YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Сумська область

/

Господарський суд Сумської області

Рішення № 95674785, 17.03.2021, Господарський суд Сумської області

Дата ухвалення

17.03.2021

Номер справи

920/619/19

Номер документу

95674785

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.03.2021 Справа № 920/619/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участі секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/619/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: фізичної особи-підприємця Несторенко Тетяни Павлівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ),

до відповідачів: 1. Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, ідентифікаційний код 39765885),

2. Білопільська міська рада (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 70, ідентифікаційний код 04058019),

про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною,

за участю представників:

позивача - Даценко А.М. згідно ордеру серії СМ № 3 від 24.07.2019,

відповідачів - 1. Цибулько В.А. за довіреністю № 9-18-0.6-72/62-20 від 07.07.2020,

2. не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд, визнати додаткову угоду до договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 23,7129 га від 13.05.2009 (державна реєстрація від 12.06.2009 № 040962600961) укладеною в редакції, узгодженої сторонами та наведеній позивачем у позовній заяві; стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати.

Позовні вимоги із посиланням на положення статей 15, 16, 792 Цивільного кодексу України, статті 122 Земельного кодексу України, статей 33, 35 Закону України «Про оренду землі», обґрунтовано тим, що позивач на виконання умов договору своєчасно звернувся до першого відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі з наданням проекту додаткової угоди, а перший відповідач порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/619/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.072019, 11:00.

24.07.2019 від представника першого відповідача до суду надійшов відзив б/д, б/н (вх. № 6000 від 24.07.2019), де представник першого відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області в межах повноважень було розглянуто звернення позивача щодо поновлення спірного договору оренди землі та направлено лист-повідомлення (відповідь) від 25.04.2019 № Н28-18-0.6-2781/2-19 на адресу ФОП Нестеренко Т.П. В цьому листі-повідомленні перший відповідач повідомив позивача щодо можливого поновлення договорів оренди землі. Перший відповідач вказує, що у зв`язку з ненаданням агрохімічних паспортів до даних земельних ділянок, що була однією із умов Головного управління, зазначеної у листі від 25.04.2019 до закінчення терміну дії спірного договору оренди землі, сторони не дійшли згоди.

Ухвалою суду від 24.07.2019 у справі № 920/619/19 постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відкласти підготовче засідання на 02.09.2019, 11:30.

26.07.2019 представником першого відповідача разом з листом б/д, б/н (вх. № 6121 від 26.07.2019) надано суду докази надсилання копії відзиву на позовну заяву разом із доданими до нього документами на адресу позивача.

Надані представником першого відповідача документи долучено судом до матеріалів цієї справи.

У відповіді на відзив від 11.08.2019 б/н (вх. № 6734 від 19.08.2019) позивач зазначає про необґрунтованість доводів першого відповідача, викладених у відзиві на позов, та зазначає, що з листом-повідомленням про поновлення договору оренди позивач звернулася до першого відповідача 02.04.2019, і лише 10.06.2019 (більше ніж через два місяці) отримала відповідь першого відповідача за № 28-18-0.6.-3775/2-19, що є порушенням вимог частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі». З урахуванням цієї відповіді першого відповідача, позивачем внесено відповідні зміни до проекту додаткової угоди. Щодо вимоги першого відповідача про надання агрохімічного паспорту, позивач зазначає про відсутність такої вимоги у статті 15 Закону України «Про оренду землі».

На підставі наведеного позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити позов повністю.

02.09.2019 до суду від представника позивача надійшло клопотання про забезпечення позову (вх. № 2691к від 02.09.2019), в якому він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області вчиняти будь-які дії щодо спірної земельної ділянки площею 23, 7129 га, кадастровий номер 5920688600:01:002:0041.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі № 920/619/19 постановлено повернути клопотання (вх. № 2691к від 02.09.2019) про забезпечення позову заявнику.

02.09.2019 до суду від представника позивача - адвоката Даценко А.М. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 920/619/19 до ухвалення відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду в аналогічній справі.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у справі № 920/619/19 постановлено відкласти підготовче засідання в т.ч. клопотання від 02.09.2019 представника позивача - адвоката Даценко А.М. про зупинення провадження у справі № 920/619/19 на 17.09.2019, 11:30.

