Ухвала суду № 95647347, 18.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 березня 2021 року Справа №160/247/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до державної установи “Дніпровська установа виконання покарань №4” (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 80, код ЄДРПОУ 14316882); третя особа: Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (вул. Короленка, буд. 4, м. Дніпро, 49070, код ЄДРПОУ 40867332) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної установи Дніпровська установа виконання покарань (№4)” (адреса: 4900” Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 80, коЄДРПОУ 14316882) щодо не проведення повного розрахунку про звільненні - невиплату в день звільнення (19.04.2017) компенсації за неотримане речове майно;

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Державної установи “Дніпровська установа виконання покарань (№4)” (адреса: 49006 Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 80, код ЄДРПОУ 14316882) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату в день звільнення (19.04.2017) грошового забезпечення за останній робочий день перебування на службі - 19.04.2017;

- зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867332, адреса: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Короленко,4) надати суду та мені довідку про розмір компенсації за раніше неотримане речове майно при звільненні, з метою визначення розміру вказаної компенсації для її стягнення на користь позивача з Державної установи “Дніпровська установа виконання покарань (№4)” (адреса: 49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 80, код ЄДРПОУ 14316882).

- зобов`язати Державну установу “Дніпровська установа виконання покарань (№4)” (адреса: 49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 80, код ЄДРПОУ 14316882) надати суду та позивачу витяг з наказу про надання щорічної чергової відпустки за квітень 2017 року, копії рапорту про надання щорічної відпустки, копії рапорту про звільнення з ДКВС, з метою підтвердження факту не узгодження мною з керівництвом Державної установи “ДУВП (№4)” точної дати звільнення та встановлення дати початку й закінчення строку чергової відпустки за 2017 рік, як доказу неможливості свого звільнення на законних підставах під час перебування у відпустці та безпідставного визначення 19.04.2017 днем відпустки в табелі обліку робочого часу.

- стягнути з Державної установи “Дніпровська установа виконання покарань (№4)” (адреса: 49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 80, код ЄДРПОУ 14316882) на мою користь грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року відкрито провадження у справі порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 року судом вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального провадження, підготовче засідання призначено на 08.04.2021 року о 11:30 год.

Водночас, після відкриття провадження по справі судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем всупереч вимогам частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства не сплачено судовий збір в повному обсязі за звернення до суду із даним позовом.

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 10 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України - розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір» за №3674-VI від 08.07.2011р.

У відповідності до положень ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та перераховується у безготівковій або готівковій формі.

Так, згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, 908,00 грн.

Позивачем при звернення до суду заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», розглянувши яке суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Водночас статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Застосування приписів пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, де досліджено питання чи входить середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати, у справах про стягнення якої позивачі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Так, у постанові зазначено, що Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (відповідно до преамбули цього Кодексу).

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за звернення до суду з даною позовною заявою у розмірі 908,00 грн

Таким чином, недоліки заяви про зміну предмета позову можуть бути усунені шляхом надання до суду належного документу на підтвердження сплати судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру у відповідності до Закону України «Про судовий збір» у розмірі 908,00 грн. за наступними розрахунковими реквізитами для перерахування судового збору: Отримувач: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101 ; код ЄДРПОУ (отримувача): 37988155; Рахунок отримувача: UA 368999980313141206084004632 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО 899998 ; призначення платежу «судовий збір за позовом _____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача)».

Відповідно до ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

На підставі наведеного та керуючись ч. 10 ст. 169, ч. 13 ст.171, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до державної установи “Дніпровська установа виконання покарань №4” (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 80, код ЄДРПОУ 14316882); третя особа: Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (вул. Короленка, буд. 4, м. Дніпро, 49070, код ЄДРПОУ 40867332) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом:

- надання суду доказів доплати судового збору в розмірі 908,00 грн., сплаченого за наступними реквізитами: (Отримувач: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101 ; код ЄДРПОУ (отримувача): 37988155; Рахунок отримувача: UA 368999980313141206084004632 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО 899998 ; призначення платежу «судовий збір за позовом _____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача)» або обґрунтоване клопотання з належними та допустимими доказами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 15 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява залишається без розгляду у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Копію даної ухвали направити особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук