Рішення № 9569287, 12.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/12212.04.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»

До Державного підприємства «Вугілля України»

Третя особаДержавне підприємство «Львівугілля»

Простягнення 77240,28 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивачаСапса Т.В., довіреність № 08-29 від 11.01.2010р.

від відповідачаГавага О.С., довіреність № 28-28/54-Д від 28.12.2009р.

від третьої особине зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Західенерго»(далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Вугілля України»(далі відповідач) про стягнення з останнього 77240,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 02-09/1-ЕН від 17.02.2009р.

Ухвалою суду від 04.03.2010р. порушено провадження у справі № 1/122 та призначено розгляд на 26.03.2010р.

26.03.2010р. позивач в судове засідання не зявився.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про залучення до розгляду у справі ІІІ особи.

Суд задовольнив клопотання відповідача про залучення ДП «Львіввугілля», у якості ІІІ особи без самостійних вимог.

Суд вирішив відкласти розгляд справи на 12.04.2010р. для залучення третьої особи до у часті у розгляді справи.

12.04.2010р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвал суду, підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог частково заперечив, підстави своїх заперечень виклав у відзиві.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки вугілля № 02-02-09/1-ЕН від 17.02.09, за умовами якого постачальник (відповідач) зобовязався поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті.

Пунктом 7.1 договору встановлювались граничнодопустимі критерії якості вугілля, зокрема по зольності та вологості.

На виконання умов договору 22.10.2009, 28.10.2009, 25.11.2009 року на адресу Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, надійшло вугілля, вантажовідправником якого було ДП «ЛЬвіввугілля»в загальній кількості 2486600,00 кг.

При прийманні спірного вугілля за якістю позивачем виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам договору, оскільки фактична зольність вугілля значно перевищує гранично допустиму за договором.

Результати приймання спірного вугілля оформлені актами приймання вугілля №№ 7298, 7299, 7300, 7301 від 23.10.2009р, №7373 від 29.10.2009р., №8010 від 26.11.2009р. складені та підписані уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС, представниками ДП «Вугілля України», які діяли на підставі довіреності відповідача від 21.09.2009 року № 21-09/33Д.

У проведенні контрольного випробування спірного вугілля брали участь представники вантажовідправника, що діяли на підставі довіреності ВМС № 402541 від 16.03.2009р, № 15/776 від 14.04.2009р.

Пунктом 3.4.5 договору встановлено, що покупець (позивач) має право відмовитись від приймання та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують граничнодопустимі.

Телеграмами №416 від 23.10.2009р., №530 від 26.11.2009р., та факсограмами від 23.10.2009 №№ 4142 та 06/3057, від 29.10.2009 №№ 419 та 06/3084, від 26.11.2009р. №№525 та 06/3352, відповідач та вантажовідправник повідомлялись про те, що у звязку з поставкою вугілля неналежної якості позивач відмовляється прийняти спірне вугілля та просив розпорядитись ним або надати згоду на його повернення вантажовідправнику.

Спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику 23.10.2009, 29.10.2009р., та 26.11.2009р., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 36408650, 36484563, 36408658, виданих залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.

У звязку з поставкою вугілля неналежної якості позивач поніс збитків на загальну суму 77240,28 грн., у вигляді сплати Укрзалізниці провізної плати, плати за користування вагонами, зборів за оформлення документів на повернення вагонів.

Пунктом 8.4 договору встановлено, що у випадку поставки неякісного вугілля постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця, звязаних з постачанням такого вугілля.

З метою досудового врегулювання господарських відносин, позивачем на адресу відповідача надсилається претензія від 14.12.2009 № 119-192 на суму 57201,12 грн., та від 28.12.2009р. № 119-199 на суму 20038,56 грн. з вимогою відшкодувати збитки, завдані поставкою неякісного вугілля. Однак відповідачем зазначена претензія залишена без відповіді та без задоволення.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 77240,28 грн. збитків завданих внаслідок поставки не якісного вугілля.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний субєкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Статтями 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно статті 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Статтями 193, 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У судовому засіданні відповідач заперечив частково проти позовних вимог позивача, оскільки вважає, що облік простою має починатися з моменту отримання відповідачем телеграм про поставку неякісного вугілля.

Позивач проти наведеного заперечив, посилаючись на п. 8.4, п.8.6.4 договору, яким передбачено, що облік простою та повернення вагонів не залежить від направлення часу направлення телеграм.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобовязань за договором поставки доведена матеріалами справи.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 772,40 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236, 00 грн.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі19нь.лідок чого останньому було нараховано штрафні санкції за несвоєчасне виконання своїх договірних зобоввки НБУ за кожен день,79мовився від нарахування пені 714,68 грн.ро те, що відповідач сплатив часткову суму боргу 1625,58 грн.. 8х днів з дати, вк.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 20, 173, 193, 224, 225 ГК України, ст.ст. 16, 22, 526, 610, 611, 623, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»(79026, м.Львів, вул. Козельницька 15, код ЄДРПОУ 2326955) 77240,28 (триста сорок одну тисячу пятсот девяносто пять)грн. 96 коп. - збитків; 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 40 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя В.І.Мельник

(Рішення виготовлене та підписане 28.04.2010р.)