Рішення № 9569266, 16.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/3416.04.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства «Ковельські ковбаси»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ВК Чернівці»

простягнення 6000,03 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Давидюк В.Г.- дов. № 142 від 03.02.2010 року;

від відповідача: Азізян Л.С. –дов. №; б/н від 01.02.2010 року;

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Ковельські ковбаси»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Чернівці» про стягнення 6000,03 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати коштів за поставлений товар відповідно до видаткових накладних наявних в матеріалах справи.

Ухвалою від 26.01.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 15.02.2010 року.

В судове засідання 15.02.2010 року представник позивача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, проте подав через канцелярію суду додаткові документи по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.02.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував та подав документи на доказ часткового погашення заборгованості.

Ухвалою від 15.02.2010 року розгляд справи було відкладено на 26.02.2010 року.

В судове засідання 26.02.2010 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали від 15.02.2010 року не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.02.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

Ухвалою від 26.02.2010 року розгляд справи було відкладено на 22.03.2010 року.

В судове засідання 22.03.2010 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали від 26.02.2010 року не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.03.2010 року подав додаткові документ по справі та надав усні пояснення по суті спору.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника позивача, а також, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 22.03.2010 року розгляд справи було відкладено на 16.04.2010 року.

В судовому засіданні 16.04.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.04.2010 року проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.04.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за січень 2009 року поставив відповідачу товар на загальну суму 7752,59 грн., що засвідчується товаро – транспортними накладними № С-00000784 від 13 січня 2009 року на суму 3856,92 грн., № С –00001430 від 20 січня 2009 року на суму 2108,50 грн., № С –00002141 від 27 січня 2009 року на суму 1787,17 грн., проте відповідач здійснив часткове повернення товару на суму 67,86 грн., що підтверджується актом про виявлені недоліки при прийомці товару на товарному складі та частково розрахувався за поставлений товар на суму 1 684,70 грн.,в результаті чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 6000,03 грн. (7752,59 грн. –(1 684,70 грн. + 67,86 грн.))

26 листопада 2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 1175 з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар в розмірі 6000,03 грн., яка була надіслана відповідачу 26.11.2009 року, на доказ чого надано фіскальний чек № 0926 від 26.11.2009 року та опис вкладення у цінний лист від 26.11.2009 року, однак вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 6000,03 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В свою чергу, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що заборгованість останнього перед позивачем була погашена в повному обсязі, на доказ чого надав платіжні доручення на суму, яка відповідає загальній сумі товару поставленого по зазначених товарно –транспортних накладних.

Однак вищезазначені твердження відповідача, судом до уваги не приймаються, так як між сторонами тривалий час існували господарські правовідносини і у вищевказаних платіжних дорученнях в графі «Призначення платежу»міститься посилання лише на Договір № 4600014850 від 07.08.2007 року, яке відсутнє в самих накладних, а тому надані платіжні доручення не можна вважати належним доказом оплати товару саме по вказаних накладних.

Крім того, слід зазначити, що представник відповідача незважаючи на вимоги ухвали суду не надав необхідні докази на спростування позовних вимог.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищенаведених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 6 000,03 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.          

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Чернівці» (місцезнаходження: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 57, код ЄДРПОУ 34839192) на користь Закритого акціонерного товариства «Ковельські ковбаси»(місцезнаходження: 45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 156, код ЄДРПОУ 30381257) 6 000 (шість тисяч) грн. 03 коп. –основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

26.04.2010 року