Рішення № 9569283, 26.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/11326.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Бізнес і Б.»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»

про стягнення 132286,02 грн.

                                                                      Суддя           Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Терещенко М.В. –представник по довіреності від 29.03.2010р., Чубак Т.М. –представник по довіреності від 29.03.2010р.

від відповідача: не з’явився

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»заборгованості за Договором про надання охоронних послуг № 07 від 16.06.2008р. в розмірі 132286,02 грн., в тому числі 126164,81 грн. –основний борг, 4575,17 грн. –пеня та судові витрати в розмірі 1310,40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань в частині своєчасної оплати наданих послуг з охорони.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2010р. порушено провадження у справі № 53/113, розгляд справи призначено на 29.03.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2010р. у зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважного представника та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі розгляд справи було відкладено на 26.04.2010р.

Під час розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

В судове засідання 26.04.2010р. представник відповідача вдруге не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав, проте через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що неможливість представника забезпечити явку в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України. Крім того, суд вважає за необхідне нагадати відповідачу, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення господарського спору обмежений.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності сторін відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.04.2010р. за згодою представників позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпека –Бізнес і Б»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»було укладено договір № 07 про надання охоронних послуг, відповідно до умов якого протягом дії договору виконавець зобов’язується забезпечити недоторканість майна, що знаходиться на території об’єктів замовника, які охороняються персоналом охорони, шляхом здійснення ними позмінного чергування при фізичній охороні об’єктів. Місцезнаходження об’єктів, які надалі разом іменуються «Об’єкт»: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 150; Київська область, м. Бровари, вул. Вокзальна, 53. Під охороною Об’єкту розуміється –охорона приміщення та території, на якій знаходиться приміщення, а також майна, яке перебуває в цих приміщеннях і які включені до Дислокації постів (п. 1.1. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Факт надання послуг з охорони на загальну суму 218219,20 грн. підтверджується підписаними та погодженими у двосторонньому порядку належним чином завіреною копією Акту виконаних робіт за грудень 2009р. від 31.12.2009р. (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено в п. 5.2. Договору оплата за послуги охорони здійснюється замовником не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги з охорони об’єкта, на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку-фактури виконавця в сумі, визначеній сторонами відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни та Акту про надання послуг, складеного не пізніше останнього числа місяця, у якому були надані послуги.

До матеріалів справи позивач додав рахунок-фактуру № СФ-0000474 від 03.12.2009р. на суму 218219,20 грн.

З пояснень наданих представником в судовому засіданні та матеріалів справи слідує, що відповідач заборгованість перед позивачем за надані в грудні 20009р. послуги з охорони погасив частково в сумі 92054,39 грн. (виписка з особового рахунку позивача: «Призначення платежу: за охорону зг. рах. 474 від 03.12.2009р.»).

Таким чином заборгованість відповідача за надані позивачем охоронні послуги становить 126164,81 грн.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 126164,81 грн. належним чином доведений та документально підтверджений. Тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в цій сумі визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг (п. 5.2 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані позивачем послуги належним чином не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ТОВ «Безпека –Бізнес і Б.»щодо стягнення з ТОВ «Рабен Україна»основного боргу за договором № 07 від 16.06.2008р. у розмірі 126164,81 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4575,17 грн. за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань.

          Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Відповідно до п. 6.6. Договору замовник несе відповідальність за несвоєчасну оплату послуг з охорони об’єкта та в разі прострочення платежу сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно зі ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст.. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов договору в розмірі 4575,17 грн., який здійснений відповідно до договору та згідно з чинним законодавством України, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»(02154, м. Київ, бульвар Русанівський, 7, код ЄДРПОУ 32306522, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека –Бізнес і Б.» (01103, м. Київ, вул. Дружби Народів, 10, код ЄДРПОУ 30186754) 126 164 (сто двадцять шість тисяч сто шістдесят чотири) грн. 81 коп. основного боргу, 4575 (чотири тисячі п’ятсот сімдесят п’ять) грн.. 17 коп. пені, 1 310 (одна тисяча триста десять) грн. 40 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.