Рішення № 9568284, 11.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 43/3511.03.10 За позовом державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Електромотив”

про стягнення 9252, 36 грн. та зобов’язання поставити товар

Суддя Пасько М.В.          

Представники:           

від позивача Резнікова В.О. –предст. за дов.,

від відповідача не з’явились

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Електромотив” про стягнення 9252, 36 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов Договору поставки № 02.2-25.3.1-16 та зобов’язати поставити Товар.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2009 порушено провадження у справі № 43/35, розгляд справи призначено на 04.02.2010.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, у судове засідання представник Відповідача не з’явився.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника Відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 11.03.10.

Належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, представник Відповідача в судове засідання не з’явився.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.08 між державним підприємством “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (далі - Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Електромотив”(далі - Відповідач) було укладено договір поставки № 02.2-25.3.1-16 (далі –Договір).

За умовами Договору Відповідач зобов’язувався передати, а Позивач прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та ціною зазначеними в накладних.

Згідно п. 4.2 Договору Відповідач зобов’язувався здійснювати поставку Товару за письмовими заявками Позивача протягом 30 робочих днів з дня подання відповідно заявки.

30.12.08 Позивач направив на адресу Відповідача заявку № 02.2.4-14а-1857 на поставку Товару.

Відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, замовлений Товар не поставив та повідомив листом від 12.01.09 № 0901/12-2 про неспроможність виконати замовлення та повідомив про розірвання Договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та пояснень повноважного представника Позивача, Відповідач, в порушення вимог закону та умов договору, не виконав належним чином свої договірні зобов’язання щодо поставки замовленої продукції.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, встановлено, що Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приймаючи до уваги те, що Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які підтверджують вжиття ним заходів, необхідних для належного виконання взятих на себе зобов’язань та направлених на недопущення господарського правопорушення, суд вважає дії Відповідача протиправними.

Оскільки, відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України) позовні вимоги в частині зобов’язання Відповідача здійснити поставку Товару підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що у разі порушення терміну поставки Товару, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується штраф.

Отже, штраф передбачений умовами договору за своєю правовою природою є пенею.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню за розрахунком Позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України № 825 від 05.08.09 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ" розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.05, яка діяла на момент звернення Позивача до суду витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу встановлені у розмірі 236, 00 грн.

Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви (інф. лист ВГСУ № 01-08/271 від 29.04.09).

Позивач звернувся до суду 18.08.09, отже, сума витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу має складати –236, 00 грн.

Позивачем відповідно до платіжного доручення № 2319 від 23.07.09 сплачено витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315, 00 грн.

Отже, Позивачем безпідставно сплачено витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 79, 00 грн., які підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю “Електромотив” (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 32/33, ЄДРПОУ 33261797) поставити державному підприємству “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) замовлену партію товару згідно заявки від 30.12.08 № 02.2.4-14а-1857 протягом 30 днів з моменту набрання рішення законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Електромотив” (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 32/33, ЄДРПОУ 33261797, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) 9 252 (дев’ять тисяч двісті п’ятдесят дві) гривні 36 грн. пені, 187 (сто вісімдесят сім) гривень 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути державному підприємству “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) із Державного бюджету України 79 (сімдесят дев’ять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, як сплаченого у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя           М.В.Пасько

Дата підписання рішення ____