Рішення № 9567429, 11.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.05.10 р.                     Справа № 15/61                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеразов” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 31891773)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Азовзагальмаш” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 13504334)

про стягнення боргу за поставлену продукцію в сумі 162120,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Лічман В.Г. за довіреністю б/н від 15.04.2010 р.

від відповідача: Потоцька С.С. за довіреністю № 234/ЮРО-12 від 04.01.2010 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.04.2010 р. до 11.05.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеразов” м. Маріуполь до відкритого акціонерного товариства “Азовзагальмаш” м. Маріуполь про стягнення боргу за поставлену продукцію в сумі 162120,00 грн.

Ухвалою суду від 19.03.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/61, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 40/101 від 30.08.2007 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2008 р. по цій же справі встановлено, що сторони уклали договір, згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується виготовити кришку люку полувагону черт. 1704,45.100СБ в кількості 1000 штук з давальницьких комплектуючих на умовах, зазначених в договорі, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити товар.

15.12.2005 р. сторони підписали додаткову угоду № 6 до спірного договору, якою передбачили продовження строку дії договору до 31.12.2006 р.

23.12.2005 р. сторони уклали додаткову угоду № 8 до договору. В додатковій угоді змінений асортимент товару, ціна та строк дії договору.

Позивач виконав свої зобов’язання за договором, виготовив та передав відповідачу товар згідно вказаного договору, що підтверджується актом прийому-передачі кришок люка від 14.02.2007 р., актом прийому-передачі дверей від 14.02.2007 р. За період з 25.12.2005 р. до 20.04.2006 р. позивач у межах дії укладеного договору здійснив постачання дверей типу 1709.15.010, дверей типу 1807.16.400, дверей типу 1807.16.410 на загальну суму 889720,00 грн.

Позивач 12.03.2007 р. направив відповідачу рахунок-фактуру № 31/2 на оплату кришок люка на суму 148264,00 грн., а також рахунок-фактуру № 32 на оплату дверей на суму 889720,00 грн. Позивач зменшив суму позовних вимог згідно ст. 22 ГПК України за спірним рахунком-фактурою № 32 від 12.03.2007 р. на оплату дверей, визначивши її в розмірі 727600,00 грн. Таким чином, загальна сума позову щодо вартості виготовленої підрядником продукції склала 875864,00 грн. (727600,00 грн. (за двері) + 148264,00 грн. (за кришки люка) = 875864,00 грн.).

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору оплата поставленого товару здійснюється протягом двох банківських днів після отримання продукції, підписання акту прийому-передачі та виставлення рахунку за поставлений товар.

Таким чином, встановлений договором строк оплати за отриманий товар для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання. Але відповідач не оплатив позивачу продукцію, поставлену згідно договору на загальну суму 875864,00 грн., з якої 727600,00 грн. складає вартість дверей 1807.16.400, 1807.16.410 та 148264,00 грн. – вартість кришок люка.

Таким чином, рішенням господарського суду Донецької області, залишеним в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 875864,00 грн. були задоволені повністю.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В позовній заяві позивач посилається на те, що за період з 25.12.2005 р. по 20.04.2006 р. він поставив відповідачу двері 1807.16.400 та 1807.16.410 в кількості 988 шт. на суму 839800,00 грн., двері 1709.010 в кількості 64 шт. на суму 49920,00 грн. Тобто, загальна сума поставлених дверей склала 889720,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі дверей від 14.02.2007 р., завірена копія якого додана до позову.

Стягнення заборгованості в сумі 727600,00 грн. за двері 1807.16.400 та 1807.16.410 в кількості 856 шт. було предметом розгляду спору по справі № 40/101. Позовні вимоги про стягнення вартості дверей 1807.16.400 та 1807.16.410 в кількості 132 шт. (988 шт. – 856 шт. = 132 шт.) на суму 112200,00 грн. (839800,00 грн. – 727600,00 грн. = 112200,00 грн.) не були предметом спору, який розглядався господарським судом. Також в межах справи № 40/101 не розглядалися вимоги на оплату дверей 1709.010 в кількості 64 шт. на суму 49920,00 грн. Таким чином, вказані двері станом на день подачі позову до суду залишилися неоплаченими, в результаті чого у відповідача існує заборгованість перед позивачем за отриманий товар на суму 162120,00 грн. (112200,00 грн. + 49920,00 грн. = 162120,00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач надав до суду уточнення та пояснення від 11.05.2010 р. до позовної заяви, де вказує наступне:

Бухгалтерський облік позивача завжди об’єктивно підтверджував заборгованість відповідача за двері в сумі 889720,00 грн., а також залишок заборгованості в сумі 162120,00 грн. вже після отримання грошових коштів за двері згідно наказу господарського суду Донецької області по справі № 40/101 від 30.08.2007 р.

Згідно даних бухгалтерського обліку заборгованість відповідача за двері 1807.16.400, 1807.16.410 та 1709.15.010 складає 162120,00 грн., що підтверджується фінансовими звітами позивача за 2009 р. та 2010 р. та пояснювальними записками до звітів (бухгалтерські довідки до балансу на 01.01.2009 р. та 01.01.2010 р.).

Дебіторська заборгованість (рядок 160 балансу) на початок звітного періоду 01.01.2008 р. складає 1038,0 тис.грн., до складу якої включена сума заборгованості ВАТ “Азовзагальмаш” згідно договору № ПСН–01015 від 10.11.2004 р. – 1037966,04 грн.

Дебіторська заборгованість (рядок 160 балансу) на кінець звітного періоду 31.12.2008 р. складає 208,4 тис.грн., до складу якої включена сума заборгованості за виконані роботи та надані послуги згідно договору № ПСН–01015 від 10.11.2004 р. – 162120,00 грн.

До уточнень та пояснень додані завірені копії наступних документів: акту здачі–прийому робіт (надання послуг) по договору № ПСН–01015 від 10.11.2004 р., фінансових звітів на 01.01.2009 р. та 01.01.2010 р., а також оригінали бухгалтерських довідок до балансів станом на 01.01.2009 р. та 01.01.2010 р.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив № 523/880 від 21.04.2010 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує тим, що позивач обґрунтовує позов на договорі № ПСН–01105 від 10.11.2004 р., тоді як фактично між сторонами був укладений договір № ПСН–01015 від 10.11.2004 р., який був предметом розгляду по справі № 40/101. Інші договори між сторонами не укладалися. Факт наявності заборгованості по договору № ПСН–01015 від 10.11.2004 р. за двері в розмірі 727600,00 грн., встановлений в рішенні господарського суду Донецької області по справі № 40/101 від 30.08.2007 р., має преюдиціальне значення. Вказане рішення суду було виконано відповідачем в повному об’ємі, у зв’язку з чим відсутня будь–яка заборгованість відповідача перед позивачем по договору № ПСН–01015 від 10.11.2004 р.

В судовому засіданні 22.04.2010 р. відповідачем був наданий для огляду та судом оглянутий оригінал договору № ПСН–01015 з виправленою олівцем датою укладення договору: 10 жовтня 2004 р. було виправлено на 10 листопада 2004 р.

В матеріалах справи містяться додаткові угоди, специфікації, акт прийому–передачі дверей до договору, рахунок–фактура, які мають посилання на договір № ПСН–01015 від 10.11.2004 р. З письмових пояснень позивача вбачається, що внаслідок технічних описок сторони підписували додатки до спірного договору, помилково посилаючись на іншу дату цього ж договору. До моменту звернення до суду спори між сторонами щодо дати укладення договору були відсутні. Вказаний договір фактично виконувався сторонами. При цьому і позивач, і відповідач стверджують, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало.

Враховуючи письмові пояснення сторін та письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що сторони уклали між собою договір № 01015 від 10.11.2004 р. (з врахуванням виправлення місяця на листопад на оригіналі договору). Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є змішаним договором підряду та поставки.

Відповідно до ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 01015 від 10.11.2004 р. передбачили оплату отриманого товару з відстрочкою платежу на 2 банківські дні з моменту підписання акту прийому–передачі та виставлення рахунку на оплату. Тобто, 2 банківські дні повинні відраховуватися від дати, коли будуть виконані обидві умови і щодо підписання акту, і стосовно надання рахунку.

Акт прийому–передачі дверей був підписаний сторонами 14.02.2007 р. Рахунок–фактура № 32 від 12.03.2007 р. був направлений позивачем відповідачу за супровідним листом № 16/16 від 12.03.2007 р., що підтверджується поштовою квитанцією № 8439 від 12.03.2007 р., описом вкладення до цінного листа від 13.03.2007 р. Завірені копії усіх вказаних документів містяться в матеріалах справи. Виходячи з того, що рахунок на оплату був отриманий відповідачем 16.03.2007 р. (згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача), строк оплати для відповідача наступив у період з 19.03.2007 р. по 20.03.2007 р. (з урахуванням вихідних днів) включно, а вже з 21.03.2007 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, тому що не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений договором № 01015 від 10.11.2004 р. строк в сумі 162120,00 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 46; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш” (юридична адреса: 87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1; код ЄДРПОУ 13504334; поточний рахунок 26001900177492 у відділенні № 4 ПУМБ м. Маріуполь, МФО 335742) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеразов” (юридична адреса: 87554, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, б. 177, кв. 15; код ЄДРПОУ 31891773; поточний рахунок 2600601775639 в філіалі ВАТ ”Укрексімбанк” м. Маріуполь, МФО 335957) борг за поставлену продукцію на суму 162120,00 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 1621,20 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 11.05.2010 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 12.05.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя