Рішення № 9571907, 17.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/400-52/68817.03.10

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім»про стягнення 113640,21 грн. за участю представників позивача –Лісовала О.В., довіреність без номера від 15.12.2009 р., відповідача –Чеховського А.А., довіреність без номера від 24.02.2010р.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 111083,76 грн. основного боргу, 2556,45 грн. пені, а загалом 113640,21 грн. боргу у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати наданих послуг по заправці автотранспорту за договорами №41 від 23.05.2007р., № 41/1 від 23.05.2007р., №42/2 від 01.02.2008р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.11.2008 порушено провадження у справі №41/400 та призначено її до розгляду на 08.12.2008р. (суддя Спичак О.М.).

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2008 року у справі №41/400 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»111083 (сто одинадцять тисяч вісімдесят три) грн. 76 коп. боргу, 2556 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят шість) грн. 45 коп. пені, 1136 (одна тисяча сто тридцять шість) грн. 40 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять гривень) грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім»–без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2009 року скасовано рішення господарського суду м. Києва від 26.12.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2009 року прийнято справу № 41/400 до провадження, присвоєно їй № 41/400-52/688 та призначено до розгляду на 16.12.2009 року (суддя Чебикіна С.О.).

У судовому засіданні 16.12.2009 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 03.03.2010 року представник позивача надав письмові пояснення по справі.

У судових засіданнях 16.12.2009 року, 24.02.2010 року, 03.03.2010 року та 10.03.2010 року оголошувались перерви відповідно на 21.01.2009 року, 03.03.2010 року, 10.03.2010 року та 17.03.2010 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрексім»(відповідач) 23.05.2007 було укладено договори № 41 та 41/1 та 01.02.2008 - договір № 41/2 (надалі - Договори), відповідно до умов яких позивач зобов’язався у відповідності до договору доручення від імені та за рахунок довірителя надати послуги щодо заправки автотранспорту відповідача та надати додаткові послуги на підставі пред’явлених відповідачем пластикових карток, а останній зобов’язався оплатити надані послуги.

Відповідно до пункту 2.1.2. договорів, позивач зобов’язався від імені та за рахунок довірителя забезпечити заправку паливом автотранспорту відповідача на автозаправних станціях (надалі - АЗС) зазначених у списку АЗС (згідно порядку роботи АЗС) при пред’явленні пластикових карток.

Згідно пункту 2.1.3. договорів позивач щомісяця зобов’язується проводити звірку взаєморозрахунків. Звірка проводиться не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним періодом. Рахунки-фактури на оплату виставляються щотижня по факсу чи у електронному вигляді. Реєстри висилаються відповідачу щотижня по електронній пошті, а у разі відсутності такої –по факсу.

Ціна послуг щодо заправки автотранспорту, діюча між сторонами для розрахунків за договорами, визначається на підставі діючих цін на автозаправній станції відповідно до умов, передбачених в протоколах, які є невід’ємною частиною договорів. Ціна палива та послуг щодо заправки автотранспорту на АЗС фіксується у платіжній квитанції (чеку виданому терміналом), підписаній оператором АЗС та водієм. У разі відсутності ціни у платіжній квитанції (чеку), ціна АЗС визначається згідно прейскуранту цін автозаправних станцій, що находиться на офіційному сайті довірителя. Прийняттям цін відповідачем, вважається факт заправки автотранспорту, направленого відповідачем на АЗС (пункт 3.1. договорів).

Строк, протягом якого відповідач сплачує вартість відпущеного палива та наданих послуг, включаючи винагороду, зазначається в протоколі погодження умов розрахунків (пункт 3.3. договорів).

Як вбачається зі змісту протоколів № 1 узгодження умов розрахунків з обслуговування за пластиковими картками від 23.05.2007 до договорів № 41 від 23.05.2007 та № 41/1 від 23.05.2007 фактично строк оплати (предоплати, відповідно) не встановлений.

Відповідно до пункту 1 протоколу № 1 узгодження умов розрахунків з обслуговування по пластикових картках від 01.02.2008 до договору № 41/2 від 01.02.2008, строк оплати по заправці автотранспорту нафтопродуктами та додаткових послуг становить 14 календарних днів з моменту отримання рахунку.

Разом з тим, в рахунках-фактурах, які виставлялися на оплату згідно пункту 2.1.3. договорів, встановлений строк оплати протягом 14 днів з моменту отримання рахунку.

Укладаючи договори № 41 та № 41/1від 23.05.2007, № 41/2 від 01.02.2008, позивач (повірений) діяв на підставі договорів доручення № 1/07 від 01.07.2003, укладеного з ТОВ «Арис-Карт»(довіритель), юридичною особою за законодавством Росії, та № 04/01 від 04.01.2008, укладеного з ТОВ «Арис-Балтія» (довіритель), юридичною особою за законодавством Латвійської республіки (далі –договори доручення) відповідно.

Згідно статті 62 Цивільного кодексу Української РСР угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.

Відповідно до статей 386, 388 Цивільного кодексу Української РСР за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя.

Стаття 237 Цивільного кодексу України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Стаття 1000 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до пункту 1.1. договорів доручення довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов’язання від імені та за рахунок довірителя укладати за винагороду угоди з третіми особами по придбанню останніми за допомогою пластикових карток «Арис-Юг»послуг по заправці автотранспорту і додатковий сервісних послуг автозаправних станцій за межами митної території України.

Згідно п. 1.3 договорів доручення права і обов’язки за угодами з третіми особами, укладеними повіреним, виникають безпосередньо у довірителя.

Пунктом 2.2.3. договорів доручення встановлений обов’язок повіреного отримувати від третіх осіб за угодами оплату в грошовій одиниці (гривні) України за надані довірителем послуги по заправці автотранспорту і додаткові сервісні послуги автозаправних станцій.

Зазначений пункт кореспондується з пунктом 1.2. договорів № 41 та № 41/1 від 23.05.2007, № 41/2 від 01.02.2008.

Пункт 2.2.7 договорів доручення встановлює обов’язок повіреного перераховувати довірителю все отримане за угодами з третіми особами на виконання доручення.

Згідно пункту 3.3. договорів доручення грошові кошти, отримані повіреним за угодами з третіми особами, перераховуються на рахунок довірителя в Евро (за договором доручення № 04/01 від 04.01.2008) та російських рублях (за договором доручення № 1/07 від 01.07.2003). Підставою для перерахування коштів повіреним довірителю є акт узгодження розрахунків за надані послуги.

Позивач на виконання умов договорів передав відповідачу пластикові картки у кількості 11 штук, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі пластикових карток № АВК-008750 від 08.11.2007 та № АВК-007970 від 25.05.2007, та надав від імені та за рахунок довірителя послуги по заправці автотранспорту відповідача дизельним паливом на АЗС у кількості 85 322 літри на загальну суму 735173,53 грн., що підтверджується копіями актів приймання-передачі наданих послуг та звірки взаємних розрахунків № ЗкП-000046/161 від 30.11.2007, № ЗкП-000047/159 від 31.12.2007, № ЗкП-000048/156 від 31.01.2008, № ЗкП-000049/41/-2 від 29.02.2008, № ЗкП-000050/41/-2 від 31.03.2008, № ЗкП-000051/41/-2 від 30.04.2008 та № ЗкП -000052/41/-2 від 31.05.2008 (копії містяться у матеріалах справи). З тексту вищезазначених актів вбачається, що позивачем були виставлені рахунки –фактури з зазначенням строку оплати, які відповідачем отримані своєчасно. Акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Докази того, що акти з боку відповідача були підписані невстановленою особою, відповідачем суду не надано.

Однак, відповідач за надані позивачем від імені та за рахунок довірителя послуги розрахувався частково в сумі 624089, 77 грн., внаслідок чого у відповідача перед довірителем виникла заборгованість в розмірі 111083, 76 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 31.05.2008 року.

Отже, позивач від імені та за рахунок довірителя виконав взяті на себе зобов’язання за договорами щодо надання послуг по заправці автотранспорту відповідача та додаткових послуг, а відповідач виконав неналежним чином взяті на себе зобов’язання з оплати наданих послуг та має перед довірителем заборгованість у сумі 111083,76 грн.

02.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»(новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис-Балтія»(первинний кредитор) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис-Карт»(первинний кредитор) були укладені договори уступки права вимоги, предметом яких є уступка первинним кредитором на користь нового кредитора права вимоги погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім».

Згідно п. 1.2 договорів уступки права вимоги заборгованість вказана в п.1.1 даних договорів є дійсною і виникла внаслідок невиконання боржником своїх зобов’язань по договорам №41 від 23.05.2007 року, №41/1 від 23.05.2007 року і №42/2 від 01.02.2008 року.

П.2.1 договору уступки права вимоги від 02.12.2008 року передбачено, що первинний кредитор уступає новому кредитору свої права по вищевказаному договору в частині, яка стосується стягнення основної суми заборгованості в розмірі 111083,76 грн., а також неустойки в розмірі 2556,45 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 4.2 договорів №41 від 23.05.2007р., № 41/1 від 23.05.2007р., №42/2 від 01.02.2008р у разі порушення термінів розрахунків відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який вона сплачується, від суми платежу за кожен день прострочки.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв’язку з простроченням виконання зобов’язання з оплати наданих послуг нараховано 2556,45 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 111083,76 грн. та 2556,45 грн. пені є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексім»(03068, м. Київ, вул. Радищева, 3, код ЄДРПОУ 31058637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»(юридична адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 48-А; поштова адреса: 03028, м. Київ, проспект Науки, 41, оф. 442, код ЄДРПОУ 31745725) 111083 (сто одинадцять тисяч вісімдесят три) грн. 76 коп. боргу, 2556 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят шість) грн. 45 коп. пені, 1136 (одну тисячу сто тридцять шість) грн. 40 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять гривень) грн. 00 коп. витрат за інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Чебикіна