Рішення № 9565393, 19.01.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

19.01.2010Справа №2-24/6369-2009 За позовом Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а, ідентифікаційний код 03358593)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Івер", (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна,3, ідентифікаційний код 16506003)

про стягнення 9 538,54 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Омельченко Г.В. - представник, довіреність № 20-3/5796 від 25.12.2009р.

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Івер" про стягнення з відповідача на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" заборгованості у розмірі 9 538,54 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 872 про постачання теплової енергії від 20.03.2003 р. на суму 9538,54 грн. за період з 01.04.2003 р. по 01.05.2008 р., що і стало підставою для звернення з позовом до господарського суду про стягнення суми заборгованості у примусовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, відзив на позов не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з чим, враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склались між сторонами, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

20.03.2003р. між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (Постачальник) та ТОВ "Івер", яке є правонаступником колективного підприємства фірми «Івер» (Споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії № 872 (а.с. 8-10).

Згідно з пунктом 1 Договору Постачальник бере на себе зобов’язання забезпечувати Споживача тепловою енергією у вигляді опалення та підігріву води в необхідних йому обсягах, а Споживач зобов’язується прийняти теплову енергію в об’ємах, визначених дійсним договором та оплатити її по встановленим тарифам в строки, передбачені договором. Сторони зобов’язуються керуватися чинними «Правилами користування тепловою енергією» та іншими нормативно-правовими актами чинного законодавства України та АР Крим.

Відповідно до пункту 6.7 Договору підставою для оплати по другій групі споживачів є рахунки, виставлені Постачальником.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 Договору).

Згідно до пункту 6.1 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються в грошовій або іншій, не забороненій чинним законодавством, формі згідно встановлених Постачальником тарифів, у залежності від груп споживачів в строк до 25 числа місяця наступного за розрахунковим. Опалення загальної площі 2-ї групи споживачів (площі приміщень, що належать Споживачу) 323,69 кв.м. по тарифу 1,69 грн/кв.м.

При зміні урядом цін на енергоресурси, воду та матеріали, зміні податкового та іншого законодавства, відповідно автоматично змінюється ціна на відпущену теплову енергію 2-ї групи споживачів, про що Постачальник сповіщає Споживача з посиланням на нормативний документ.

Дійсний договір укладений строком на 5 років та діє з 20.03.2003 р. по 19.03.2008 р. (п. 10.1 Договору).

Додатковою угодою від 01.12.2004 р. до договору № 872 від 20.03.2003 р. сторони погодили змінити додаток № 2 договору у зв’язку з із встановленням теплолічильника 22.02.01 р. на об’єкт, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 131 з опалюваною площею 85,0 кв.м. (а.с.16).

У подальшому, 01.08.2005 р. між ОП «Кримтеплокомуненерго» (Постачальник) та ТОВ "Івер" (Споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії № 872 (а.с. 11-13).

Згідно з пунктом 1 Договору Постачальник бере на себе зобов’язання забезпечувати Споживача тепловою енергією у вигляді опалення та підігріву води в необхідних йому обсягах, а Споживач зобов’язується прийняти теплову енергію в об’ємах, визначених дійсним договором та оплатити її по встановленим тарифам в строки, передбачені договором. Сторони зобов’язуються керуватися Законом України «Про житлово – комунальні послуги», чинними «Правилами користування тепловою енергією» та іншими нормативно-правовими актами чинного законодавства України та АР Крим.

Відповідно до пункту 6.7 Договору підставою для оплати по другій групі споживачів є рахунки, виставлені Постачальником.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 Договору).

Згідно до пункту 6.1 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються в грошовій або іншій, не забороненій чинним законодавством, формі згідно встановлених Постачальником тарифів, у залежності від груп споживачів в строк до 25 числа місяця наступного за розрахунковим. Опалення загальної площі 2-ї групи споживачів (площі приміщень, що належать Споживачу) 549 кв.м. по тарифу 2,91 грн/кв.м.

Дійсний договір укладений строком на 5 років та діє з 01.08.2005 р. по 31.07.2010 р. (п. 10.1 Договору).

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Додатковою угодою від 01.08.2006 р. про внесення змін до договору від 01.08.2005 р., сторони погодили внести зміни в п. 6.1 договору «Опалювана площа складає 85,00 кв.м., у зв’язку зі звільненням приміщень по вул. Гагаріна, 3 у м. Сімферополь (а.с. 17).

Пунктом 6.1 договору також передбачено, що при зміні уповноваженими органом влади, місцевого самоврядування, організаціями та іншими структурами цін на енергоресурси, воду та матеріали, теплову енергію, що споживається населенням, зміні податкового та іншого законодавства, настанням інших причин, що впливають на вартість теплової енергії, відповідно автоматично змінюється ціна на відпущену теплову енергію 2-ї групи споживачів, про що Постачальник сповіщає Споживача з посиланням на відповідний документ.

Постановою Ради міністрів АР Крим № 194 від 12.05.2004 р. «Про внесення змін та доповнень у постанову Ради міністрів АР Крим № 277 «Про тарифі на житлово – комунальні послуги» узгоджений тариф у розмірі 2,91грн/кв.м., про що позивачем було відправлено на адресу відповідача відповідний лист (а.с. 48-50).

Постановою Ради міністрів АР Крим «Про тарифи на послуги теплопостачання» № 353 від 09.08.2005 р. узгоджений тариф у розмірі 6,06 грн/кв.м., про що позивачем було відправлено на адресу відповідача відповідний лист (а.с. 51,52).

Рішенням Сімферопольської міської ради АР Крим № 2026 від 02.11.2006 р. «Про узгодження тарифів на послуги теплопостачання» узгоджений тариф для 2 групи споживачів у розмірі 5,82 грн/кв.м., про що відповідач був повідомлений відповідним листом позивача (а.с.53-54).

Рішенням Сімферопольської міської ради АР Крим № 741 від 23.03.2007 р. «Про узгодження тарифів на послуги теплопостачання» узгоджений тариф для 2 групи споживачів у розмірі 5,94 грн/кв.м., про що відповідач був повідомлений відповідним листом позивача (а.с.55-56).

Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договорів, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за теплопостачання за період з травня 2003 р. по травень 2008 р.

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать підписи представника відповідача у реєстрах про отримання рахунків.

Проте, відповідачем вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 9538,54 грн. за надані послуги за період з 01.04.2003 р. по 01.05.2008 р., що і стало підставою для звернення Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів оплати заборгованості за надані йому послуги згідно виставлених рахунків за договорами № 872 від 20.03.2003 р., № 872 від 01.08.2005 р. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому позивачем послуг, через що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9538,54 грн. за період з 01.04.2003 р. по 01.05.2008 р. підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 22.01.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івер", (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна,3, ідентифікаційний код 16506003) на користь Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593, р/р 2600700145930 в філії ВАТ «Укрсимбанк» м. Ялта, МФО 324786) заборгованість у розмірі 9538,54 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

н

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.