Постанова № 9568778, 05.05.2010, Сумський окружний адміністративний суд

<Список >

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2010 р. Справа № 2а-2963/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.

представника позивача - Малікової В.О.

представника відповідача - Охріменко Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Білопілля Агро" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Білопілля-Агро" (далі - позивач, ТОВ "Білопілля-Агро"), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Сумська МДПІ) в якому просить визнати недійсним (нечинним) податкове повідомлення-рішення Сумської МДПІ № 0000141555/0 від 25.02.2010.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що актом № 37/15/35103599 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності було встановлено порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-Ш від 21.12.2000" а саме не подані декларації з ПДВ сільськогосподарського товаровиробника з жовтня 2008 року по грудень 2008 року. За результатами проведеної перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000141555/0 від 25.02.2010. Позивача не погоджується із висновками податкового органу, посилаючись на п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", який не передбачає обовязкового подання декларації з податку на додану вартість (скороченої) сільськогосподарського товаровиробника, а також на п. 2.3 ст. 2 даного Закону, який передбачає в яких саме випадках особа підлягає обовязковій реєстрації як платник податку, а перехід на фіксований сільськогосподарський податок не входить до даного переліку. Також, позивач зазначив, що обовязковий перехід платника податку на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість у відповідності до зазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість", не передбачено, оскільки це є пільгою (правом) для платника податку, а не є обовязком. Крім того, п.п 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" зупиняє дію п. 7.7 ст. 7 , п.п. 10.1, 10.2 ст. 10 даного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, але не забороняє йому сплачувати податок на додану вартість до бюджету і не зобовязує подавати Декларацію з податку на додану вартість (скорочену) сільськогосподарського товаровиробника.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував мотивуючи тим, що платники податку, у яких згідно з п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами. Також, представник відповідача зазначив, що у разі якщо діяльність сільськогосподарського підприємства - платника податку на додану вартість підпадає під норми пунктів 11.21 чи 11.29 ст. 11 ЗУ "Про податок на додану вартість" то такий платник обов'язково має застосовувати зазначені норми, оскільки цими пунктами не передбачено можливості самостійного прийняття платником податку рішення щодо вибору порядку обкладання податку на додану вартість.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Білопілля-Агро" зареєстроване як юридична особа 04.05.2007 що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 019753 (а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Білопілля Агро" реалізує сільськогосподарську продукцію власного виробництва та зареєстроване платником фіксованого сільськогосподарського податку. Згідно наданого розрахунку питомої ваги реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за 2007 рік (а.с. 55-56) в загальний обсяг валового доходу за 2007 рік склав 81,1%. Також, відповідач подає до Сумськох МДПІ податкові розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку про що свідчать зазначені розрахунки за 2008, 2009 та 2010 роки (а.с. 57-59).

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

17.02.2010 працівниками Сумської МДПІ була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість. В ході перевірки було встановлено порушення, а саме: зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кердиту наступного податкового періоду на 494199,00 грн. За результатами перевірки був складений акт № 37/15/35103599 від 17.02.2010 про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість (а.с. 30-32). Зазначений акт був отриманий позивачем 18.02.2010 про що свідчить підпис уповноваженої особи ТОВ "Білопілля-Агро" (а.с. 32).

На підставі зазначеного вище акту податковим повідомленням-рішенням № 0000141555/0 від 25 лютого 2010 року (а.с. 29) до позивача були застосовані штрафні санкції за порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 в сумі 510,00 грн.

Згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", до 1 січня року, наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Таким чином, відповідно до даної норми на сільгоспвиробників, що реалізують продукцію власного виробництва не розповсюджується п.п. 7.7 вищезазначеного Закону, який регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або відшкодуванню з бюджету.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999р. №271.

Відповідно до п. 2 дія цього Порядку поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва га продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Також пунктом 4 даного Порядку передбачено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.

Таким чином, оскільки ТОВ "Білопілля-Агро" є сільгоспвиробником та сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, по податку на додану вартість з операцій поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва до бюджету не сплачується і в загальній декларації не відображається.

Окрім того, згідно п.2.1. ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є: будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 9.3 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом.

Державна податкова адміністрація України Наказом № 166 від 30.05.1997 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" зареєстрованої Міністерством юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, передбачила, що декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 ст. 11 Закону "Про податок на додану вартість") суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

У разі якщо діяльність сільськогосподарського підприємства платника податку на додану вартість підпадає під норми пунктів 11.21 чи 11.29 ст. 11 Закону України№ 168/97- ВР, то такий платник обов'язково має застосовувати зазначені норми цього Закону, оскільки цими пунктами не передбачено можливості самостійного прийняття платником податку рішення щодо вибору порядку обкладання податку на додану вартість.

Отже, якщо результати діяльності сільськогосподарського товаровиробника відповідають критеріям, встановленим пунктами 11.21 та/чи 11.29 ст.11 Закону №168/97-ВР, то такий сільськогосподарський товаровиробник при нарахуванні податку на додану вартість керується нормами цих пунктів.

Оскільки позивач є сільськогосподарським товаровиробником, на нього розповсюджуються норми п.п. 11.21, 11.29 ст. 2 Закону № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а тому повинен подавати скорочену декларацію по податку на додану вартість.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Сумської МДПІ № 0000141555/0 від 25.02.2010 законне та обгрунтоване.

З огляду на зазначене, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, <додаткові норми >суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Білопілля Агро" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 11 травня 2010 року.

Суддя <Текст >В.О. Павлічек

<Список ><Дата >

<з оригіналом згідно >

< Суддя ><Довідник >