Рішення № 9571915, 05.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/14405.05.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Главред Медіа»

Про           стягнення 5967,64 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Спасибко А.В. –по дов. № б/н від 20.01.2010

Від відповідача Кияниця В.І. –по дов. № б/н від 20.04.2010

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.04.2010 було оголошено перерву до 05.05.2010.

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Главред Медіа»4920,16 грн. основного боргу по орендній платі, 673,96 грн. пені, 275,53 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 97,99 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору суборенди № 1-П від 17.07.2008.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 06.04.2010. Представником відповідача в усних поясненнях зазначено, що відповідач розрахувався з позивачем до звернення позивачем з позовною заявою до суду.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 05.05.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників позивача і відповідача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

17.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті»(орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Главред Медіа»(суборендар) було укладено договір суборенди № 1-П (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове платне користування на строк визначений у даному договорі на умовах оренди, без права викупу, частину нежилого приміщення загальною площею 637,36 кв. м. (далі об‘єкт), яке розташоване на другому поверсі та частину нежилого приміщення загальною площею 323,18 кв. м., яке розташоване на третьому поверсі будівлі за адресою м. Київ, вул. Старокиївська, 10, що підтверджується актом прийому-передачі від 22.07.2008.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з липень 2009 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4920,16 грн. та нараховані пеня в розмірі 673,96 грн., збитки від інфляції в розмірі 275,53 грн. та 3% річних в сумі 97,99 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому відповідно до п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Пунктом 8.1. договору визначено, що строк суборенди визначений сторонами до 31.12.2008.

Додатковою угодою від 12.12.2008 строк дії договору суборенди сторонами встановлений до 31.08.2009.

Окрім цього, зазначеною додатковою угодою сторонами було внесено зміни до договору щодо площі об‘єкта визначивши її в розмірі 637,36 кв. м. Площа об‘єкта в розмірі 323,18 кв. м., який розташований на третьому поверсі будівлі за адресою м. Київ, вул. Старокиївська, 10 згідно акту прийому-передачі від 12.12.2008 було повернуто орендарю.

Додатковою угодою від 26.07.2009 сторонами встановлений строк дії договору до 26.07.2009 і як вбачається з акту приймання-передачі від 26.07.2009 суборендар повернув, а орендар прийняв приміщення загальною площею 637,36 кв. м., яке розташоване на другому поверсі будівлі за адресою м. Київ, вул. Старокиївська, 10.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.8.1. договору в редакції додаткової угоди від 01.02.2009 з цієї дати орендна ставка за 1 кв. м. разом з ПДВ становить 216,93 грн.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.9. договору орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше 5-го числа поточного місяця.

За розрахунками позивача станом на 25.02.2010 борг по орендній платі складав 4920,16 грн.

Як вбачається з наданого сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2010, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, відповідач 11.03.2010 сплатив позивачу суму боргу в розмірі 4920,16 грн.

Тобто, матеріали справи свідчать, про те що відповідач станом на день звернення позивача з позовом до суду (29.03.2010 –штамп вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва) сплатив борг в розмірі 4920,16 грн.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено порушення його права щодо несплати відповідачем боргу по орендній платі в розмірі 4920,16 грн. станом на день подання позовної заяви до суду, в зв’язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 673,96 грн. пені за неналежне виконання договірних зобов‘язань по сплаті орендної плати слід зазначити наступне

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі здійснення платежів суборендар зобов‘язаний оплатити орендарю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 5 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо та з урахуванням періодів часткового виконання зобов‘язання.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 673,96 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 673,96 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в сумі 275,53 грн. і 3% річних в сумі 97,99 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 275,53 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3 % річних в сумі 97,99 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Главред Медіа»(м. Київ, вул. І.Мазепи, 28, код ЄДРПОУ 34413423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті»(м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, код ЄДРПОУ 31928017) 673 (шістсот сімдесят три) грн. 96 коп. пені, 275 (двісті сімдесят п‘ять) грн. 53 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 97 (дев‘яносто сім) грн. 99 коп. –3% річних, 10 (десять) грн. 47 коп. витрат по сплаті державного мита та 41 (сорок одну) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4920,16 грн. в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 06.05.2010.