Рішення № 95714662, 22.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3417/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до В.о. начальника відділу Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Віннічук В.В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про скасування постанови про накладення арешту, скасування арешту,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати постанову Другого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт майна ОСОБА_1 про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження постанова б/н ВП №39485948 від 27.09.2013 року; скасувати арешт та заборону відчужень у будь-який спосіб накладений на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , номер обтяження 2694065.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.09.2013 року Другим Приморським відділом державної виконавчої служби було накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження б/н, ВП№39485948. 22.02.2021 звернувшись до нотаріуса ОСОБА_1 стало відомо, що на її майно накладено арешт Другим Приморським відділом державної виконавчої служби, постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження б/н, ВП№39485948. 23.02.2021 року адвокатом ОСОБА_1 Ковальчук М. Г. , направлено заяву про скасування арешту. 01.03.2021 року отримано відповідь засобами електронної пошти на запит, відносно якого було встановлено наступне: ВП№39485948, виконавче провадження відкрите 22.08.2013 року на підставі виконавчого напису нотаріуса №3499 від 07.06.2013 року, яким було запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Виконавче провадження завершено 10.12.2013 року на підставі п.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (за письмовою заявою стягувача). Скасувати арешти не має можливості, у зв`язку з відсутністю інформації про сплату виконавчого збору та витрат. Виконавчі провадження знищено. 23.02.2021 року представником направлено заяву засобами електронної пошти до Другого Приморського ВДВС з проханням зняти арешт накладений відповідно до постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження б/н, оскільки провадження завершено зобов`язання виконанні боржником самостійно. Арешти на день пред`явлення позову зняті не були. При цьому, позивач зазначає, що рішення відповідно до яких були накладені арешти, виконано боржником самостійно, що підтверджується довідкою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про відсутність заборгованості. Відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 в АСВП відсутні, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду з даним позовом.

Від відповідача - Другого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) 15.03.2021 року (вхід.№ЕП/6836/21) до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №39485948 по виконанню виконавчого напису №3499 виданого 07.06.2013 року ПН Дніпропетровського міського нотаріального округу про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі вимог пункту 1 статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження». У відділі відомостей щодо стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій не було, тому арешт з майна боржника не знято державним виконавцем. Виконавче провадження №39485948 по виконанню виконавчого напису №3499, виданого 07.06.2013 ПН Дніпропетровського міського нотаріального округу про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», знищено за строком зберігання, тому надати матеріали виконавчого провадження не надається можливим.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 11.03.2021 року (вхід.№ЕП/6345/21) надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, та, серед іншого, зазначено щодо підримання позовним вимог у повному обсязі, так як ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором повністю виконала, боржниці видана довідка про відсутність зобов`язань та претензій з боку ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/3417/21 за позовом ОСОБА_1 до В.о. начальника відділу Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Віннічук В.В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про скасування постанови про накладення арешту, скасування арешту.

15.03.2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява (вхід.№12584/21) про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач - В.о. начальника відділу Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Віннічук В.В. у судове засідання не з`явився, про дату, час, та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №39485948 по виконанню виконавчого напису №3499 виданого 07.06.2013 року ПН Дніпропетровського міського нотаріального округу про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1

Головним державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Щербаков Ю.С. винесено постанову (серія та номер :б/н від 27.09.2013) про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Головним державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Щербаковим Ю.С. винесено постанову (серія та номер :б/н від 27.09.2013) про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, приватним нотаріусом Приватним нотаріусом Носенко О.В. на підставі договору іпотеки № 4560 від 11.08.2008 року, до реєстру внесено запис про заборону на нерухоме майно. В якості іпотекодержателя зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", код ЄДРПОУ 36789421.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» листом від 16.02.2021 року за вих. № 27 повідмлено, що ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області, 21.03.1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , повністю погасила заборгованість по кредитному договору №ML-501/206/2008 від 11.08.2008 року.

23.02.2021 року повноважний представник позивача звернувся з відповідною заявою до начальника відділу Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), щодо скасування арешту, накладеного відповідно до постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження 39485948 від 27.09.2013 року, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 самостійно виконано зобов`язання за виконавчим написом нотаріуса №3499 виданого 07.06.2013 року.

24.02.2021 року на заяву позивача Другим Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надано відповідь (вих.№9021), та зазначено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №39485948 по виконанню виконавчого напису №3499 виданого 07.06.2013 року ПН Дніпропетровського міського нотаріального округу про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Виконавче провадження завершено 10.12.2013 року на підставі вимог пункту 1 статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження», у відділі відомостей щодо стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій не має, а тому підстави для скасування арешту з майна, що належить ОСОБА_1 , відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), та «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно частини 1 статті 17 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Положенням ч. 1 ст. 19 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 606-ХІV у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Частиною 1 статті 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувана державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно частини 1 статті 57 Закону № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону № 606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною 3 ст. 57 Закону № 606-ХІV постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до положень пунктів 9.9, 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 року № 2274/5, передбачено, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII передбачені підстави зняття арешту з майна.

Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч.1).

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (ч.2).

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч.3).

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону (ч.4).

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5).

Зокрема, як встановлено судом, на виконанні у Другому Приморському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №39485948 по виконанню виконавчого напису №3499, виданого 07.06.2013 року ПН Дніпропетровського міського нотаріального округу про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1

Головним державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Щербаков Ю.С. винесено постанову (серія та номер :б/н від 27.09.2013) про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, як вбачається з листа ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 16.02.2021 року за вих. № 27, ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області, 21.03.1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , повністю погасила заборгованість по кредитному договору №ML-501/206/2008 від 11.08.2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону 2013року) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 того ж Закону у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.. ». Поняття майна в ст. 1 Протоколу № 1 тлумачаться дуже широко, воно охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. Воно має автономний зміст, до нього Європейський суд з прав людини включає не лише фізичні матеріальні об`єкти, а й інші права, інтереси та блага, відповідно до яких особа може мати певний матеріальний інтерес.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та зважаючи, що у позивача - ОСОБА_1 відсутня заборгованість по кредитному договору №ML-501/206/2008 від 11.08.2008 року, а також те, що виконавче провадження №39485948 завершено, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовної вимоги ОСОБА_1 в частині скасування постанови Другого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт майна ОСОБА_1 про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження постанова б/н ВП №39485948 від 27.09.2013 року, та відповідно наявності підстав для її задоволення.

Водночас, не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 про скасування арешту та заборону відчужень у будь-який спосіб, накладений на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , номер обтяження 2694065, оскільки, як зазначено вище, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовної вимог шляхом скасування постанови Другого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт майна ОСОБА_1 про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н ВП №39485948 від 27.09.2013 року, а тому означена вимога не є належним способом захисту порушеного права позивача.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи з`ясовані фактичні обставини, суд дійшов до висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог з вище окреслених підстав.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладається на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, сплачено судовий збір у розмірі 1816 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням даного адміністративного позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908, 00 грн.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, ч.9 ст.205,250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до В.о. начальника відділу Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Віннічук В.В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про скасування постанови про накладення арешту, скасування арешту, задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Другого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про арешт майна ОСОБА_1 про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н ВП №39485948 від 27.09.2013 року.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Пастера, 58, м.Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 41404999) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Ю.В. Харченко

.