Ухвала суду № 95728795, 22.03.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

"22" березня 2021 р.

Справа №489/193/20

Провадження №2-п/489/13/21

УХВАЛА

22 березня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – Бодюл А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 липня 2020 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію

В С Т А Н О В И В:

Заявниця звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 липня 2020 року та призначити справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження. Мотивуючи свої вимоги тим, що 04.07.2020 за вих. № 489/193/20/20172/2020 від 04.06.2020 нею отримано судову повістку з викликом у судове засідання на 09.07.2020 на 11.40 год. 07 липня 2020 на електронну адресу суду нею двічі спрямовано заяву про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з тим, що вона знаходилася на самоізоляції у зв`язку з підозрою на вірусне захворювання верхніх дихальних шляхів. Незважаючи на поважність причин її неявки до суду 09.07.2020, у заочному рішенні безпідставно вказано, що відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив. Вказує, що жодного Договору про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води до квартири АДРЕСА_1 з ПрАТ «МТЕЦ» вона не укладала. Протягом 2020 року нею внесені платежі за спожиту теплову енергію, однак сума заборгованості ні позивачем, ні судом не була скоригована. Вважає, що судом при задоволенні позовної заяви були порушені норми процесуального права, які надавали можливість суду виносити заочне рішення, а також норми матеріального права, а саме судом не було встановлено справжність правової природи договору, на який посилається позивач, що в подальшому і привело до винесення оспорюваного рішення.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 липня 2020 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" 14 871,83 грн. боргу за спожиту теплову енергію. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції - 1782,06 грн., три відсотки річних - 504,48 грн. та 2102,00 грн. витрат сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 284 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Згідно довідки з Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 30.01.2020 за вих. № 19.03.03-11/642/20, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

В матеріалах цивільної справи № 489/193/20 (провадження № 2/489/1252/20) містяться конверти зі зворотним повідомленням про невручення відповідачу судової повістки з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 37, 41, 42) та зворотні повідомлення про вручення адресату судової повістки (а.с 28, 46).

31 березня 2020 року, 04 травня 2020 року, 08 липня 2020 року від ОСОБА_1 на електронну адресу суду надійшли заяви про відкладення судового розгляду справи на інші дати у зв`язку з захворюванням та перебуванням на самоізоляції (а.с. 32, 38, 50).

Згідно ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заявниця в своїй заяві зазначає, що підставою для скасування заочного рішення, зокрема, є те, що судом при задоволенні позовної заяви були порушені норми процесуального права, які надавали можливість суду виносити заочне рішення, а також норми матеріального права, а саме судом не було встановлено справжність правової природи договору, на який посилається позивач, що в подальшому і привело до винесення оспорюваного рішення.

Також заявниця зазначає, що нею з початку 2020 року сплачувалися комунальні послуги за спожиту теплову енергію, однак сума заборгованості ні позивачем, ні судом не була скоригована, на підтвердження зазначеного суду надано дублікати квитанцій (а.с 69-76).

Дані докази не можуть вважатись доказами про сплату відповідачкою заборгованості,, оскільки у вказаних квитанцій в графі «період оплати» зазначені періоди оплати з 01.01. по 31.10.2020 року та призначення платежів «отопление, 401069, 1-а Лінія 34/69», тоді як позивач просив стягнути заборгованість за період з 2016 року по 2019 рік.

Частиною 3 статті 287 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

За змістом ч. 1 ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, для скасування заочного рішення необхідна одночасна наявність наведених умов, тобто, не лише встановлення поважності причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

В даному випадку, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення та матеріали справи, суд дійшов до висновку, що відповідачка достеменно знала про дати, час та місце судових засідань, про що свідчать її заяви про відкладення судового розгляду. Зазначене виключає сукупність підстав для скасування заочного рішення та призначення справи до судового розгляду в порядку загального або спрощеного позовного провадження.

Керуючись ст. ст. 287-288 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 липня 2020 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію – відмовити.

Роз`яснити, що заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ст. ст. 354-356 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева