Рішення № 9572250, 28.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/12228.04.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоДержавного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт»

Простягнення 9532,07 грн.

                              Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

від позивача: Півень Д.О. – дов. № Д07/2010/03/02-1 від 02.03.10 р.

                     Марковська В.В. –дов. № Д07/2009/12/31-13 від 31.12.09 р.          

від відповідача: Безвенюк В.П. – дов. № б/н від 30.03.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт»про стягнення 8871,34 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію, 443,57 грн. штрафу, 173,56 грн. інфляційної складової боргу та 43,61 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором на використання електричної енергії № 3205214 від 12.12.1995 р. та додатками до даного договору № 13а від 12.12.1995 р., № 14 від 09.06.1997 р. та № 2Ж1 від 17.05.06 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.10 р. було порушено провадження у справі № 37/122, розгляд справи призначено на 21.04.10 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 21.04.10 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 17.03.2010 р. надав витребувані судом документи та оригінали документів для огляду у судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.04.10 р. пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав документи на виконання вимог ухвали та платіжні доручення на підтвердження сплати суми основного боргу.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, судом було оголошено перерву у судовому засіданні 21.04.10 р. до 28.04.10 р. та зобов’язано сторін провести звірку взаєморозрахунків за ініціативою відповідача, акт якої надати суду.

У судовому засіданні 28.04.10 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав суду письмові пояснення, згідно з якими позивач визнав сплату відповідачем основного боргу.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.04.10 р. надав суду пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Київськими кабельними мережами Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»РКМ «Південний»(енергопостачальна компанія) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт» (споживач) був укладений договір на використання електричної енергії № 3205214 від 12.12.1995 р., відповідно до умов якого енергопостачальна компанія зобов’язується відпускати електроенергію як різновид промислової продукції абоненту в межах (приєднаної) дозволеної до використання потужності, згідно з визначеними йому цим договором, умовами та величинами споживання електроенергії та потужності (додаток № 1), а абонент зобов’язується оплачувати використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з прейскурантом 09-01, діючим індексом цін та умовами цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Додатком 2Ж1 від 17.05.06 р. до договору № 3205214 від 12.12.1995 р. визначено порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача.

Згідно з пунктами 2 та 3 вищевказаного додатку, споживач знімає показання лічильників 20 числа кожного місяця; період між датами зняття показань засобів обліку прирівнюється до розрахункового періоду, тариф якого застосовується для розрахунків вартості електричної енергії.

У відповідності до п. 4 додатку 2Ж1 від 17.05.06 р., щомісяця 21 числа споживач зобов’язується направляти свого представника до постачальника електричної енергії за адресою: м. Київ, вул. Р. Роллана, 18 для надання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, споживач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Згідно з п. 5 зазначеного додатку, споживач здійснює 100 % оплату вартості заявленого (договірного) обсягу електричної енергії до 13 числа поточного розрахункового періоду.

На обсяг електричної енергії, який підлягає оплаті, постачальник електричної енергії до 1 числа поточного місяця виписує рахунок позивачу.

Остаточний розрахунок здійснюється споживачем до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі обсягів фактично спожитої електричної енергії у поточному розрахунковому періоді.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії звітів про використану електричну енергію за листопад 2009 р. та грудень 2009 р., розрахунки-розшифровки № 3205214/11 від 21.11.09 р. за листопад 2009 р. на суму 8519,47 грн. та № 3205214/12 від 21.12.09 р. за грудень 2009 р. на суму 8871,31 грн., акти приймання-передачі товарної продукції № 3205214/11 за листопад 2009 р. та № 3205214/12 за грудень 2009 р.

Загальна сума спожитої відповідачем електричної енергії за період з 01.11.09 р. до 01.01.2010 р. становила 17390,81 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов’язання за договором № 3205214 від 12.12.1995 р., тоді як відповідач свої зобов’язання щодо оплати за спожиту електричну енергію виконав частково на суму 8519, 47 грн., у зв’язку з чим станом на 01.01.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 8871,34 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів в погашення боргу за спожиту від АЕК «Київенерго»електроенергію Київського управління начальника робіт МОУ.

За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт» про стягнення 8871,34 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію, 443,57 грн. штрафу, 173,56 грн. інфляційної складової боргу та 43,61 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором на використання електричної енергії № 3205214 від 12.12.1995 р. та додатками до даного договору № 13а від 12.12.1995 р., № 14 від 09.06.1997 р. та № 2Ж1 від 17.05.06 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 3205214 від 12.12.1995 р. строк оплату за спожиту електричну енергію здійснив не повністю.

Відповідач у судовому засіданні 21.04.10 р. надав суду платіжне доручення № 56 від 02.02.10 р. на підтвердження сплати основного боргу в сумі 8871,34 грн., що позивачем було письмово визнано у судовому засіданні 28.04.10 р.

При цьому слід зазначити, що цей платіж був вчинений відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду.

Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу в сумі 8871,34 грн., у зв’язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 173,56 грн. інфляційної складової боргу та 43,61 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 3205214 від 12.12.1995 р. за період з 01.11.09 р. до 01.01.10 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 3205214 від 12.12.1995 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 173,56 грн. інфляційної складової боргу та 43,61 грн. трьох відсотків річних.

Також АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить стягнути з відповідача 443,57 грн. штрафу за порушення договірного зобов’язання щодо оплати спожитої електричної енергії за договором № 3205214 від 12.12.1995 р.

Згідно з п. 5.4. договору № 3205214 від 12.12.1995 р., абонент за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії та потужності (безпідставну, повну або часткову відмову, ухилення від оплати і таке інше) сплачує енергопостачальній організації штраф у розмірі 5 % суми, оплату якої абонент затримав. Штраф стягується вимогою енергопостачальної організації.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення штрафу, вона має бути передбачена законом або договором.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, оскільки Державне підприємство Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт»є державним підприємством, яке перебуває у скрутному фінансовому стані, крім того, судом приймається до уваги той факт, що відповідач повністю погасив основний борг перед позивачем до порушення провадження у справі № 37/122.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», до 50,00 грн. за несвоєчасне погашення заборгованості по сплаті за спожиту електричну енергію.

Таким чином, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 275 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 217, 230, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління начальник робіт»(03049, м. Київ, вул. Курська, 13-А, код ЄДРПОУ 14304117) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 50 (п’ятдесят) грн. 00 коп. штрафу, 173 (сто сімдесят три) грн. 56 коп. інфляційної складової боргу, 43 (сорок три) грн. 61 коп. трьох річних процентів, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.          

           Суддя           Гавриловська І.О.