Рішення № 9572565, 22.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/1122.04.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрфармтрейд»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Котков О.В.

Представники сторін:

від позивача: Сердюк О.В., довіреність № 28 від 22.02.2010 року;

Лимар А.В., директор;

від відповідача: не з’явились;

22.04.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛ-Україна»(надалі ТОВ «ОЛ-Україна», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Елпіс-Україна»(надалі ПП «Елпіс-Україна», відповідач) 168991, 64 грн. суми основного боргу, 5587, 98 грн. –пені, 3041, 85 грн. інфляційних втрат, 817, 75 грн. 3% річних.

Позивач у судовому засіданні 25.03.2010 року подав клопотання про заміну відповідача у справі, в зв’зку з укладенням договору від 19.03.2010 року про переведення боргу ПП «ЕлпісУкраїна»(первісний відповідач) на ТОВ «Торговий дім «Укрфармтрейд»(належним відповідач) за договором поставки № 21/02 від 20.07.2009 року. Вказане клопотання задоволено судом. Ухвалою суду від 25.03.2010 року у справі здійснено заміну первісного відповідача належним відповідачем - ТОВ «Торговий дім «Укрфармтрейд».

В ході розгляду справи, у зв’язку з повним погашенням відповідачем основної заборгованості в сумі 168991, 64 грн., позивачем подана заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу та збільшено вимоги в частині стягнення штрафних санкцій.

Заява позивача приймається до розгляду судом лише в частині зменшення суми основного боргу, оскільки на вказану суму сплаченого відповідачем товару, що підтверджується банківськими виписками, спору між сторонами не існує. Позивач зменшуючи в цій частині позовні вимоги не просить вирішувати спір про стягнення коштів за вже оплачений товар в судовому порядку, у зв’язку з чим відсутні підстави припинення провадження щодо розгляду вимог від яких позивач відмовився. Зазначена позиція викладена у п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.08.2008 року № 01-8/482, п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 в яких зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов’язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи, при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача збільшеного розміру пені, інфляційних збитків та 3% річних по сумах заявлених у заяві не можуть бути розглянуті в межах заявленого позову оскільки, в порушення вимог процесуального законодавства, позивачем до клопотання не надано доказів сплати державного мита.

Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Таким чином, процесуальним законом суд обмежений у прийняті заяв про збільшення позовних вимог без сплати державного мита у встановленому порядку та розмірах.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки № 21/02 від 20.07.2009 року прострочено сплату поставленого товару. Також позивач просить стягнути з відповідача суму нарахованої пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, проти позову не заперечував.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2009 року між ТОВ «ОЛ-Україна»та ПП «Елпіс-Україна»укладено договір поставки № 21/02 за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язується поставляти та передавати у власність покупця лікарські засоби та інші товари медичного призначення протягом всього терміну дії цього договору, а покупець (відповідач у справі) зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п.2.1. покупець надсилає постачальнику письмову заявку на продукцію, із зазначенням найменування покупця, асортименту (торгового найменування) продукції, кількості одиниць кожного найменування, загальної вартості продукції, дати заявки, дати відвантаження, ПІБ виконавця.

Відповідно до п. 2.8. договору право власності на товар виникає у покупця з моменту фактичної передачі продукції на складі постачальника за накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Поставка продукції, з приводу оплати якої виник спір, підтверджується накладними № 188 від 22.10.2009 року на суму 231205, 60 грн., № 195 від 02.11.2009 року на суму 6930, 00 грн. № 206 від 02.11.2009 року на суму 84410, 96 грн. № 200 від 02.11.2009 року на суму 23474, 50 грн., які у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи.

Згідно з п. 9.1 договору, договір набирає чинності та діє з моменту його підписання обома домовленими сторонами до 31 грудня 2010 року, а в частині свзаєморозрахунків – до повного його виконання сторонами. Відповідно зазначені вище документи свідчать про поставку продукції в межах укладеного договору.

Станом на час вирішення спору заборгованість в розмірі 168991, 64 грн. заявлена до стягнення є погашеною, на підтвердження чого позивачем надано банківські виписки.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 3.3 договору № 21/02 від 20.07.2009 року та умов оплати, зазначених у накладних, покупець мав здійснити оплату товару протягом 60 календарних днів з дня прийняття товару, відповідно строк виконання зобов’язань щодо оплати товару поставленого згідно накладної № 188 від 22.10.2009 року настав 21.12.2009 року, за накладними № 195 від 02.11.2009 року, № 206 від 02.11.2009 року, № 200 від 02.11.2009 року настав 01.01.2010 року.

Враховуючи повну оплату поставленої продукції відповідачем згідно зазначених видаткових накладних, спору в частині стягнення основної суми заборгованості між сторонами не існує.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 7.2 договору у випадку протрочення термінів платежу, зазначеного у п. 3.3. даного договору, покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час виконання зобов’язання, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем станом на 25.02.2010 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за обліковою ставкою 10,25 % встановленою Постановою НБУ № 468 від 10.08.2009 року, і складає 5587, 98 грн. Розрахунок здійснений позивачем за кожною накладною з урахуванням настання строку платежу та є додатком до позовної заяви, міститься у матеріалах справи.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком суми 3% річних у розмірі 817, 75 грн. наданим позивачем і вважає такий обгрунтованим.

Розрахунок інфляційних втрат позивачем здійснений невірно. Оскільки строк виконання зобов’язань за накладними № РН-0000195, РН-0000206, РН-0000200 від 02.11.2009 року настав 01.02.2009 року, а тому інфляційні втрати слід розраховувати з 02.01.2010 року, а не за цілий січень місяць, як це було здійснено позивачем. Такими чином, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних збитків у розмірі 2978, 27 грн.

Враховуючи вищенаведене, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 5587, 98 грн. - пені, 2978, 27 грн. - інфляційних збитків, 817, 75 грн. - 3% річних.

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995 року «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 1 784, 39 грн. та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2 019, 58 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрфармтрейд»(04128, м. Київ, вул. Туполева, 17-Ж, р/р 26006330126072 в АБ «Хрещатик», МФО 300830, ідент. код 36476250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-Україна»(04073, м. Київ, пр-т Московський, 21-а, р/р 260040376700 в АБ «Брокбізнесбанк»м. Києва, МФО 300249, ідент. код 33940759) 5587, 98 грн. (п’ять тисяч п’ятсот вісімдесят сім гривень 98 копійок) пені, 2978, 27 грн. (дві тисячі дев’ятсот сімдесят вісім гривень 27 копійок) інфляційних збитків, 817, 75 грн. (вісімсот сімнадцять гривень 75 копійок) 3% річних, 2019, 58 грн. (дві тисячі дев’ятнадцять гривень 58 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 11.05.2010р.