Рішення № 9567309, 11.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.05.10 р.                     Справа № 15/88пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Інкор і Ко” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31297266)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Тар Альянс” м. Горлівка (код ЄДРПОУ 33853132)

про визнання договору № 05/12-2007/23 від 05.12.2007 р. недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Сульженко А.В. за довіреністю № 27/04/10 від 27.04.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Інкор і Ко” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Тар Альянс” м. Горлівка про визнання договору № 05/12-2007/23 від 05.12.2007 р. недійсним.

Ухвалою суду від 19.04.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/88пд, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

До суду від позивача, товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Інкор і Ко”, 11.05.2010 р. надійшло клопотання № 236/2010 від 11.05.2010 р., в якому позивач просить перенести судове засідання по справі на іншу дату у зв’язку з щорічною відпусткою представника позивача та неможливістю бути присутнім в судовому засіданні. Вказане клопотання суд відхилив з наступних підстав:

Позивач до свого клопотання не додав будь–яких доказів знаходження його представника у щорічній відпустці (довіреність на представника, наказ або інший документ).

Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, суд вважає, що керівник позивача або особа, яка виконує обов’язки керівника, не обґрунтували обставини свого клопотання належними доказами, крім того у зв’язку з неможливістю попередньо визначеного представника позивача взяти участь в судовому засіданні мали можливість згідно вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України визначити своєчасно іншу особу, яка буде представляти інтереси товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Інкор і Ко” в судовому засіданні по даній справі або представляти інтереси в суді особистою участю керівника.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини:

05.12.2007 р. сторони уклали договір № 05/12–2007/23, згідно якого продавець (відповідач) зобов’язався передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець (позивач) зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, які погоджуються в додатках до даного договору. Кількість та якість товару, який поставляється по даному договору, його ціна та умови оплати обумовлюються сторонами окремо в кожному конкретному випадку поставки та фіксуються шляхом підписання додатків та додаткових угод до даного договору, що є невід’ємною його частиною. Загальна вартість товару складається з сум додатків та додаткових договорів, які після підписання їх уповноваженими представниками сторін, є невід’ємною частиною даного договору.

Позивач вважає, що таким формулюванням сторони порушили вимоги ст. 671 ЦК України, тому як не передбачили конкретний асортимент товару, його кількість, якість, ціну, на підставі чого, керуючись ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, позивач спірний договір поставки вважає неукладеним.

Крім того, позивач посилається на те, що спірний договір підписаний з боку відповідача генеральним директором Лук’янчуком І.Ю., який, на думку позивача, не мав повноважень на підписання договору № 05/12–2007/23 від 05.12.2007 р., оскільки не був призначений на посаду директора ТОВ “Тар Альянс” та не мав відповідної довіреності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, позивач вважає договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що спричинює його недійсність.

Проаналізувавши умови договору № 05/12–2007/23 від 05.12.2007 р. суд дійшов наступного висновку:

Сторони під час підписання спірного договору купівлі-продажу визначили порядок погодження істотних умов договору щодо асортименту, кількості та ціни товару шляхом підписання додатків, які є невід’ємною частиною договору. Факт укладення таких додатків до договору № 05/12–2007/23 від 05.12.2007 р. сторонами не оспорюється. До суду надані додатки до спірного договору № 1 від 25.12.2007 р., № 2 від 25.12.2007 р., № 3 від 25.01.2008 р., № 4 від 25.01.2008 р., № 5 від 27.02.2008 р., № 6 від 27.02.2008 р., № 7 від 26.03.2008 р., № 8 від 26.03.2008 р., № 9 від 30.04.2008 р., № 10 від 30.04.2008 р., № 13 від 26.06.2008 р., № 14 від 26.06.2008 р., № 15 від 25.07.2008 р., № 16 від 25.07.2008 р., № 17 від 29.08.2008 р., № 18 від 29.08.2008 р., № 19 від 01.10.2008 р., № 20 від 01.10.2008 р., № 21 від 01.10.2008 р., № 22 від 31.10.2008 р., № 23 від 31.10.2008 р., в яких сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість, а також умови поставки та оплати отриманого товару. Тобто договір суд вважає укладеним.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З преамбули договору вбачається, що з боку відповідача ТОВ “Тар Альянс” (продавця) виступав генеральний директор Лук’янчук І.Ю., який діяв на підставі статуту. В розділі „Юридичні адреси та реквізити сторін” спірного договору в колонці „продавець” зазначено найменування відповідача, його юридична адреса, банківські реквізити, код ЄДРПОУ, під вказаними даними міститься підпис Лук’янчука І.Ю., скріплений печаткою підприємства, у зв’язку з чим він приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач надав до суду належні докази призначення Лук’янчука І.Ю. генеральним директором, а саме завірену копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Тар Альянс” № 31 від 17.10.2007 р., з пункту 2.2 якого вбачається обрання Лук’янчука Ігоря Юрійовича на посаду генерального директора на підставі його власної заяви. Згідно п. 2.6 протоколу загальних зборів учасників положення пункту 2 цього протоколу вступили в дію з 01.11.2007 р. Спірний договір купівлі–продажу № 05/12–2007/23 був підписаний 05.12.2007 р., тобто на момент підписання вказаного договору Лук’янчук І.Ю. виконував повноваження генерального директора ТОВ “Тар Альянс”.

На виконання ухвали суду від 19.04.2010 р. відповідач надав до суду первісні документи щодо фактичного виконання сторонами умов спірного договору, а саме: акти прийому–передачі, квитанції про приймання вантажу, рахунки–фактури за період з січня по листопад 2008 р., платіжні доручення, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачем позивачу саме на виконання договору № 05/12–2007/23 від 05.12.2007 р. суд робить виходячи з того, що вони містять посилання на договір № 05/12–2007/23 від 05.12.2007 р.

Доказів вчинення дій, направлених на повернення покупцем отриманого товару продавцю, повідомлення продавця про необхідність повернення помилково перерахованих часткових оплат за отриманий товар, позивач до суду не надав.

Підпис представника відповідача скріплений печаткою підприємства, в подальшому спірний договір виконувався сторонами, що свідчить у сукупності згідно ст. 241 ЦК України про наступне схвалення правочину відповідачем.

Із п. 9.2 роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999 р. № 02–5/111 з наступними змінами та доповненнями вбачається:

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач не довів належним чином обставини, які зазначені в позовній заяві, до того ж в подальшому правочин був схвалений сторонами його фактичним виконанням. Підстави для визнання правочину недійсним, встановлені нормою ст. 215 ЦК України та конкретно визначені ст. 203 ЦК України, відсутні. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв’язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 41; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 11.05.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя