Рішення № 9571790, 06.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/4206.05.10 За позовом Дочірнього підприємства «АВ Сервіс» До           Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське

озброєння»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Міністерство промислової політики України (далі –третя особа 1)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Київська міська рада (далі –третя особа 2)

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради

(Київської міської державної адміністрації (далі - третя особа 3)

Про           встановлення земельного сервітуту

Суддя Сівакова В.В.

В судових засіданнях приймали участь

Представники сторін:

Від позивача Желіховський В.М. –по дов. № б/н від 01.07.2009

Вербицька Я.Ю. –по дов. № б/н від 01.07.2010

Від відповідача Єнько Т.Г. –по дов. № 4 від 12.01.2010

Від третьої особи 1 Кропот О.О. –по дов. № 20/1-6-146 від 24.03.2010

Від третьої особи 2 не з‘явився

Від третьої особи 3 не з‘явився

В судовому засіданні 29.04.2010, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 06.05.2010 для виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства «АВ Сервіс»про встановлення земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку Державного підприємства «Науково-технічний центр артилерійсько-стрілецького озброєння»шириною 6 метрів довжиною 162 метри від будівлі торгівельного центу (літера Л), розташованого по проспекту Перемоги 49/2 в місті Києві до виїзних воріт на вулицю Гетьмана (Індустріальна).

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/42 від 18.03.2010 було здійснено процесуальне правонаступництво відповідача –Державного підприємства «Науково-технічний центр «Артилерійсько-стрілецького озброєння»його правонаступником Державним підприємством «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння».

Відповідач у поданому в судовому засіданні 30.03.2010 письмовому відзиві на позов позовні вимоги не визнає з наступних підстав. На підставі рішення Київської міської ради № 317/1192 від 23.12.2003 Головним управлінням земельних ресурсів 27.12.2004 ДП НТЦ АСО були надані державні акти на право постійного користування земельними ділянками: серія ЯЯ № 080606, зареєстрований за № 06-9-00028; серія ЯЯ № 080600 зареєстрований за № 06-9-00026; серія ЯЯ № 080605, зареєстрований за № 06-9-00026. Згідно згаданих актів земельна ділянка щодо якої просить позивач вимагає встановити сервітут справді належить ДП КБАО, як правонаступнику ДП НТЦ АСО. Проте рішеннями Київської міської ради № 97/1152 та № 98/1153 від 19.02.2009 ТОВ«Агентство екологічних досліджень»передано у користування земельна ділянка площею 2,96 га. та ТОВ «Продагросервіс»передано у довгострокову оренду на 15 років земельна ділянка площею 1,72 га. Пунктом 5 цих рішень на ДП КБАО було покладено обов'язок звернутись в установленому законом порядку з клопотанням до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) щодо організації роботи по внесенню змін до державних актів на право користування земельною ділянкою від 27.12.2004 № 06-9-00026 та № 06-9-00028 відповідно. ДП КБАО на виконання вимог рішення Київської міської ради № 97/1152 від 19.02.2009 уклало договір виготовлення технічної документації про внесення змін до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою № 09/А-15 від 22.08.2009 з ТОВ «Геометікс-плюс»на виконання топографо-геодезичних робіт по визначенню змінених меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), про що складений акт. На виконання п. 5 рішення Київської міської ради № 97/1152 від 19.02.2009 ДП КБАО звернулось до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) з листом № 739 від 15.12.2009 з проханням внести зміни до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (№ 2), серія ЯЯ № 080600, зареєстрований за № 06-9-00026 від 27.12.2004. 29.01.2010 ДП КБАО було отримано лист № 07-387/1606 від 21.01.2010 в якому зазначалось, що станом на 29.12.2009 технічна документація по внесенню змін до державних актів на право постійного користування земельними ділянками від 27.12.2004 № 06-9-00026 та № 06-9-00027 та державні акти з відповідними змінами для реєстрації та видачі до Головного управління земельних ресурсів не надходили. Отже, частина ділянки щодо якої позивач вимагає встановлення права земельного сервітуту на даний момент належить TOB «Агентство екологічних досліджень», що можна добре відстежити на прикладі змін внесених до Чергового кадастрового плану. В Черговому кадастровому плані (витяг з бази даних Державного земельного кадастру від 20.01.2007) земельна ділянка що належить ДП НТЦ АСО, а тепер ДП КБАО є значно більшою ніж на Черговому кадастровому плані (витяг з бази даних Державного земельного кадастру від 19.08.2009). А отже питання про задоволення вимог позивача не може бути вирішено без участі представників цього підприємства. Встановлення земельного сервітуту не має призвести до позбавлення власника обслуговуючої ділянки жодної з його правомочностей щодо користування чи розпорядження землею в повному обсязі. ДП КБАО згідно Спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею від 03.04.2009 № КИ2-2009-45 має другу категорію режиму секретності, вільний доступ громадян на територію підприємства заборонено, окрім співробітників підприємства, працівників Мінпромполітики та ін. осіб, що мають спеціальні перепустки. ДП КБАО відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1734 та від 26.08.2009 № 918 включено до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави і в силу специфіки своєї діяльності відносяться до режимних підприємств. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 244-р «Про затвердження переліку підприємств, установ і організацій оборонно-промислового комплексу»ДП КБАО віднесене до підприємств оборонно-промислового комплексу. На підприємстві розроблено та затверджено Положення про пропускний режим та внутрішньооб'єктовий режим ДП КБАО, п. 2.2. якого чітко визначено перелік осіб та службовців, що мають право доступу на територію ДП КБАО, та порядок оформлення перепусток для надання такого дозволу. ДП КБАО внесено до Державного реєстру потенційно небезпечних об'єктів з присвоєнням йому реєстраційного номера: ПНО-01.08.2004.0006715, що покладає на підприємство додаткові обов'язки по обмеженню доступу громадян на його територію. Зважаючи на те що ДП КБАО є режимним підприємством, та має другу категорію режиму секретності, визнане потенційно небезпечним об'єктом, відповідач вважає що встановлення земельного сервітуту значною мірою обмежить гарантовані законодавством України права ДП КБАО, як користувача земельної ділянки. Вважає, що договір купівлі-продажу не житлової будівлі не робить позивача автоматично власником земельної ділянки та відповідно не надає йому права вимагати встановлення земельного сервітуту. Враховуючи викладене просить в позові відмовити повністю.

Третя особа 1 у поданих в судовому засіданні 21.04.2010 письмових поясненнях зазначає наступне. ДП КБАО відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р. № 1734 та від 26.08.2009 № 918 включено до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави і в силу специфіки своєї діяльності відносяться до режимних підприємств. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 244-р «Про затвердження переліку підприємств, установ і організацій оборонно-промислового комплексу»ДП КБАО віднесене до підприємств оборонно-промислового комплексу. Одним з правових наслідків встановлення земельного сервітуту є певне обмеження прав власника чи користувача обслуговуючої ділянки. Адже встановлення земельного сервітуту призводить до повного зменшення кількості варіантів використання обслуговуючої земельної ділянки її власником (користувачем). Разом з тим, встановлення земельного сервітуту не має призвести до позбавлення власника обслуговуючої ділянки жодної з його правомочностей щодо користування чи розпорядження землею в повному обсязі. ДП КБАО згідно Спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею від 03.04.2009 № КИ2-2009-45 має другу категорію режиму секретності, вільний доступ громадян на територію підприємства заборонено, окрім співробітників підприємства, працівників Міністерства промислової політики України та інших осіб, що мають спеціальні перепустки. ДП КБАО внесено до Державного реєстру потенційно небезпечних об'єктів з присвоєнням йому реєстраційного номера: ПНО-01.08.2004.0006715, що покладає на підприємство додаткові обов'язки по обмеженню доступу громадян на його територію. Зважаючи на те що ДП КБАО є режимним підприємством, та має другу категорію режиму секретності, визнане потенційно небезпечним об'єктом, вважаємо що встановлення земельного сервітуту значною мірою обмежить гарантовані законодавством України права ДП КБАО, як користувача земельної ділянки. Згідно з ст. 98 Земельного кодексу України, право вимагати встановлення земельного сервітуту має власник або користувач земельної ділянки. Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та посвідчується державним актом. Звертає увагу суду на те, що договір купівлі-продажу нежитлової будівлі не робить позивача автоматично власником земельної ділянки та відповідно не надає йому права вимагати встановлення земельного сервітуту. Враховуючи викладене в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Третя особа 2 у поданих до відділу діловодства суду 29.04.2010 письмових поясненнях просить розглядати справу без участі представника Київської міської ради та зазначає наступне. Пунктом 19.1.5 рішення Київської міської ради від 23.12.2003 № 317/1192 «Про оформлення права користування земельними ділянками»ДП «Науково-технічний центр артилерійсько-стрілецького озброєння», правонаступником якого є відповідач - ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння»було доручено забезпечити проїзд до торгівельного комплексу ВАТ «Більшовик», який 06.11.2009 придбав ДП «АВ Сервіс». Відповідно до рішень Київради від 19.02.2009 за № 97/1152 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Агентство екологічних досліджень»земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд торговельного комплексу на вул. Вадима Гетьмана, 6 (колишня вул. Індустріальна) у Солом'янському районі м. Києва»ТОВ «Агентство екологічних досліджень»передано у користування земельні ділянки загальною площею 2,96 га у тому числі ділянку № 1 площею 2,46 га та ділянку № 2 площею 0,02 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до пункту 19 рішення Київської міської ради від 23.12.2003 № 317/1192 (лист-згода державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння»від 06.10.2006 № 558) У відповідності до рішення Київради від 19.02.2009 за № 98/1153 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень»земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд торговельного комплексу на вул. Вадима Гетьмана, 6 (колишня вул. Індустріальна) у Солом'янському районі м. Києва " ТОВ «Продагросервіс»передано у довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 1,75 га в тому числі ділянку № 1 площею 1,30 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до пункту 19 рішення Київської міської ради від 23.12.2003 № 317/1192 (лист-згода ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння»№ 606 від 31.10.2006). На час розгляду справи у суді змін до державних актів виданих ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння»на право постійного користування земельними ділянками від 27.12.2004 № 06-9-00026 та № 06-9-00027 внесено не було. ДП «АВ Сервіс»являється власником будівлі, яку 06.11.09 придбав у ВАТ «Більшовик». Будівля знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 49/2. Київрада не приймала рішення про передачу ДП «АВ Сервіс»в оренду земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно - будівля. Так, згідно пункту 3.5.2. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»за змістом частини 1 статті 98 ЗК України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Відповідно, вимоги особи, яка не є таким власником або користувачем, про встановлення сервітуту для проходу (проїзду) задоволенню не підлягають. Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Вказана стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, який потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені її місцем розташування або природним станом.

Третя особа 3 в засідання суду не з‘явилась, у поданому до відділу діловодства суду 22.04.2010 письмовому відзиві на позов просить справу слухати за відсутності свого представника та зазначає наступне. Правовий аналіз норм ст.ст. 98 і 100 Земельного кодексу України в їх правовому взаємозв'язку дає підстави зробити висновок, що договір земельного сервітуту укладається лише з власником земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут. Згідно зі ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування земельною ділянкою посвідчується відповідно державним актом на право власності на земельну ділянку або державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, а право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі. На сьогоднішній день в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) не зареєстровано державні акти з відповідними змінами на виконання рішення Київської міської ради від 19.02.2009 № 97/1152. Також відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України, зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом. Однак на сьогоднішній день позивач не є а ні власником/ні користувачем земельної ділянки за адресою пр. Перемоги, 49/2. крім того, відповідно до рішення Київської міської ради № 182/342 від 19.12.2002 «Про затвердження Положення про головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) останній не здійснює реєстрацію земельних сервітутів. Враховуючи викладене просить в задоволені позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.11.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»(власник), Державною податковою інспекцією у Солом‘янському районі міста Києва (замовник проведення публічних торгів) та Дочірнім підприємством «АВ Сервіс»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу приміщення з публічних торгів на цільовому аукціоні, відповідно до якого позивач придбав будівлю торгівельного центру площею 1007,9 кв. м., що розташована в м. Києві по проспекту Перемоги, 49/2 (літера Л).

На виконання п. 3.2. договору купівлі-продажу від 06.11.2009 власник передав, а позивач прийняв по акту прийому-передачі будівлю торгового центру.

Пунктом 3.1. договору купівлі-продажу від 06.11.2009 визначено, що право власності на торговий центр у відповідності до п. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору.

Договір купівлі-продажу від 06.11.2009 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко І.Г. (зареєстрований в реєстрі за № 1856) та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 06.11.2009.

Право власності позивача на нежилу будівлю торгівельного центру площею 1007,9 кв. м., що розташована в м. Києві по проспекту Перемоги, 49/2 (літера Л) зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності 19.11.2009, про що здійснений запис в реєстрову книгу 9п-35 за реєстровим № 2699п.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного Кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Сторонами не надано доказів того, що договір від 26.02.2008 на підставі якого позивач набув право власності на будівлю торгового центру визнано недійсним на момент розгляду даної справи в суді. Не надано доказів в підтвердження незаконності набуття позивачем права власності на будівлю торгівельного центру площею 1007,9 кв. м., що розташована в м. Києві по проспекту Перемоги, 49/2 (літера Л).

Як стверджує позивач, що і підтверджується наявними у справі доказами, Дочірнє підприємство «АВ Сервіс»не має можливості під‘їзду до належної йому на праві власності будівлі торгового центру.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 3.4.2. рекомендації Президії Вищого господарського суду України № 04-06/15 від 02.02.2010 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»визначено, що у вирішенні спорів про право власника об'єкта нерухомості на земельну ділянку, на якій він розташований, судам слід враховувати, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 Цивільного кодексу України і статті 120 Земельного кодексу України.

Правочини, що тягнуть перехід права власності на об‘єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Разом з цим, частиною 1 п. 3.4.2 зазначених рекомендацій визначено, що право користування (в т. ч. на правах оренди) земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об'єктів нерухомості, винятково за умови, якщо в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно вимог земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене.

Матеріали справи свідчать, що на момент відчуження будівлі торгового центру земельна ділянка, що знаходиться під нею належала Відкритому акціонерному товариству «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»(власник), а отже позивач набув право користування цією земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи Державне підприємство «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння»є правонаступником Державного підприємства «Науково-технічний центр «Артилерійсько-стрілецького озброєння», про що свідчить статут Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», затвердженого наказом Міністерства промислової політики України № 42 від 09.02.2006 та зареєстроване державним реєстратором Солом‘янської районної у місті Києві державної адміністрації 21.03.2006.

Згідно державних актів на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ № 080600, серії ЯЯ № 080605, серії ЯЯ № 080606 від 27.12.2004 Державному підприємству «Науково-технічний центр «Артилерійсько-стрілецького озброєння»належить право користування земельними ділянками, що розташовані за адресою м. Київ, вул.. Індустріальна, 6, площами 4,3928 га, 0,1354 га та 1,2946 га з цільовим призначенням «для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд».

Право користування відповідача зареєстроване в автоматизованій системі ведення державного земельного кадастру, кадастрові номери земельних ділянок 8000000000:69:014:0002, 8000000000:69:014:0001 та 8000000000:69:152:0015.

Матеріали справи (плани меж земельних ділянок та черговий кадастровий план) свідчать про те, що будівля торгового комплексу, право власності на який набув позивач, з усіх сторін оточений земельними ділянками, що знаходяться у користуванні відповідача.

Слід також зазначити, що рішенням Київської міської ради № 317/1192 від 23.12.2003 «Про оформлення права користування земельними ділянками», яким було надано дозвіл на оформлення Державному підприємству «Науково-технічний центр «Артилерійсько-стрілецького озброєння»вищезазначених земельних ділянок останнього було зобов‘язано забезпечити проїзд до торгового центру ВАТ «Більшовик».

Стаття 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Не приймаються судом до уваги твердження відповідача про те, що частина земельної ділянки щодо якої позивач вимагає встановлення сервітуту на даний момент належить ТОВ «Агентство екологічних досліджень», оскільки не подано доказів внесення змін до державних актів на право постійного користування земельними ділянками, виданих відповідачу.

За приписами статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь - якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Статтею 404 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено правові підстави права користування чужою земельною ділянкою, а саме, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Спеціальні норми стосовно об'єкта сервітуту, такого як земельна ділянка, викладені у Земельному кодексі України.

Згідно із статтею 98 Земельного кодексу України, зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки.

Статтею 99 вказаного Кодексу передбачено види права земельного сервітуту, зокрема, як право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.

Він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

Позивач звертався до відповідача з пропозицією відповідно до статей 401-404 Цивільного кодексу України та статей 98-100 Земельного кодексу України укласти безстроковий договір про встановлення земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху довжиною 162 метри, ширина 6 метрів, через земельну ділянку відповідача до виїзду на вулицю Гетьмана (Індустріальну).

Вищезазначена пропозиція позивача була отримана відповідачем 15.12.2009 та зареєстрована останнім за № 515, що підтверджується відповідною відтиском печатки вхідної кореспонденції відповідача.

Відповіді на вказану пропозицію від відповідача позивач не отримував, що свідчить про відхилення пропозиції позивача.

Відповідно до статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що встановлення сервітуту здійснюється у правових формах, як договір, закон, заповіт або рішення суду. Цей перелік є вичерпним.

Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту.

При цьому, підставою для такої форми сервітуту є відсутність домовленості сторін.

Вказане кореспондується зі статтею 100 Земельного кодексу України, відповідно до якої, власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Особа, яка вимагає встановлення сервітуту має право звернутися з позовною заявою, якщо не було досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту та його умов.

Позивачем доведено, що нормальне господарське використання його нерухомості неможливо без обтяження сервітутом чужого нерухомого майна, зокрема, земельної ділянки відповідача. При цьому, суд погоджується з доводами позивача, що потреби останнього не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж шляхом встановлення сервітуту на право проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку відповідача.

У той же час, суд не може погодитися з твердженнями відповідача про те, що встановлення сервітуту є неможливим з огляду на те, що відповідач є режимним підприємством та має другу категорію режиму секретності, визнане потенційно небезпечним об'єктом, оскільки

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну таємницю»державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

В даному випадку встановлення сервітуту (право проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку) ні яким чином не може вплинути на доступ до секретної інформації.          

Дочірньому підприємству «АВ Сервіс»належать права володіння та розпорядження будівлею торгівельного центру площею 1007,9 кв. м., що розташованої в м. Києві по проспекту Перемоги, 49/2 (літера Л).

Стаття 321 Цивільного кодексу України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідачем не подано жодного доказу, який би свідчив, що в силу закону позивач має бути обмежений в праві користування своєю власністю.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, позовні вимоги Дочірнього підприємства «АВ Сервіс» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Встановити Дочірньому підприємству «АВ Сервіс»(м. Київ, пр.-т Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32424873) земельний сервітут на право проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння»(м. Київ, вул. В.Гетьмана, 6, код ЄДРПОУ 34297075) шириною 6 метрів довжиною 162 метри від будівлі торгівельного центу (літера Л), розташованого по проспекту Перемоги 49/2 в місті Києві до виїзних воріт на вулицю Гетьмана (Індустріальна).

3. Стягнути з Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння»(м. Київ, вул. В.Гетьмана, 6, код ЄДРПОУ 34297075) на користь Дочірнього підприємства «АВ Сервіс»(м. Київ, пр.-т Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32424873) 85 (вісімдесят п’ять) витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В.