Рішення № 9569298, 02.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/7202.02.10

за позовом          відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів ім. Світлани Ковальської», м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю «Вішкомбуд», м. Київ

про          стягнення 149498,08 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Зорін О.В., дов. № 1130 від 16.09.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Завод залізобетонних виробів ім. Світлани Ковальської»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вішкомбуд»про стягнення 149498,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Вішкомбуд»своїх зобов’язань за договором №1 від 04.01.2006 року щодо оплати отриманого від відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних виробів ім. Світлани Ковальської»товару в повному обсязі. За невиконання грошового зобов’язання позивач просить стягнути з відповідача 122887,00 грн. суми основного боргу, 17574,18 грн. пені, 6575,11 грн. інфляційних нарахувань та 2461,78 грн. 3% річних.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.03.2009 року.

          Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 24.03.2009 року продовжено строк вирішення спору.

В судовому засіданні 14.04.2009 року представники відповідача заявили про визнання суми боргу та просили суд відкласти розгляд справи для врегулювання спору мирним шляхом.

В подальшому відповідачем подано письмовий відзив, в якому останній змінив свою позицію та зазначив про невизнання позову. У відзиві на позовну заяву вказує, зокрема, на те, що документи, які підтверджують факт отримання товарів (накладні на фактичний відпуск товарів, товарно-транспортні накладні та довіреності) оформлені з порушенням вимог чинного законодавства та не можуть бути доказом отримання товарів. Посилаючись на неналежність доказів відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.07.2009 року за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.

02.02.2010 року позивач подав уточнення позовних вимог в яких фактично здійснив перерахунок пені, відсотків річних та втрат від інфляції. При цьому, з посиланням на той факт, що державне мито позивачем не доплачено суму позовних вимог позивач не збільшував.

          В судовому засіданні 02.02.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, що надавались під час судового розгляду справи, суд -

ВСТАНОВИВ :

          04.01.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Завод залізобетонних виробів ім. Світлани Ковальської»(далі за текстом –позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вішкомбуд»(далі за текстом –відповідач) було укладено договір №1 (надалі по тексту Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язувався виготовити замовлений товар та по узгодженню сторін виконати його доставку, а відповідач зобов’язувався своєчасно прийняти товар та здійснювати оплату.

          Відповідно до п.2.1 Договору, кількість товарів, що підлягають виготовленню та поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, марками, типами визначаються у заявках відповідача, рахунках –фактурах позивача та накладних (товарно –транспортних, фактичних або видаткових).

          Пунктом 7.1 Договору встановлено, що ціна товару, що входить у партію поставки, вказується позивачем у рахунку –фактурі і вважається погодженою відповідачем, в разі прийняття товару. П.п 7.4 та 7.5 визначено, що оплата здійснюється відповідачем на підставі рахунків –фактур, виставлених позивачем на вартість партії товару. Відповідач зобов’язаний оплатити товар протягом 5-ти банківських днів з моменту його поставки, згідно умов п.5 договору.

Відповідно до матеріалів справи та пояснень позивача, на виконання умов договору позивачем здійснювалась відповідачу поставка товару, зокрема в період червень-серпень 2008 року.

Відповідачем поставлений товар було оплачено частково, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 122887,00 грн. Зокрема, заборгованість виникла щодо оплати товару, який був поставлений відповідно до наступних накладних: №470534 від 11.06.2008 р. на суму 3210,00 грн., №472384 від 19.06.2008 р. на суму 14636,43 грн., №473104 від 23.06.2008 р. на суму 23427,36 грн., №4753333 від 01.07.2008 р. на суму 61039,93 грн., №479050 від 14.07.2008 р. на суму 911,88 грн., №479398 від 15.07.2008 р. на суму 4050,00 грн., №479621 від 15.07.2008 р. на суму 3150,00 грн., №482604 від 26.07.2008 р. на суму 12679,26 грн., №485331 від 06.08.2008 р. на суму 1688,40 грн., №486977 від 12.08.2008 р. на суму 6210,00 грн. №487307 від 13.08.2008 р. на суму 2016,00 грн.

Поставка товару за вказаними накладними, які на час розгляду справи є неоплаченими, підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 240729 від 02.06.2008 року, № 337204 від 01.07.2008 року, №337255 від 01.08.2008 року та товарно –транспортними накладними: №1409685 від 20.06.2008 р., №1412140 від 23.06.2008 р., №1413817 від 24.06.2008 р., №1420784 від 02.07.2008 р., №1431002 від 12.07.2008 р., №1431065 від 12.07.2008 р., №1432693 від 14.07.2008 р., №1444386 від 26.07.2008 р., №1445688 від 28.07.2008 р., №1453161 від 06.08.2008 р., та відповідними рахунками –фактурами.

Суму податку на додану вартість по зазначеним операціям віднесено позивачем до складу податкових зобов’язань звітних періодів, що підтверджується податковими накладними виданими відповідачеві (копії в матеріалах справи) та витягами з реєстрів обліку виданих податкових накладних.

Відповідно до акту узгодження, заборгованість відповідача перед позивачем складає 122887,0 грн. зазначений акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

22.10.2008 року позивач направив відповідачу претензію №22 (вих.№275 від 21.10.08) з вимогою погасити заборгованість в розмірі 122887,00 грн. Претензія була отримана відповідачем 29.10.08, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштової кореспонденції, проте на час звернення позивача до суду заборгованість погашена не була.

          Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено вище, пп 7.4 та 7.5 Договору визначено, що оплата здійснюється відповідачем на підставі рахунків –фактур, виставлених позивачем на вартість партії товару. Відповідач зобов’язаний був оплатити товар протягом 5-ти банківських днів з моменту його поставки, згідно умов п.5 договору.

          Суд приймає до уваги зауваження відповідача щодо недоліків допущених сторонами в оформленні документів, однак враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини приходить до висновку, що зазначенні недоліки не спростовують фактів отримання товару у визначеному позивачем розмірі. Крім того, в даному випадку суд також враховує підписання сторонами акту узгодження заборгованості саме на заявлену позивачем до стягнення суму.

Також суд враховує, що суми податку на додану вартість за зазначеними операціями по виданими відповідачеві податковим накладним (копії в матеріалах справи) в повному обсязі віднесені позивачем до складу його податкових зобов’язань відповідного періоду, що підтверджує сплату податку на додану вартість до бюджету.

Таким чином, на думку суду факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи та не спростовується поданими доказами.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язаний був оплатити поставлену продукцію в строк до 16.06.2008 року згідно рахунку –фактури №470534 та накладної №470534 від 11.06.2008 р., в строк до 24.06.2008 року згідно рахунку –фактури №472384 та накладної №472384, в строк до 28.06.2008 року згідно рахунку –фактури №473104 та накладної №473104 , в строк до 06.07.2008 року згідно рахунку –фактури №475333 та накладної №475333 , в строк до 19.07.2008 року згідно рахунку –фактури №479050 та накладної №479050 , в строк до 20.07.2008 року згідно рахунку –фактури №479398 та накладної №479397 , в строк до 20.07.2008 року згідно рахунку –фактури №479621 та накладної №479621 , в строк до 31.07.2008 року згідно рахунку –фактури №482604 та накладної №482604 , в строк до 11.08.2008 року згідно рахунку –фактури №485331 та накладної №485331 , в строк до 17.08.2008 року згідно рахунку –фактури №486977 та накладної №486977 , в строк до 18.07.2008 року згідно рахунку –фактури №487307 та накладної №487307.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до п. 8.2 Договору, за прострочення платежу Замовник сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином суд вважає правомірним розрахунок пені з урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Крім того, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню (з урахуванням кількості днів в 2008 році-366) за уточненим розрахунком суду в розмірі 14746,44 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача. Втрати від інфляції підлягають стягненню в розмірі 6575,11 грн., відсотки річних в розмірі2461,78 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вішкомбуд»(04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, 04053, м. Київ, вул. Артема, 37/41, р/р260074010211894 в КРД „Райффайзен банк Аваль” МФО 322904, ЄДРПОУ 32799085 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»(01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, р/р 26000000111090 в ВАТ КБ «Чрещатик»у м. Києві, МФО 300670, код 05523398) 146670,33 грн. (сто сорок шість тисяч шістсот сімдесят гривень тридцять три копійки), з яких 122887,00 грн. (сто двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят сім гривень) основного боргу, 14746,44 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот сорок шість гривень сорок чотири копійки) пені, 6585,11 грн. (шість тисяч п’ятсот сімдесят п’ять гривень одинадцять копійок) втрат від інфляції, 2461,78 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят одну гривню сімдесят вісім копійок) відсотків річних, а також 1466,70 грн. (одну тисячу чотириста шістдесят шість гривень сімдесят копійок) державного мита, 115,77 грн. (сто п’ятнадцять гривень сімдесят сім копійок витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова