Рішення № 9568371, 07.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/7107.04.10 За позовом Приватного підприємства «Ал’таір»

до           1. Північного регіонального центру страхового фонду документації

2. Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Сергієнко І.М. –предст.,

Від Відповідачів 1. Середа М.І. –дир.,

2. Штогрін О.В. –предст.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Ал’таір»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Північного регіонального центру страхового фонду документації та просить стягнути з останнього на користь Позивача978500,00 грн. заборгованості, 10991,37 грн. пені та 1608,50 грн. –3% річних від суми заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Північним регіональним центром страхового фонду документаціїзобов’язань за Договором № 180 від 18.09.2009 щодо оплати поставленого Позивачем за вказаним Договором фотографічного устаткування.

03.03.2010 від Позивача до Господарського суду міста Києва надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій Приватне підприємство «Ал’таір»просило стягнути з Північного регіонального центру страхового фонду документації 978500,00 грн. заборгованості, 37920,23 грн. пені, 5549,30 грн. –3% річних від суми заборгованості, 17613,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2010 у справі № 32/71 залучено до участі у справі Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи другим Відповідачем.

          Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги щодо стягнення основного боргу не заперечує та зазначив, що зобов’язання з оплати суми основного зобов’язання будуть виконані після отримання грошових коштів з державного бюджету України.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував та зазначив, що у вересні-грудні 2009 року Державне казначейство виділяло кошти лише на захищені статті видатків, як наслідок Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи недофінансовано капітальні видатки. Оскільки Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не прийнято, фінансування здійснюється за тимчасовим розписом держбюджету, тому Відповідач-2 зазначив, що відповідно до ст. 46 Бюджетного кодексу України до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За результатом проведення процедури відкритих торгів щодо закупівлі устаткування фотографічного (мікрофільмуюча камера для статичної по кадрової зйомки документів формату до А1 включно на рулонну плівку 35 мм «SMA А1»або еквівалент та проявна машина для хімікофотографічної обробки 16/35 мм рулонних мікрофільмів «Unomat»або еквівалент) Північний регіональний центр страхового фонду документації листом № 589 від 10.09.2009 повідомив Позивача, що його тендерну пропозицію згідно з рішенням тендерного комітету від 08.09.2009 визнано найкращою та акцептовано.

18.09.2009 між Приватним підприємством «Ал’таір»(далі –Позивач, Постачальник) та Північним регіональним центром страхового фонду документації (далі –Відповідач-1, Покупець) укладено Договір постачання № 108 (далі –Договір), відповідно до умови якого Постачальник зобов’язався поставити та ввести в експлуатацію, а Покупець - прийняти та оплатити устаткування фотографічне, а саме - мікрофільмуюча камера формат А1»- 1 од. та проявна машина t»- 1 од. (далі - Товар).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 108 від 18.09.2009 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 4.1 Договору загальна сума останнього становить –978500,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 163083,33 грн.

Так, на виконання умов Договору № 108 від 18.09.2009 Позивач поставив Відповідачу-1 Товар на загальну суму 978500,00 грн. за накладною № 13757 від 04.12.2009

Отримання Відповідачем-1 Товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на зазначеній видатковій накладній, актом від 04.12.2009 та довіреністю на отримання товару серії ЯОК № 872144 від 01.12.209, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, Позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином.

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата за цим Договором за умови фінансування з державного бюджету здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника після поставки устаткування, підписання акта приймання-передачі на підставі товарної накладної не пізніше 30.12.2009.

Судом встановлено, що Північним регіональним центром страхового фонду документаціїне виконано своїх зобов’язань щодо здійснення оплати за поставлений Товар, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем-1 станом на 05.01.2010. Факт відсутності оплати за поставлений Товар був підтверджений представником Відповідача-1 у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач-1 стверджує, що станом на час розгляду спору ним не було отримано бюджетне фінансування закупівлі, відсутність фінансування з державного бюджету сталася не з його провини та не може вважатись порушенням Відповідачем-1 умов Договору.

Однак дане твердження судом не приймається.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Бюджетного кодексу України бюджетне призначення - це повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Таким чином, умови Договору пов’язують оплату Товару саме з наявністю бюджетного призначення, тобто - з передбаченням у бюджеті міста Києва чи кошторисі Відповідача-1 наявності бюджетного повноваження на оплату закупівлі, а не фактичним надходженням грошових коштів на реєстраційний рахунок.

На оплату за поставлений Товар відповідно до Договору №180 від 18.09.2009 Відповідач-1 мав належне бюджетне призначення –кошти на оплату були передбачені у кошторисі Північного регіонального центру страхового фонду документації на 2009 рік.

Отже, Відповідач-1 мав здійснити розрахунки з Позивачем за отриманий Товар до 30.12.2009.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтею 51 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що стадіями виконання бюджету за видатками визнаються: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; 2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт та послуг; 5) здійснення платежів; 6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Таким чином, законодавство України не прив’язує виконання місцевого бюджету (здійснення платежів) до фактичного надходження коштів розпоряднику. Така стадія виконання бюджету відсутня.

Окрім того, суд не вважає обґрунтованими посилання Відповідача-2, що до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період капітальні видатки провадитись не будуть.

Відповідно до п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, установи мають право брати зобов’язання щодо видатків або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань минулих періодів; обсяг бюджетних зобов’язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов’язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов’язаннями в поточному році.

Таким чином, законодавством України передбачено, що зобов’язання минулих періодів повинні здійснюватися в першу чергу, вони мають пріоритетне значення.

Бюджетне зобов’язання щодо оплати поставки по Договору № 180 від 18.09.2009 виникло у 2009 році, оскільки поставка у повному обсязі була здійснена у грудні 2009 року.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України Відповідач-1 прийняв до сплати та зареєстрував в Управлінні державного казначейства у Шевченківському районі ГУДКУ в м. Києві фінансове зобов’язання у розмірі 978 500,00 грн. за Договором № 180.

Витрати на реалізацію цього бюджетного зобов’язання були передбачені у бюджеті міста Києва на 2009 рік. Зокрема, згідно з Кошторисом на 2009 рік Північному регіональному центру страхування фонду документації передбачено бюджетних видатків на загальну суму 4580 100,00 грн. Видатки в межах цих обсягів у 2009 році здійснювалися, однак Позивач не отримав оплати за поставлений Товар. Тобто Відповідач-1 всупереч п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ не здійснив оплату бюджетного зобов’язання.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач-1 як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором № 180 від 18.09.2009 і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання Відповідача-1 на відсутність бюджетного фінансування, а також посилання Відповідача-2 на недофінансування капітальних видатків не звільняє Відповідача-1 від виконання зобов’язань щодо оплати поставленого та прийнятого Товару, тому судом не приймаються.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача-1 основного боргу в сумі 978 500,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.3 Договору сторони передбачили, що у разі порушення термінів виконання зобов’язань за Договором винна сторона (в даному випадку Відповідач-1) сплачує іншій стороні за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період за який стягується.

З огляду на викладене та наявність у Відповідача-1 перед Позивачем заборгованості за поставлений Товар, суд вважає необхідним задовольнити вимоги про стягнення з Відповідача 37920,23 грн. пені, яка розрахована Приватним підприємством «Ал’таір»відповідно до умов Договору та положень Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим Позивачем, і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована Позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з Відповідача-1 в силу положень закону.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що Позивачем не пред’явленні вимоги до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи і підстави для стягнення з міністерства коштів відсутні, то у позові до Відповідача-2 належить відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов до Північного регіонального центру страхового фонду документації задовольнити повністю.

Стягнути з Північного регіонального центру страхового фонду документації (03116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, 3а, код 14321127) на користь Приватного підприємства «Ал’таір»(61050, м. Харків, вул. Примерівська, 8, кв. 4 код 14086815) 978 500 грн. основного боргу, 17613,00 грн. інфляційних втрат, 5549,30 грн. нарахувань 3% річних та 37920,23 грн. пені.

Стягнути з Північного регіонального центру страхового фонду документації (03116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, 3а, код 14321127) до Державного бюджету України 10395,83 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 26.04.2010