Рішення № 9570814, 09.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/5809.03.10 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 До Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго»

про стягнення 8622,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1 паспорт серія НОМЕР_2, виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області

Від відповідача - Данилова Л.А. представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 3480,00 грн. заборгованості за Договором про надання послуг з перевезення № ЕТ0027 від 25.01.2006р., пені 5142,00 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита 102,00 грн. та послуг інформаційно технічного забезпечення судового процесу - 372,00 грн., оплата послуг юриста за надання правової допомоги в сумі 1800,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2009р. було порушено провадження у справі № 47/58 та призначено її до розгляду на 09.02.2010р., ухвалою від 09.02.2010р. розгляд справи було відкладено на 09.03.2010р.

В судовому засіданні 09.03.2010р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що відповідачем всупереч умов договору про надання послуг з перевезення № ЕТ0027 від 25.01.2006р., не було здійснено у повному обсязі оплату за надані послуги, оскільки позивач надав послуги загалом на суму 5 880,00 грн., які відповідачем було прийнято, але оплачено частково на суму 2 400,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечував частково, суму основного боргу визнав в повному обсязі, в частині стягнення пені заперечував, посилаючись на те, що сума пені значно перевищує суму основного боргу, не враховані вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування пені, не враховано вимоги закону України «Про несвоєчасне виконання грошового зобовязання », а саме розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

В судовому засіданні 09.03.2010р. представник відповідача надав суду заяву, якою просив надати розстрочку виконання судового рішення строком на 3 місяця.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2006р. між позивачем ФОП ОСОБА_3, як перевізником, та відповідачем ТОВ «СТАРКарго»», як агентом перевізника, було укладено договір № ЕТ 0027, який підписано представниками перевізника та агента перевізника, посвідчений печатками сторін, відповідно до умов якого предметом даного договору є взаємовідносини сторін, повязані з організацією вантажних перевезень по Україні у відповідності з діючим законодавством України, а також погодження сторонами заявок на організацію вантажних перевезень, які визначають умови виконання кожного перевезення окремо (п. 1.1).

Умовами договору № ЕТ 0027 від 25.01.2006р. сторони погодили, що вартість перевезення визначається та погоджується сторонами письмово (по факсу) або усно за результатами розгляду заявки (п. 3.1), агент перевізника здійснює оплату рахунків перевізника на протязі 5 днів після надання останнім оригіналів наступних документів: ТТН, рахунку на оплату, акту виконаних робіт (п. 3.2), у разі прострочки платежів, вказаних в п. 3.2 даного договору, агент перевізника сплачує 0,5% від суми заборгованості за кожен день затримки платежу (п. 5.2)

16 березня 2009р. сторонами було підписано заявку на доставку вантажу, якою сторони погодили маршрут Харків-Бориспіль, дата прибуття 17.03.2009р., вартість перевезення 2400,00 грн.

24 березня сторнами було підписано заявку на доставку вантажу, якою сторони погодили маршрут Токмак-Бориспіль, дата прибуття 26.03.2009р., вартість перевезення 3480,00 грн.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт, а саме: № ОУ-0000029 на суму 2400,00 грн. та акту № ОУ-0000031 на суму 3480,00 грн., підписаними представниками позивача та відповідача, та посвідченими печатками сторін, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), та рахунками фактури, вартість наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг перевезення складає 5880,00 грн.

Відповідно до товарно-транспортної накладної 02 АБЛ, позивачем було надано послуги перевезення вантажу за маршрутом Харків-Бориспіль, що підтверджується відбитками штампу відправника, перевізника та одержувача в графах № 22-24 накладної.

Відповідно до товарно-транспортної накладної 02 АБЛ, позивачем було надано послуги перевезення вантажу за маршрутом Токмак-Бориспіль, що підтверджується відбитками штампу відправника, перевізника та одержувача в графах № 22-24 накладної.

28 липня 2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 2, з вимогою здійснити оплати наданих послуг перевезення в сумі 3480,00 грн. та 3518,00 грн. пені.

Відповідно до виписок з банку по особливому рахунку позивача, відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг позивачем, а саме: 12.06.2009р. 1200,00 грн., та 02.07.2009р. 1200,00 грн.

Також судом встановлено, що позивачем належних доказів направлення ТТН, рахунку на оплату, акту виконаних робіт передбачених п. 3.2 договору надано не було, а відповідачем у відзиві зазначено що датою надання документів по акту № ОУ-0000031 на суму 3480,00 грн. є 25.03.2009р., по акту № ОУ-0000029 на суму 2400,00 грн. є 19.03.2009р.

Як зазначив позивач у позові відповідачем всупереч умов договору про надання послуг з перевезення № ЕТ0027 від 25.01.2006р., не було здійснено оплату за надані послуги, оскільки позивач виконав роботи загалом на суму 5880,00 грн., які відповідачем було прийнято, але оплачено частково на суму 2400,00 грн. Заборгованість відповідача за розрахунками позивача складає 2400,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечував частково, суму основного боргу визнав в повному обсязі, в частині стягнення пені заперечував, посилаючись на те, що сума пені значно перевищує суму основного боргу, не враховані вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування пені, не враховано вимоги закону України «Про несвоєчасне виконання грошового зобовязання», а саме розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Вимогами статті 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, повязана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Субєктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як виконавець умови договору № ЕТ 0027 від 25.01.2006р. виконав належним чином, а саме: ним було надано послуги перевезення передбачені п. 1.1 договору, на загальну суму 5 880,00 грн., які відповідачем було прийнято, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, а відповідач свої зобовязання по оплаті наданих позивачем послуг, в строк передбачений пунктом 3.2 договору, тобто протязі 5 днів після надання останнім оригіналів наступних документів: ТТН, рахунку на оплату, акту виконаних робіт (тобто до 31.03.2009р. 5 днів з 25.03.2009р.) - не виконав у повному обсязі, а лише здійснив часткову оплату з порушенням строків на загальну суму 2 400,00 грн. Оплата в сумі 3480,00 грн. здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору ЕТ 0027 від 25.01.2006р. існує непогашена заборгованість в сумі 3480,00 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені відповідачем у повному обсязі послуги законною обґрунтованою доведеною належними та допустимими доказами та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 3480,00 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу, про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобовязання по повній оплаті наданих послуг пені 5142,00 грн., оплата послуг юриста за надання правової допомоги в сумі 1800,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховуючи те, що відповідач не виконав свого зобовязання по оплаті наданих позивачем послуг перевезення у строк передбачений пунктом 3.2договору, тобто пунктом 3.2 договору, тобто протязі 5 днів після надання останнім оригіналів наступних документів: ТТН, рахунку на оплату, акту виконаних робіт (тобто до 31.03.2009р. 5 днів з 25.03.2009р.), оплата в сумі 3480,00 грн. здійснена відповідачем не була, часткова оплата була проведена з порушенням строків, а позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача, пені, є законною та обґрунтованою, однак такою що підлягає задоволенню частково з огляду на нижчевикладене.

Розмір пені з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України за розрахунками суду складає:

2400,00 (сума боргу по акту № ОУ-0000029 до часткової оплати 12.06.2009р.) х 24 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 (днів у році) х 84 (днів прострочено з 19.03.2009р. (дата визнана відповідачем) по 12.06.2009р. (часткова оплата)) = 132,56

1200,0000 (сума боргу по акту № ОУ-0000029 до повної оплати 02.07.2009р.) х 22 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 (днів у році) х 20 (днів прострочено з 13.06.2009р. (дата визнана відповідачем) по 02.07.2009р. (часткова оплата)) = 14,47

3480,00 (сума боргу по акту № ОУ-0000031) х 24 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 (днів у році) х 76 (днів прострочено при обліковій ставці 12) =173,90

3480,00 (сума боргу по акту № ОУ-0000031) х 22 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 (днів у році) х 58 (днів прострочено при обліковій ставці 11) = 121,66

3480,00 (сума боргу по акту № ОУ-0000031) х 20,50 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 (днів у році) х 46 (днів прострочено при обліковій ставці 10,25) = 89,90

Таким чином загальний розмір пені складає 532,49 грн. (132,56 + 14,47 + 173,90 + 121,66 + 89,90), і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивачем було заявлено вимогу до відповідача про стягнення 1800,00 грн. витрат на оплату послуг юриста на правову допомогу, які були понесені позивачем.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на викладене, судом встановлено, що судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, що передбачено статтею 30 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1800,00 грн. витрат на юридичну правову допомогу - задоволенню не підлягає, оскільки зазначені витрати позивача не входять до складу судових витрат відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що до складу судових витрат входять тільки витрати на адвокатські послуги, а тому понесені позивачем витрати на юридичну правову допомогу не можуть бути відшкодовані як судові витрати, оскільки дані витрати не є обовязковими для особи, а тому законних підстав для їх відшкодування не має.

Також, позивач, при подачі позову звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлена вимога не є обґрунтованою, оскільки позивачем крім самої заяви не надано жодного належного та допустимого доказу, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому заява про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: 3480,00 грн. основного боргу, 532,49 грн. пені.

Також, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду строком на 3 місяці, посилаючись на неможливість виконати свої боргові зобовязання перед позивачем з огляду на світову фінансову кризу та інфляційні процеси у економіці держави.

Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно пункту 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.96 р. N 02-5/333, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи вищевикладене, суд, розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці, врахувавши пояснення представників сторін, їх матеріальні інтереси, фінансовий стан, наявність значних інфляційних процесів у економіці держави прийшов до висновку про відмову відповідачу у задоволенні вказаної заяви, у звязку з тим, що несвоєчасна оплата виконаних позивачем, прийнятих та неоплачених відповідачем послуг, призводить до значного погіршення матеріального становища підприємства позивача, а крім цього, суд бере до уваги те, що позивач знаходиться в не менш скрутному становищі ніж відповідач.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго»(код ЄДРПОУ 31954293 адреса: м. Київ, вул. Раскової, 11, оф. 310) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) суму заборгованості 3480 (три тисячі чотириста вісімдесят) грн. 00 коп., пені 532 (пятсот тридцять дві) грн. 49 коп., а також 47 (сорок сім) грн. 47 коп. - витрат по сплаті державного мита та 109 (сто девять) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Станік С.Р.

Дата підписання рішення 30.04.2010