Рішення № 9571788, 06.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/10706.05.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна спілка «Новація» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Альма-2000»

Про стягнення 28792,47 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача                     Сичов О.О. –по дов. № б/н від 20.02.2010

Від відповідача Сіваченко В.В. –по дов. № б/н від 02.04.2010

В судовому засідання 27.04.2010, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 06.05.2010 для виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна спілка «Новація»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альма-2000»заборгованості в сумі 28792,47 грн., з них 21526,00 грн. основного боргу, 4 305,20 грн. неустойки, 1869,92 грн. пені, 269,08 грн. 3% річних, 822,27 грн. інфляції, за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № 23 від 01.02.2009.

Представником позивача 31.03.2010 до відділу діловодства подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 21526,00 грн. основного боргу, 4 305,20 грн. неустойки, 1103,20 грн. пені, 161,40 грн. - 3% річних, 796,50 грн. інфляції.

Відповідач у поданому 02.04.2010 письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, оскільки договір № 23 оперативної оренди від 01.02.2009 Товариством з обмеженою відповідальністю «Альма-2000»із Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна спілка «Новація»не укладався. Договір № 23 від 01.02.2009 з боку ТОВ «Альма-2000»укладений в особі директора Дерлюка Д.Ю., який ніколи директором ТОВ «Альма-2000»не був, ніколи в трудових відносинах з ТОВ «Альма-2000»не перебував і якому довіреність на укладення від імені ТОВ «Альма-2000»не видавалась. Згідно протоколу № 1 від 31.10.2000 зборів засновників ТОВ «Альма-2000»та наказу № 1 від 31.10.2000 директором ТОВ «Альма-2000»є Куранда М.М. зазначає, що на договорі та акті приймання-передачі відсутній відбиток печатки ТОВ «Альма-2000». Про те, що від імені ТОВ «Альма-2000»укладений договір відповідач дізнався з позовної заяви. Відповідач не мав намірів укласти з позивачем договір оренди, листування щодо можливості укладення договору оренди відповідач з позивачем не вів, у передбачених законом порядку та формі не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, і жодних дій на виконання такого договору відповідач не вчиняв. Отже, вважає, що договір є неукладеним.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.02.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна спілка «Новація» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альма-2000»(орендар) було укладено договір № 23 оперативної оренди нежитлових приміщень (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору орендодавець зобов‘язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) нежитлове приміщення к. 48 загальною площею 45,8 кв. м., що розташоване за адресою м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 4 (об‘єкт оренди), для власної господарської діяльності.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за 10 місяців, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 21 526 грн., а також нарахована пеня в розмірі 1103,20 грн., 796,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 161,40 грн. –3% річних та неустойка за порушення порядку повернення об‘єкта в сумі 4305,20 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Пунктами 2.1., 2.2. договору визначено, що орендодавець зобов‘язаний передати, а орендар прийняти приміщення у користування протягом 2 робочих днів з моменту підписання договору. Факт передачі приміщення у користування оформлюється відповідним актом, який укладається сторонами та є невід‘ємною частиною цього договору. Орендоване приміщення вважається прийнятим з моменту підписання цього акту.

Факт передачі орендодавцем та відповідно прийняття орендарем об‘єкта оренди підтверджується актом приймання-передачі від 01.02.2009.

Пунктом 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3.1. договору сторонами узгоджено, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2009.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 5.1. договору орендна плата з урахуванням комунальних послуг по цьому договору визначені у розмірі 47 грн. за 1 кв. м. орендованої площі. За місяць загальна сума орендної плати складає 2152,60 грн., в тому числі ПДВ.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п.5.2. договору визначену п. 5.1. договору суму орендної плати орендар сплачує не пізніше 25 числа кожного місяця.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, в результаті чого виникла заборгованість по орендній платі, що за 10 місяців оренди становить 21526 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 21526 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що за порушення орендарем грошових зобов‘язань за цим договором орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми невиконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання такого обов‘язку.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати, що не суперечить вищезгаданим вимогам Закону..

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.2. договору, розмір якої, становить 1103,20 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1103,20 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті за отримані послуги оренди, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 796,50 грн. збитків від індексу інфляції та 3% річних в сумі 161,40 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 796,50 грн. збитків від індексу інфляції та 3% річних в сумі 161,40 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

В преамбулі договору вказано, що з боку ТОВ «Альма-2000»він укладений в особі директора Дерлюка Д.Ю. В реквізитах сторін з боку орендаря зазначено, що договір підписано директором Дерлюк Д.Ю. та стоїть відтиск печатки філії ТОВ «Альма-2000».

Для з‘ясування чи є філія юридичною особою представник відповідача Положення про філію не надав та зазначив, що зі слів директора ТОВ «Альма-2000»про наявність Положення про філію йому невідомо.

Як свідчать матеріали справи, зокрема копії банківських виписок, 27.04.2009 оплату за оренду приміщення за березень 2009 року готівкою в сумі 500 грн. від імені ТОВ «Альма-2000»здійснено через Куранда М.М., а отже, не відповідають дійсності твердження відповідача, що про існування договору він дізнався лише з позовної заяви та що жодних дій на виконання договору відповідач не вчиняв.

Слід зазначити, що оскільки відбулось часткове виконання договору він не може бути неукладеним, як помилково вважає відповідач.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Стаття 241 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач в особі директора Куранди М.М. своїми діями щодо проведення оплати за оренду приміщення, тим самим схвалив договір № 23 від 01.02.2009.

Крім того, у відповідності до ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підписання договору не уповноваженою на те, особою є підставою для визнання договору недійсним, та не може бути підставою для визнання такого договору неукладеним.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна спілка «Новація»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альма-2000»(м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, 88,, код ЄДРПОУ 31199146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна спілка «Новація»(м. Київ, вул. М.Раскової, 19, код ЄДРПОУ 35363170) 21526 (двадцять одну тисячу п‘ятсот двадцять шість) грн. боргу по орендній платі, 1103 (одну тисячу сто три) грн. 20 коп. пені, 796 (сімсот дев‘яносто шість) грн. 50 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 161 (сто шістдесят одну) грн. 40 коп., 235 (двісті вісімдесят п‘ять) грн. 87 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова