Рішення № 9567328, 11.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.05.10 р.                     Справа № 27/39-40/37                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Тітовій С.С.

Розглянув матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Престижбуд”, м. Донецьк

про стягнення 3 723 грн. 87 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Райффайзен лізинг Аваль” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Престижбуд” про стягнення боргу в сумі 3723 грн. 87 коп. згідно договору фінансового лізингу №L352-03/07 від 20.03.07р.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, суд встановив:

Відповідно до ст. 15 ГПК України ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.10р. справу №27/39 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен лізинг Аваль” до товариства з обмеженою відповідальністю „Престижбуд” про стягнення боргу в сумі 3723 грн. 87 коп. за договором фінансового лізингу №L352-03/07 від 20.03.07р. було передано за підсудністю господарському суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.03.10р. справу №27/39 було прийнято до провадження та надано №27/39-40/37.

На адресу суду надійшли поштові повідомлення направленні відповідачу про вручення рекомендованої кореспонденції від 14.04.10р. та 22.04.10р., повернуті органами зв'язку з позначками "адресат не зареєстрований", втім наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.02.10р. підтверджує знаходження підприємства за адресою на яку направлялися процесуальні документи, з урахуванням цих обставин справи, такі повідомлення вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Не з’явлення до судового засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає з’ясуванню судом порушення інтересів держави та розгляду справи згідно вимог ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Позов мотивовано тим, що 20.03.07р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, надалі Лізингодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „Престижбуд, надалі Лізингоодержувач, був укладений договір фінансового лізингу № 352-03/07 від 20.03.07р., далі договір.

За умовами пункту 1.1 договору Лізингодавець передав Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримав від Лізінгодавця в порядку та на умовах, визначених договором, в лізингове користування майно, визначене у Додатку №2, а саме – шліфувальна машинка Н180170051, що відображено у Додатку №2 до договору фінансового лізингу.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано у користування Лізингоодержувачу на підставі акту прийому-передачі предмету лізингу від 27.03.07р., що відповідає умовам договору.

Відповідно до Додатку №4 Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісячно авансом до 8 числа місяця на підставі рахунків Лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов’язаний здійснювати щомісячні лізингові платежі в строк не пізніше 10-го числа місяця, за який нараховується лізинговий платіж.

Відповідно до пункту 6.2 Загальних умов змінений за правилами пункту 6.1 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Проте, Лізингоодержувач зобов’язання за договором та графіку щодо своєчасної сплати періодичних лізингових платежів не виконав, у зв’язку з чим, на день пред’явлення позову за ним утворився борг із лізингових платежів в сумі 3 723 грн. 87 коп. за період липень – грудень 2009р., про що свідчать наступні рахунки-фактури:

-          №L352-03/07/27 від 01.07.09р. – 596,88 грн.;

-          №L352-03/07/28 від 03.08.09р. – 601,40 грн.;

-          №L352-03/07/29 від 01.09.09р. – 632,48 грн.;

-          №L352-03/07/30 від 01.10.09р. – 631,75 грн.;

-          №L352-03/07/31 від 02.11.09р. – 631,73 грн.;

-          №L352-03/07/32 від 01.12.09р. – 629,63 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором Лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються також загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Таким чином, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу є суб’єкти господарювання в розумінні вимог статті 55 ГК України. Тому до спірних правовідносин слід застосувати приписи господарського кодексу України.

Відповідно до першої частини ст. 292 ГК України, лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно пункту 2 ст. 292 ГК України, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Фактичні обставини справи та докази у справі підтверджують, що між сторонами укладено договір оперативного лізингу.

У силу частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Зобов’язання щодо внесення лізингових платежів не припинилося виконання проведеним належним чином.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором фінансового лізингу №L352-03/07 від 20.03.07р.

Відповідач не надав доказів сплати лізингових платежів за договором, а тому позовні вимоги щодо стягнення з нього основного боргу за лізинговими платежами в сумі 3 723 грн. 87 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача у справі – товариство з обмеженою відповідальністю „Престижбуд” згідно вимог ст.ст. 44,49 ГПК України. України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття відповідно до вимог частини 3 статті 85 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 599, 625, 806 ЦК України, ст.ст. 55, 193, 292 ГК України, ст. ст. 15, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 77, 82, 84, ч. 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен Лізинг Аваль” до товариства з обмеженою відповідальністю „Престижбуд” задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Престижбуд” 83001, м. Донецьк, Калінінський район, пр. Ілліча, 3, п/р 2600820311 в АБ „УКРГАЗБАНК” м. Київ, МФО 320843, ід. код 33051020, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен Лізинг Аваль, 04073, м. Київ, проспект Московський, 9 корпус 5, п/р 2600514928 у ВАТ „ Райффайзен Банк Аваль”, МФО 300335, ід. код 34480657, основний борг в сумі 3 723 грн. 87 коп., витрати по державному миту в сумі 102 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3.          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя