Рішення № 9569286, 26.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/9926.04.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Центр корпоративних рішень»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Центр енергообліку та енергозбереження»

про стягнення 15688,99 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Кривонос М.Ю. –представник за довіреністю № 20/09 від 24.11.2009р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Центр енергообліку та енергозбереження»заборгованості за Договором про надання інформаційно-аналітичних послуг щодо аналізу фінансово-економічних показників діяльності від 23.09.2003р. в розмірі 15688,99 грн., в тому числі 12000,00 грн. –основний борг, 676,99 грн. –3% річних та 3012,00 грн. –інфляційних витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений між позивачем та відповідачем договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу інформаційно-аналітичні послуги щодо аналізу фінансово-економічних показників діяльності, за які відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, в зв’язку з чим за відповідачем утворився борг, який позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010р. порушено провадження по справі № 53/99, розгляд справи призначено на 29.03.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2010р. у зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважного представника та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі розгляд справи було відкладено на 26.04.2010р.

Під час розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 09.03.2010р. та від 29.03.2010р., про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.04.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23 вересня 2003 року між сторонами у справі було укладено договір № 14 про надання інформаційно-аналітичних послуг щодо аналізу фінансово-економічних показників діяльності.

П. 1.1. договору передбачено, що позивач надає відповідачу послуги по аналізу фінансово-економічних показників діяльності відповідача та його структурних підрозділів за допомогою системи управління базами даних «Система-Центр енергообліку та енергозбереження».

Перелік Підрозділів, щодо яких будуть надаватися інформаційні послуги наведений в Додатку № 1, що є невід’ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 7.1. цей договір вступає в силу з 15.10.2003р. і діє протягом одного року. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до моменту припинення дії цього договору не повідомить іншу сторону про намір його розірвати, то договір вважається таким, що продовжив свою дію на наступний рік (п. 7.2. договору).

Матеріали справи не містять заяв сторін про намір розірвання договору, а відтак він вважається чинним.

Крім того матеріали справи містять ряд укладених між сторонами додаткових угоди до договору № 14 про надання інформаційно-аналітичних послуг щодо аналізу фінансово-економічних показників діяльності від 23.09.2003р.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Факт надання послуг з аналізу фінансово-економічних показників діяльності на загальну суму 12000,00 грн. підтверджується підписаними та погодженими у двосторонньому порядку належним чином завіреними копіями Актів про надання послуг від 20.02.2008р. та від 19.05.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Додатковою угодою до договору № 14 про надання інформаційно-аналітичних послуг щодо аналізу фінансово-економічних показників діяльності від 23.09.2003р. від 10.03.2005р. сторони домовились викласти п. 3.1. договору в наступній редакції: «Вартість послуг по аналізу фінансово-економічних показників діяльності замовника та підрозділів за один квартал складає 6000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1000,00 грн.».

Згідно з додатковою угодою № 1 до договору № 14 про надання інформаційно-аналітичних послуг щодо аналізу фінансово-економічних показників діяльності від 23.09.2003р. пункт 3.2. договору плата за послуги здійснюється шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця № 260043211601 в АБ «Енергобанк», МФО 300272 протягом першого та другого місяців кожного кварталу авансовим платежем по 30% на місяць від суми, зазначеної в п. 3.1., а решту суми –протягом 3-х банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних послуг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо надання інформаційно-аналітичних послуг, тоді як відповідач зобов’язання щодо внесення авансового платежу в розмірі 30% від вартості послуг та оплати за надані послуги протягом 3 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних послуг не виконав, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 12000,00 грн.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості за надані послуги (п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди № 1), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані послуги в повному обсязі не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором № 14 від 23.09.2003р. у розмірі 12000,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 676,99 грн. 3% річних та 3012,00 грн. інфляційних.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 676,99 грн. та інфляційні витрати в розмірі 3 012,00 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 629, 901-903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Центр енергообліку та енергозбереження»(01103, м. Київ, Шосе Залізничне, 13; ідентифікаційний код 32250810 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства «Центр корпоративних рішень» (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4; ідентифікаційний код 32552970) 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 676 (шістсот сімдесят шість) грн.. 68 коп. 3% річних, 3012 (три тисячі дванадцять) грн.. 00 коп. збитків від інфляції, 156 (сто п’ятдесят шість) грн.. 89 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                     Грєхова О.А.