Судом встановлено, що у зв`язку з необхідністю формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі», Верховний Суд передав справу № 378/596/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 17.09.2020 у справі № 920/619/19 постановлено клопотання від 02.09.2019 представника позивача - фізичної особи підприємця Несторенко Т.П. - адвоката Даценко А.М. про зупинення провадження у справі задовольнити; провадження у справі № 920/619/19 зупинити до ухвалення рішення Великою Палатою Верховного Суду в аналогічній справі № 378/596/16.

16.12.2020 електронною поштою і 18.12.2020 через відділ документального забезпечення та контролю (канцелярія) представником позивача було подано клопотання від б/д, б/н (вх. № 3844к від 16.12.2020) про поновлення провадження у справі у зв`язку із винесенням Постанови Великою Палатою Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16.

Ухвалою від 24.12.2020 у справі № 920/619/19 судом постановлено клопотання представника позивача б/н, б/д (вх. № 3844к від 16.12. 2020 та вх. № 11264/20 від 18.12.2020) про поновлення провадження у справі № 920/619/19 задовольнити; провадження у справі № 920/619/19 поновити та призначити підготовче засідання у справі № 920/619/19 на 14.01.2021, 12:30.

13.01.2021 представником позивача подано до суду клопотання б/д, б/н (вх. № 362к від 13.01.2021) про залучення співвідповідача, відповідно до якого позивач просить суд залучити до справи в якості співвідповідача - Білопільську міську раду (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 70, ідентифікаційний код 04058019) посилаючись на те, що 14.12.2020 Білопільським міським головою Зарком Ю.В. та в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Сумській області Т. Грищенком підписано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність. Додатком до акту є перелік земельних ділянок. За № 59 в переліку перебуває земельна ділянка, яка орендується позивачем у справі - ФОП Несторенко Т.П. та яка є предметом даного спору, кадастровий номер 5920688600:01:002:0041, площею 23,7129 га.

Ухвалою від 14.01.2021 у справі № 920/619/19 судом постановлено клопотання представника позивача б/д, б/н (вх. № 362к від 13.01.2021) про залучення співвідповідача задовольнити; залучити до участі у справі № 920/619/19 в якості співвідповідача - Білопільську міську раду (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 70, ідентифікаційний код 04058019); зобов`язати позивача надіслати копію позовної заяви разом з доданими до неї документами на адресу співвідповідача - Білопільської міської ради (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 70, ідентифікаційний код 04058019) цінним листом з описом вкладення, докази надсилання надати суду; відкласти підготовче засідання на 16.02.2021, 11:30; встановити другому відповідачу строк для подання відзиву на позов - до 28.01.2021; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив другого відповідача - до 10.02.2021; встановити другому відповідачу строк на подання заперечення на відповідь на відзив - до 16.02.2021.

Представник позивача надіслав електронною поштою клопотання б/д, б/н (вх. № 1551/21 від 15.02.2021) про проведення засідання без участі представника позивача, в якому також просить суд призначити справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 16.02.2021 у справі № 920/619/19 постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання 17.03.2021, 11:00.

В судовому засіданні по суті 17.03.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник першого відповідача в судовому засіданні по суті проти позовних вимог заперечує, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник другого відповідача в судове засідання по суті не з`явився, відзиву на позов чи письмових заперечень по суті позовних вимог до суду не подав, про дату, час та місце судового слухання справи повідомлений судом належним чином 23.02.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуте на адресу суду відділенням поштового зв`язку.

02.03.2021 від другого відповідача до суду надійшло клопотання від 25.02.2021 № 533/02-16 про розгляд справи без участі представника другого відповідача.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За приписами частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

В судовому засіданні 17.03.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

13 травня 2009 між фізичною особою-підприємцем Несторенко Т.П. (орендар, відповідач) та Білопільською районною державною адміністрацією в Сумській області (орендодавець) було укладено договір оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Терещенківської сільської ради, загальною площею 23,7129 га (сіножаті).

Відповідно до пункту 8 договору договір укладено на 10 років з 13.05.2009 по 12.05.2019. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію.

Договір зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 12.06.2009 за № 040962600961.

На виконання умов договору Білопільська РДА передала позивачу земельну ділянку кадастровий № 5920688600:01:002:0041 площею 23,7129 га, яка розташована на території Терещенківської сільської ради, Білопільського району, Сумської області. Разом з тим було погоджено межі вказаної земельної ділянки, про що складено акт прийому-передачі земельної ділянки, який міститься в матеріалах справи.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що за весь час користування вищезазначеною земельною ділянкою (з 2009 року) належним чином виконував та продовжує виконувати умови договору, користування земельною ділянкою здійснюється виключно за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, своєчасно та в повному обсязі проводиться сплата орендної плати, податків та інших обов`язкових платежів. У зв`язку з закінченням встановленого договором терміну, на який його було укладено (по 12.05.2019), на виконання пункту 8 договору оренди позивач 02.04.2019 звернувся до першого відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору, до якого позивачем додано проект додаткової угоди.

Перший відповідач листом № 28-18-0.6.-2781/2-19 від 25.04.2019 повідомив позивача про те, що він вважає за можливе розглянути питання про поновлення договорів оренди, зокрема, і того, що є предметом спору, за умови перегляду викладених в проектах поданих додаткових угод та надати агрохімічні паспорти.

Позивач у позовній заяві зазначає, що пропозиція першого відповідача щодо внесення змін до проекту додаткової угоди не може вважатись відмовою в поновленні договору оренди землі та не звільняє першого відповідача від обов`язку прийняти відповідне рішення в межах місячного строку (Постанова Верховного Суду України по справі № 461/2781/17 від 30.05.2019).

12.05.2019 позивачем подано першому відповідачу проекти додаткових угод у відповідності до вимог листа № 28-18-06-2781/2-19 від 25.04.2019 та зазначено у супровідному листі, що з метою виготовлення агрохімічних паспортів на земельні ділянки позивачем укладено договір з ДП «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Проте, перший відповідач листом № 28-18-0.6.-3775/2-19 від 06.06.2019 повідомлено позивача про те, що спірний договір оренди закінчився і останній не має правових підстав для його поновлення. При цьому, жодного рішення чи іншого розпорядження про відмову в поновленні спірного договору позивачем не отримано.

Таким чином, позивач вважає, що дії першого відповідача є протиправними і такими, що порушують його права як суб`єкта господарювання на користування вищезазначеною земельною ділянкою, оскільки переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі припиняється, якщо орендодавець повідомить про наявність заперечень щодо поновлення протягом місяця з моменту звернення орендаря, у зв`язку з чим просить суд захистити його порушене право та визнати додаткову угоду до договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 23,7129 га від 13.05.2009 (державна реєстрація від 12.06.2009 № 040962600961) укладеною в наступній редакції:

Додаткова угода

до договору оренди земель державної власності

сільськогосподарського призначення площею 23,7129 га

від 13.05.2009 (державна реєстрація від 12.06.2009 № 040962600961)

та внесення змін до нього

м. Суми «____» _____ 2019 р.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, в особі начальника Усик Наталії Андріївни, яка діє на підставі довіреності від ______ іменоване в подальшому «Орендодавець», з одного боку, та ФОП Несторенко Тетяни Павлівни, що діє на підставі Статуту, іменований в подальшому «Орендар», з другого боку, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області ві _____ № _, згідно зі статтями 21, 33 Закону України «Про оренду землі» за домовленістю сторін уклали цю додаткову угоду:

1. Сторони вирішили поновити термін дії договору оренди землі від 13.05.2009 (державна реєстрація від 12.06.2009 № 040962600961) на 7 (сім) років.

2. Викласти умови договору оренди землі (державна реєстрація від 12.06.2009 № 040962600961) в наступній редакції:

2.1. Предмет договору

Орендодавець - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надає, а гр. Несторенко Тетяна Павлівна - орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Терещенківської сільської ради Білопільського району Сумської області.

2.2. Об`єкт оренди

2.2.1. В оренду передається земельна ділянка державної власності загальною площею 23,7129 гектара (сіножаті), кадастровий номер -5920688600:01:002:0041.

2.2.2. На земельній ділянці не знаходяться об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури - відсутні.

2.2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації станом на 01.01.2019 становить 243 512,87 грн.

2.3. Строк дії договору

2.3.1. Договір укладається на 7 (сім) років з урахуванням ротації культур. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити про намір продовжити його дію.

2.3.2. Після закінчення строку договору Орендар, у разі належного виконання обов`язків відповідно до умов договору, має переважне право на укладання договору оренди землі на новий строк.

2.3.3. Орендар зобов`язаний повідомити Орендодавця про намір поновити договір оренди землі за 30 (тридцять) днів до спливу строку договору оренди, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди.

2.4. Орендна плата

2.4.1. Річна орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря та становить 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 29 221,54 грн.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності Здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

2.4.2. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця в рівних долях на розподільчий рахунок Куянівської сільської ради відкритому у Білопільському Управлінні Державної казначейської служби України Сумської області. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельними ділянками.

2.4.3. Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованих земельних ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

2.4.4. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

- у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

- стягується пеня у розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ діючої на день виникнення заборгованості за кожен день прострочення.

2.5. Умови використання земельної ділянки

2.5.1. Земельні ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення.

2.5.2. Цільове призначення земельних ділянок - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

2.5.3. Умови збереження стану об`єкта оренди:

- виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

- використовувати взяті з оренду земельні ділянки за цільовим призначенням;

- використовувати землю ефективно, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні та протиерозійні технології;

- запобігати погіршенню екологічного стану на території в результаті своєї господарської діяльності;

- додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля.

2.6. Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду.

2.6.1. В разі припинення дії договору Орендар зобов`язаний повернути земельні ділянки у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав їх в оренду.

Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованих земельних ділянок, пов`язаний із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, який визначається відповідно до порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого становою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

2.6.2. Здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованих земельних ділянок, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цим ділянкам, не підлягають відшкодуванню.

2.6.3. Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок виконання орендодавцем зобов`язань, передбачених цим договором. Збитками вважаються:

- фактичні витрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або належним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен був здійснити для відновлення свого порушеного права.

- доходи, які орендар міг би реально отримати в разі неналежного виконання орендодавцем умов договору.

2.6.4. Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

2.7 Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки

2.7.1. На орендовані земельні ділянки встановлені обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб:

- заборона на зміну цільового призначення без проекту землеустрою;

- дотримання агротехнічних вимог, що використовуються при сільськогосподарському виробництві;

- використання земельних ділянок для ремонту інженерних комунікацій;

- право на оренду земельних ділянок не може бути відчужено орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

2.7.2. Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

2.8. Інші права та обов`язки сторін

2.8.1. Орендодавець має право вимагати від Орендаря:

- використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

- дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил;

- дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;

- своєчасного внесення орендної плати.

2.8.2. Орендодавець зобов`язаний:

- передати в користування земельні ділянки у стані, що відповідає умовам договору оренди;

- при передачі земельних ділянок в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованих земельних ділянок;

- не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися Орендованими земельними ділянками;

- попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельних ділянок, які в процесі їх використання можуть спричинили екологічно небезпечні наслідки для довкілля або привести до погіршення стану самого об`єкта оренди.

2.8.3. Орендар має право:

- самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди;

- отримувати доходи з орендованих земельних ділянок.

2.8.4. Орендар земельних ділянок зобов`язаний:

- приступати до використання земельних ділянок в строки, встановлені договором оренди землі.

- виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

- у п`ятиденний строк після державної реєстрації додаткової угоди надати копію угоди відповідному органу доходів і зборів;

- відповідно до Закону України «Про карантин рослин» проводити за рахунок власних коштів заходи по знищенню карантинних рослин на земельних ділянках.

2.9. Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини

Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе орендар.

2.10. Страхування об`єкта оренди

2.10.1. Згідно з цим договором об`єкт оренди не підлягає страхуванню на весь період дії цієї додаткової угоди.

2.10.2. Друга сторона може застрахувати його і вимагати відшкодування витрат на страхування.

2.11. Зміна умов договору і припинення його дії.

2.11.1. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

2.11.2. Дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його укладено;

- придбання орендарем земельних ділянок у власність;

- викупу земельних ділянок для суспільних потреб або примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- відмови орендаря від використання земельної ділянки.

Договір припиняється також у інших випадках, передбачених законом.

2.11.3. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

2.11.4. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є систематична (протягом 3 місяців підряд) не сплата орендної плати.

2.11.5. Перехід права власності на орендовані земельні ділянки до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою до розірвання договору.

2.11.6. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

2.12. Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору.

2.12.1. 3а невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

2.12.2. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

2.13. Прикінцеві положення

2.13.1. Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

2.13.2. Цей договір укладений у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з них знаходиться у Орендодавця - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, другий - у Орендаря - Несторенко Тетяни Павлівни, третій - у Реєстраційній службі.

Невід`ємними частинами договору є:

- кадастровий план земельних ділянок з відображенням обмежень (обтяжень) її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- план або схема земельних ділянок;

- акт визначення меж в натурі (на місцевості);

- акт приймання - передачі земельних ділянок.

2.13.3. Копія цієї додаткової угоди у 5-денний термін від дня державної реєстрації надається Орендарем до відповідного органу доходів і зборів.

2.13.4. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі (державна реєстрація від 12.06.2009 № 040962600961) та набирає чинності після підписання сторонами та реєстрації права оренди.

2.13.5. Орендар зобов`язується на протязі трьох місяців з моменту підписання додаткової угоди, виготовити та надати Орендодавцю завірену належним чином копію агрохімічного паспорта на орендовану ділянку.

Реквізити сторін:

Орендодавець Орендар

Головне управління Держгеокадастру в ФОП Несторенко Тетяна Павлівна

Сумській області паспорт серії НОМЕР_2 ,

40000, м. Суми, виданий 28.11.2000 Білопільським РВ УМВС,

вул. Герасима Кондратьєва, буд. 25, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний код 39765885 АДРЕСА_1,

ідентифікаційний код НОМЕР_1

Підписи сторін:

Орендодавець Орендар

________ ________

МП Т.П. Несторенко

Перший відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на його необґрунтованість.

Другий відповідач відзиву на позов чи письмових заперечень по суті позовних вимог до суду не подав.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно із статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України наголошує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Наказом Держгеокадастру України № 308 від 17.11.2016 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, серед повноважень якого передбачено розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Сумської області.

Відповідно до статей 151, 117, 122 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2020 № 485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності», керуючись Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53), Білопільській міській раді Сумського району (Білопільського району) Сумської області було передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загального площею 4415,4448 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Білопільської об`єднаної територіальної громади Сумського району (Білопільського району) Сумської області згідно з актом приймання-передачі, до складу яких включено і оспорювану земельну ділянку, кадастровий номер 5920688600:01:002:0041 площею 23,7129 га, яка розташована на території Терещенківської сільської ради, Білопільського району, Сумської області.

Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Суд зазначає, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі суд керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі The Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 77 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору на укладення договору найму на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права. Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена статтею 33 Закону України «Про оренду землі» можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до частин шостої - дев`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами першою - п`ятою цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина шоста цієї норми).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року в справі № 594/376/17-ц сформульовано висновок, який є обов`язковим до застосування судом в порядку частини четвертої статті 236 ГПК України, в якому роз`яснила, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі, можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору (постанова ВП ВС від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.11.2018 у справі № 530/121/17 зазначила, що стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди: 1) досягнення згоди між орендодавцем та орендарем щодо продовження договору оренди шляхом укладання додаткової угоди чи нового договору та виконання орендарем обов`язку щодо повідомлення орендодавця про наміри продовжити орендні правовідносини і надання інформації про умови таких правовідносин у вигляді додаткової угоди чи нового договору оренди; 2) пасивна поведінка орендодавця у вигляді ненадання відповіді на пропозицію укласти договір чи додаткову угоду до договору оренди на новий строк та відсутність заперечень на продовження таких правовідносин протягом місяця після закінчення строку договору, а також фактичне користування орендарем переданою в оренду земельною ділянкою.

В постанові від 22.09.2020 по справі № 159/5756/18 Великою Палатою Верховного Суду висловлено наступну правову позицію:

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 Закону України «Про оренду землі») повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі»). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12/136гс19), предметом позову в якій було визнання поновленим договору оренди землі у запропонованій редакції на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, зокрема, з огляду на те, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди за п`ятдесят днів до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. Крім цього, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 відступила від висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Аналогічного змісту правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 по справі № 313/350/16-ц.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на правову конструкцію, що передбачена частинами першою - п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», зазначаючи про те, що більше ніж за місяць повідомив першого відповідача про бажання скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, проте перший відповідач запропонував позивачу переглянути умови договору та надання агротехнічного паспорту, на що позивач погодився та прийняв пропозицію.

У зв`язку з закінченням встановленого договором терміну, на який його було укладено (по 12.05.2019), на виконання пункту 8 договору оренди позивач 02.04.2019 року звернувся до першого відповідача з листом-повідомленням про поновлення Договору.

У листі-відповіді № 28-18-0.6-2781/2-19 від 25.04.2019 перший відповідач повідомив позивача про те, що вважає за можливе розглянути питання про поновлення договору за умови перегляду викладених позивачем умов в проекті поданої додаткової угоди та надання агрохімічного паспорта на земельну ділянку кадастровий номер 5920688600:01:002:0041 площею 23,7129 га.

Листом від 10.03.2019 позивач повідомив першого відповідача про те, що пропозиції відповідача, викладені у листі № 28-18-0.6-2781/2-19 від 25.04.2019 ним прийняті та включені до нової редакції проекту додаткової угоди до договору, яка додається до листа. Крім того, у листі позивач зазначив, що з метою виготовлення агрохімічних паспортів на земельні ділянки ним укладено договір з ДП «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», копію якого долучено до листа.

У той же час, листом № 28-18-0.6.-3775/2-19 від 06.06.2019 перший відповідач повідомив позивача про те, що строк дії договору оренди закінчився і перший відповідач не вбачає правових підстав для його поновлення.

Таким чином, судом встановлено, що з моменту направлення позивачем першого листа-повідомлення про поновлення спірного договору оренди (02.04.2019) до отримання другої відповіді першого відповідача про неможливість поновлення договору оренди (10.06.2019) минуло більше 2-х місяців.

Крім того, суд зазначає, що пропозиція внесення змін до проекту додаткової угоди не може вважатись відмовою в поновленні договору оренди землі та не звільняє відповідача від обов`язку прийняти відповідне рішення в межах місячного строку. Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 30.05.2019 у справі № 461/2781/17.

Згідно частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

дата укладення та строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Вимога щодо обв`язку надання агрохімічного паспорту вищезазначеною правовою нормою не передбачена.

Вищезазначені істотні умови договору оренди землі узгоджені між орендодавцем та орендарем.

Таким чином, посилання першого відповідача у відзиві на позов на Порядок ведення агрохімічного паспорта, затверджений наказом Мінагрополітики від 11.10.2011 № 536 та постанов Кабінету Міністрів України від 03.03.2004, а також на статтю 203 ЦК України суд вважає безпідставним та необґрунтованим.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання першим відповідачем на адресу позивача листа-повідомлення про заперечення у поновленні оспорюваного договору протягом строку, встановленого статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Статтею 27 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 зазначила, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Відтак, оскільки позивачем було правильно обрано спосіб захисту своїх прав, відповідно до приписів законодавства, обґрунтовуючи порушення своїх прав на поновлення договору оренди, позивач вправі розраховувати на їх захист незалежно від того, як інша сторона спору (орендодавець) розпорядилась об`єктом спору і договору оренди землі, який позивач просить поновити в суді.

Враховуючи те, що позивачем було надіслано на адресу першого відповідача у строки, встановлені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а також беручи до уваги відсутність доказів направлення на адресу позивача з боку першого відповідача заперечень щодо продовження дії договору в обумовлені Законом України «Про оренду землі» строки, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а додаткова угода до договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 23,7129 га від 13.05.2009 (державна реєстрація від 12.06.2009 №040962600961) та внесення змін до нього підлягає визнанню укладеною в редакції, наведеній позивачем.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами в розумінні статей 76-78 ГПК України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням вищевикладеного.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини дев`ятої зазначеної правової норми у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до вимог частини дев`ятої статті 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій першого відповідача, відшкодування судового збору в сумі 1921,00 грн покладається на першого відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати додаткову угоду до договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення площею 23,7129 га від 13.05.2009 (державна реєстрація від 12 червня 2009 року № 040962600961) укладеною в наступній редакції: