколів та належним чином завірені копії (оригінал протоколу загальних зборів від 12.02.2002 неможливо дослідити в зв’язку з його втратою позивачем), при чому досліджувалися копії протоколів, які завірені незаінтересованими у результатах розгляду справи особами (банком та реєстратором); встановлено посаду Ільїнова Ф.П.

За таких обставин, у задоволенні позовної вимоги про повернення від відповідача майна –складу з металу, слід відмовити в зв’язку з її необґрунтованістю та безпідставністю.

Друга позовна вимога, є похідною від першої вимоги. Оскільки у задоволенні першої позовної вимоги судом відмовлено, то і друга вимога не підлягає задоволенню.

Крім того, друга позовна вимога не може бути задоволена у даній господарській справі виходячи з наступних підстав.

За другою вимогою позивач просить суд скасувати реєстрацію права власності за ТОВ «Луганськхімізоліт».

При цьому, відповідачем у справі є товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськхімізоліт».

Реєстрацію прав власності згідно з п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 28 січня 2003 року N 6/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 28 січня 2003 року N 66/7387, здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Оскільки реєстрацію прав власності в України на даний час здійснюють бюро технічної інвентаризації, то ТОВ «Луганськхімізоліт»є неналежним відповідачем за даною позовною вимогою.

Заміна неналежного відповідача та залучення іншого відповідача є правом, а не обов’язком суду. Позивач не заявляв клопотання про залучення іншого відповідача за другою позовною вимогою.

Крім того, з цього приводу слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції визнається публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

БТІ на основі законодавства виконують делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Тому, якщо відповідачем за вимогою про скасування реєстрації права власності в державному реєстрі прав власності буде визначено БТІ, то виходячи з суб’єктного складу сторін, предмету судового розгляду та з урахуванням практики Верховного суду України, провадження у справі за даною вимогою може здійснюватися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин унеможливлюється при розглядові даного спору в порядку господарського судочинства залучення БТІ як іншого відповідача.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

При подачі позову до суду позивачем не була оплачена державним митом не майнова вимога (про скасування реєстрації права власності); було сплачено державне мито лише за вимогою майнового характеру (про повернення майна).

За таких обставин, з позивача підлягає стягненню до Державного бюджету України державне мито в сумі 85 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          В позові відмовити.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

3.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Луганській завод «Схід», м. Луганськ, вул. Руднєва, 123, ідентифікаційний код 02969047, на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 85 грн.; одержувач коштів: УДК у м. Луганську, ідентифікаційний код 24046582, п/р 31118095700006 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код бюджетної класифікацій 22090200, символ звітності банку 095; наказ видати ДПІ в Артемівському районі м. Луганська.

29 квітня 2010 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 05 травня 2010 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           В.В. Корнієнко