Рішення № 9571787, 06.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/12606.05.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро»

Про           стягнення 54098.,99 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Юхимчук В.Є. –по дов. № б/н від 16.03.2010

Федорченко Д.О. –по дов. № 4 від 16.03.2010

Від відповідача Філатов В.А. –по дов. № б/н від 10.02.2010

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 06.04.2010, 22.04.2010 та 27.04.2010 оголошувались перерви.

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро»54098,99 грн. заборгованості, з яких: 51 450 грн. основного боргу, 1930,10 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 718,89 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно контракту № ПИ-05 від 13.02.2009.

Позивачем в судовому засіданні 22.04.2010 згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсним пункти 10.2 –10.6 контракту № ПИ-05 від 13.02.2009 та стягнути з відповідача 54098,99 грн. заборгованості.

Відповідач у поданих 22.04.2010 письмових поясненнях вважає, що провадження у справі має бути припинено у зв'язку з тим, що сторонами була укладена угода про передачу спору, який є предметом розгляду даної справи на вирішення Постійно діючого Третейського суду при Торгово-Промисловій палаті України про, що зазначено у розділі 10 спірного контракту. Просить провадження у справі припинити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач у поданих 22.04.2010 запереченнях щодо клопотання відповідача про припинення провадження у справі просить в задоволенні цього клопотання відмовити.

Відповідачем 29.03.2010 подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідач у поданих в засіданні суду 27.04.2010 письмових поясненнях вважає, що третейська угода, укладена сторонами у вигляді третейського застереження в контракті і викладена у розділі 10 контракту № ПИ-05 від 13.02.2009 є дійсною, такою, що відповідає вимогам Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про третейські суди», іншим законам України, нормативно-правовим актам та міжнародним договорам України. Відповідно, не існує жодної законної підстави визнавати пункти 10.2-10.6 контракту № ПИ-05 від 13.02.2009 не дійсними, тому просить у задоволені позовних вимог відмовити повністю. Крім цього, відповідач наголошує, що провадження у справі № 3/126 підлягає припиненню з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення Постійно діючого Третейського суду при Торгово-Промисловій палаті України (пункт 5 статті 80 ГПК).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

13 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро» (покупець) було укладено контракт № ПИ-05 (далі - контракт), згідно з яким (пункти 1.1., 2.1. контракту) позивач зобов’язався передати відповідачу 160,00 +/- 10% метричних тон насіння соняшнику для подальшої технічної переробки урожаю 2009 року, а останній –прийняти та протягом 1 (одного) банківського дня по факту поставки сплатити 100% вартості отриманої партії товару.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Пунктом 10.2. контракту передбачено, що у випадку, якщо сторони не дійдуть згоди, спір за даним контрактом підлягає переданню на розгляд для прийняття остаточного рішення до Постійно діючого Третейського суду при Торгово-промисловій палаті України.

Тобто, укладаючи пункт 10.2. контракту, сторони фактично відмовилися від звернення за захистом до державного суду.

Пунктом 10.3. контракту передбачено, що в процесі розгляду та вирішення спору буде застосовуватись Регламент Постійно діючого Третейського суду при Торгово-промисловій палаті України.

Пунктом 10.4. контракту передбачено, що третейський розгляд справи здійснює Постійно діючий Третейський суд при Торгово-промисловій палаті України у складі одного третейського судді.

Пунктами 10.5., 10.6. контракту передбачено, що згідно Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Торгово-промисловій палаті України, третейський розгляд справи здійснюється за місцезнаходженням Третейського суду: м. Київ, вул. Велика Житомирська,33. Мова третейського розгляду –російська.

Згідно з положеннями частини першої ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Третейські суди не є судовими органами, в розумінні норм Конституції України та норм Закону України «Про судоустрій України».

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин –це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування.

Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому ст. 2, ст. 3 Закону України «Про Третейські суди», є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах.

Тобто, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

Відповідно до положень ст. 5 ЗУ «Про Третейські суди», спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Тобто, спеціальним Законом встановлено можливість (право), а не обов’язковість передання спору на розгляд Третейського суду, у випадку наявності третейської угоди.

Згідно з нормами ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені.

В свою чергу, згідно приписів ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Нормами статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, в тому числі і частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Згідно з п. 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій України»ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсними пунктів 10.2.-10.6. контракту № ПИ-05 від 13.02.2009 такою, що підлягає задоволенню, оскільки вказані пункти контракту суперечать та прийняті в порушення норм Конституції України та Закону України «Про судоустрій України».

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі не підлягають задоволенню, оскільки ТОВ «Газ Інвест»звернулося до Господарського суду міста Києва за захистом своїх порушених прав на підставі норм п.3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст. 55, 64, 124 Конституції України та відповідного процесуального законодавства. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції є нормами прямої дії, а тому підстави для припинення провадження у даній справі відсутні.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов‘язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов‘язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поставка товару, відповідно до умов п. 6.1. контракту, передбачена у строк до 01 листопада 2009 року.

Згідно п. 6.3. контракту, товар поставляється партіями. Мінімальна партія –20 тон.

Строк дії контракту, відповідно до умов п. 11.3. контракту, встановлений з моменту підписання його сторонами до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за контрактом.

Наявними у справі видатковою накладною № РН-000238 від 18.09.2009, довіреністю на отримання товару № 17/09 від 17.09.2009, податковою накладною № 505 від 18.09.2009 підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем партії товару в кількості 20,58 тон насіння соняшника загальною вартістю 51450, 00 грн. в тому числі ПДВ - 8575,00 грн.

Стосовно того, що у видатковій накладній № РН-000238 від 18.09.2009 вказано, що товар постачається на виконання договору №ДГ-13 від 13.02.2009 слід зазначити, що листом № 581 від 24.12.2009 позивачем було повідомлено відповідача (поштова квитанція №1009 від 24.12.2009) про допущення технічної помилки (невірно зазначений номер контракту в бухгалтерських документах), яка була допущена «Програмою внутрішнього автоматичного бухгалтерського обліку ТОВ «Газ Інвест»», в зв‘язку з чим замість договору № ДГ-13 від 13.02.2009 слід читати контракт № ПИ-05 від 13.02.2009.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 7.1. контракту відповідач повинен був оплатити отриманий товар у розмірі 100% вартості поставки партії товару протягом 1 (одного) банківського дня по факту поставки.

Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що кінцевим терміном для розрахунку за поставлений та отриманий відповідачем товар є 19.09.2009.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи відповідач в порушення умов контракту, не виконав свого обов’язку покупця, плату за отриманий товар повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка складає 51 450 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 51 450 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач в порушення умов договору у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті отриманого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в сумі 1930,10 грн. та 3% - 718,89 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1930,10 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% - 718,89 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними пункти 10.1. –10.6. контракту № ПИ-05 від 13.02.2009, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Агро»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, код ЄДРПОУ 35535130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»(м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 24, код ЄДРПОУ 31731398) 51 450 (п‘ятдесят одну тисячу чотириста п‘ятдесят) грн. основного боргу, 1930 (одну тисячу дев‘ятсот тридцять) грн. 10 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 89 коп., 625 (шістсот двадцять п‘ять) грн. 99 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В.