Рішення № 95634829, 11.03.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/27/21

Справа №754/9780/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2021 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.,

за участю

представника позивача ОСОБА_6.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_1 , про захист прав споживача банківських послуг шляхом розірвання кредитного договору, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 21.08.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11385891000, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 195 500,00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних на строк до 21.08.2018 року. В забезпечення виконання кредитних зобов`язань була прийнята порука відповідача ОСОБА_1 згідно договору поруки № 224739 від 21.08.2008 року.

Як зазначає позивач, всупереч умов кредитних договорів відповідач ОСОБА_3 не виконує належним чином свої зобов`язання з повернення кредитних коштів, а досудова вимога від 12.03.2015 року про усунення порушень залишена відповідачами без реагування. Станом на 16.06.2015 року заборгованість за вказаним кредитним договором становить 127 092,79 доларів США та 93380,39 грн., що складається з: 118 283,31 грн. - заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена заборгованість в розмірі 19 344,66 доларів США за строк з 21.07.2014 року по 16.06.2015 року; 8809,48 доларів США - заборгованість за процентами. В тому числі прострочена заборгованість в розмірі 8808,72 долари США за строк з 21.11.2014 року по 21.05.2015 року; 72 954,91 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 25.07.2014 року по 15.06.2015 року; 20 425,48 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 22.09.2014 року по 16.06.2015 року.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги, стягнувши з відповідачів в солідарному порядку вказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Буши Н.Д. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 09.03.2016 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_1 про захист прав споживача банківських послуг шляхом розірвання кредитного договору прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано в одне провадження у справі.

Даний зустрічний позов відповідач ОСОБА_3 мотивує тим, що дійсно між нею та позивачем було укладено кредитний договір № 11385891000, відповідно до умов якого вона отримала кредит у розмірі 195 500,00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних на строк до 21.08.2018 року. При укладанні даного договору нею було використано прогнози КМУ та НБУ про зростання добробуту населення, збереження та нарощування його купівельної спроможності та споживчої активності, утримання щорічного курсу інфляції в межах 10 % та поступове зміцнення національної валюти. Вказані обставини були істотними економічними факторами, за якими нею було укладеного договорі. Однак, в подальшому перераховані показники значно відхилились від прогнозованих значень, обставини змінились в гіршу сторону, оскільки настала друга хвиля світової фінансово-економічної кризи. В результаті відбулась істотна зміна економічних умов у країні., різке зростання офіційного та комерційного курсів долара США по відношенню до гривні, про що вона не могла знати, тобто розумно передбачити можливість її настання. У неї суттєво погіршився матеріальний стан, платоспроможність по розрахунку за отримані кредити і на даний час вона не має доходу, достатнього для погашення кредиту в силу об`єктивних причин.

Відповідач вважає, що подальше виконання договорів в умовах економічної кризи порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при їх укладенні. Зміна обставин вносить істотний дисбаланс у договірні відносини між нею та банком. Крім того, при укладенні договору розмір його забезпечення перевищував суму кредиту та запланованих відсотків, тепер забезпечення не є достатнім, а іншого забезпечення запропоновувати банку вона не має ані бажання, ані змоги. Наведені негативні явища в економіці є істотними настільки, що при їх існуванні в момент укладення договору на існуючих умовах вона не змогла б погодитись на отримання кредиту на таких умова, а банк не зміг би прийняти рішення про оптимальний рівень кредитного ризику - гарантійність повернення (економічне обґрунтування) та винести рішення про надання кредиту з урахуванням його окупності та безпечності.

Відповідач ОСОБА_3 зазначає про те, що сторони не досягли між собою згоди щодо розірвання договору, проте, посилаючись на наявність передбачених п.п.1-4 ч.2 ст.652 ЦК України умов, вона просить задовольнити її вимоги про розірвання кредитного договору. Крім того, згідно ч.3 ст.652 ЦК України вона просить визначити наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними в зв`язку з виконанням договору, а саме встановити порядок та строки повернення боргу в розмірі, визначеному судом на момент його розірвання, розстрочивши таке повернення на п`ять років, шляхом внесення грошових коштів на вказаний банком рахунок рівними частками в останній робочий день кожного місяця, починаючи з наступного місяця після набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Петріщевої І.В. від 26.04.2016 року прийнято до провадження дану справу згідно повторного автоматизованого розподілу справ на підставі рішення зборів суддів.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 11.07.2016 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк", третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано в одне провадження по справі.

Даний зустрічний позов відповідач ОСОБА_1 мотивує тим, що дійсно між нею та банком було укладено договір поруки № 224739 від 21.08.2008 року, відповідно до якого вона зобов`язалась відповідати перед кредитором за невиконання відповідачем ОСОБА_3 усіх її зобов`язань, що виникли з кредитного договору, у повному обсязі як існуючих на момент його укладення, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому. Згідно п.1.2 договору поруки вона підтвердила, що їй добре відомі усі умови кредитного договору, зокрема, його сума у розмірі 195 500,00 доларів США, 13.5 % річних (якщо не буде встановлено іншу процентну ставку), термін виконання зобов`язань - 21.08.2018 року, інші умови договору. Згідно п.2.1 договору поруки, у випадку змін умов кредитного договору поручитель його підписанням підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін.

Як зазначає відповідач ОСОБА_1 , 30.04.2009 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно п.2 якої розмір ануїтентного платежу з 21.05.2009 року по 21.04.2010 року складає 2123,29 грн., а з 21.05.2009 року і до кінця дії кредитного договору - 3160,00 грн. В зв`язку з підписанням вказаної угоди, 30.04.2009 року між банком та нею, як поручителем, шляхом укладення додаткової угоди було внесено зміни в договору поруки згідно вищевказаних умов. Таким чином, на думку відповідача, було змінено валюту кредитного зобов`язання з доларів США на гривню та змінено розмір щомісячних платежів. Проте, позичальник, поки мала змогу, продовжувала повертати кредитні кошти в доларах США у розмірі, який значно перевищував розмір, встановлений додатковими угодами від 30.04.2009 року.

Відповідач ОСОБА_1 стверджує, що вимагаючи в судовому порядку у даній справі з повернення тих же сум періодичних платежів щодо повернення кредиту, але не у гривні, як визначено додатковими угодами, а у доларах США, збільшує зобов`язання позичальника без її згоди як поручителя. А це не дає підстав для покладення на неї відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком. Крім того, згідно наданого розрахунку, позичальник допускав неналежне виконання грошового зобов`язання по договору з 22.10.2008 року, а з 23.06.2014 року взагалі припинив оплату. Проте, позивач звернувся до суду з даним позовом 19.06.2015 року, а провадження відкрито судом 10.08.2015 року. Тобто, передбачений законом, умовами кредитного договору та договору поруки строку виконання поручителями свого зобов`язання закінчився ще до звернення банку у даній справі до суду. Відтак, банк втратив право пред`явлення вимоги до неї, як до поручителя.

Посилаючись на викладені обставини та положення ст.559 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 просить визнати припиненим вищевказаний договір поруки.

06.09.2016 року до суду надійшли письмові заперечення відповідача ОСОБА_4 на позовну заяву, в яких, окрім підстав, зазначених у її зустрічному позові, відповідач вказує на те, що станом на дату подання позову про стягнення кредиту відповідачем ОСОБА_3 сплачено 192 417,33 долари США або 1 659 187,37 грн., тобто майже сплачено суму заборгованості.

06.09.2016 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача ОСОБА_4 до позову про припинення договору поруки, аналогічні змісту її зустрічного позову.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2017 року, справа за єдиним унікальним номером 754/9780/15-ц, передана судді ОСОБА_5 у зв`язку із закінченням повноважень судді Петріщевої І.В.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва ОСОБА_5 від 14.03.2017 року дану цивільну справу прийнято до провадження.

04.12.2017 року до суду надійшли письмові заперечення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на первісний позов. У даних запереченнях представник відповідача вказує на те, що позивач не додав до позовної заяви жодного доказу видачі банком і отримання позичальником кредитних коштів як взагалі, так і у заявленому у позові розмірі. Крім того, позивач порушив умови п.12.2 кредитного договору щодо направлення письмової претензії чи вимоги кредитора в разі порушення позичальником грошового зобов`язання, а тому він не набув права на дострокове повернення кредитних коштів, зобов`язання по яких не є простроченим. Також, посилаючись на положення ч.3 ст.551, ч.2 ст.616 ЦК України, представник відповідача просив зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, вказуючи на те, що розмір нарахованої неустойки є неспівмірним з понесеними збитками, докази яких суду не надані.

Представник відповідача зазначив і про те, що позивач не надав доказів того, що кредит не є списаним чи відступленим третім особам, тобто, не підтвердив своє право на стягнення грошових коштів. Крім того, банк не додав до позовної заяви доказу письмового повідомлення позичальника щодо інформації про умови кредитування, у тому числі детального розпису орієнтовної сукупної вартості кредиту, а також вважає необхідним звернути увагу на правомірність видачі позивачем кредиту відповідачу в доларах США, що, на його думку, суперечить чинному законодавству України, а також є неправомірним нарахування відсотків річних в іноземній валюті.

Представник відповідача зауважив на те, що банк втратив право пред`явлення вимог щодо даного спору до поручителя в зв`язку з пропуском строку, виходячи з моменту неналежного виконання грошового зобов`язання позичальником, а також в даному випадку, на його думку, слід застосовувати спеціальну позовну давність щодо вимог про стягнення неустойки.

Заперечуючи проти вимог первісного позову, представник відповідача послався і на те, що відповідач ОСОБА_3 не порушувала умови кредитного договору, декілька разів зверталась до банку з заявами про здійснення реструктуризації, в зв`язку з чим 30.04.2009 року була укладена додаткова угода, згідно якої було змінено валюту кредитного зобов`язання з доларів США на гривню та змінено графік щомісячних платежів. За наданим розрахунком відповідач не тільки не прострочила виконання свого зобов`язання, але і здійснила переплату, а тому заявлений борг наразі не існує. Її заява до позивача від 19.02.2015 року про дотримання умов укладеної додаткової угоди та виправлення помилок у нарахуванні та обліку кредитної заборгованості була залишена позивачем без відповіді та задоволення.

З урахуванням вищенаведеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 06.12.2017 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про витребування у ПАТ «УкрСиббанк» доказів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2018 року, справа за єдиним унікальним номером 754/7517/17-ц, номер провадження 2/754/924/18, передана судді Скрипці О.І. у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_5 .

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 17.01.2018 року дану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 07.02.2018 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про витребування у ПАТ «УкрСиббанк» доказів.

26.09.2019 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, аналогічний за змістом його запереченням від 04.12.2017 року.

18.02.2021 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача ОСОБА_2 на виконання протокольної ухвали суду з уточненим розрахунком сплати відповідачем коштів на виконання умов договору та додаткової угоди, відповідно до яких представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 22.02.2021 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 про відвід головуючого.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення. Проти вимог зустрічних позовів заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 та представники відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_7 проти позовних вимог заперечували та просили відмовити в їх задоволенні, вимоги зустрічних позовів підтримали та просили про їх задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що первісний позов та зустрічні позови ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 21.08.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11385891000, відповідно до п.1.1 якого, банк надав відповідачу ОСОБА_3 однією сумою, а відповідач прийняла та зобов`язалася належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 195 500.00 дол. США, та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 946 962,90 грн. за курсом НБУ на день укладення цього договору.

Відповідач ОСОБА_3 відповідно до п.1.2. п.п.1.2.2. кредитного договору, як позичальник, у будь-якому випадку зобов`язана була повернути банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 21 серпня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (додатково) відповідно до умов Розділу 12 цього договору на підставі будь-якого з п.п.2.3., 4.9., 5.3., 5.6., 5.8., 5.10., 8.4., 10.2., 10.14. договору.

Пунктом 1.3, п.п.1.3.1 кредитного договору сторони погодили, що за використання кредитних коштів у межах установленого строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 13,5 % річних.

Крім того, судом встановлено, що в якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 , між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 224739 від 21.08.2008 року, за умовами пункту 1.1 яких відповідач ОСОБА_4 зобов`язалась перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх її зобов`язань перед кредитором, що виникли з вищевказаного кредитного договору, а також відповідно до п.1.2 договору поруки, поручителю добре відомі усі умови основного договору.

Пунктом 1.4 договору поруки визначено, що відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

В подальшому, 30.04.2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено додаткову угоди № 1 до договору про надання кредиту № 11385891000 від 21.08.2008 року, відповідно до п.2.1 якого сторони дійшли згода про зміну ануїтентного платежу, а саме: розмір ануїтентного платежу з 21.05.2009 року по 21.04.2010 року складає 2126,29 грн., з 21.05.2010 року до кінця терміну дії кредитного договору складає 3160,00 грн.

Також, 30.04.2009 року між банком та відповідачем ОСОБА_8 була укладена додаткова угода № 1 до договору поруки з внесенням вищевказаних змін.

Звертаючись до суду з даним позовом, ПАТ «УкрСиббанк» посилався на те, що відповідач ОСОБА_3 взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором в частині належного погашення отриманого кредиту, відповідно до графіку погашення кредиту не виконувала; передбачені графіком щомісячні платежі не вносила, що призвело до виникнення заборгованості по кредитному договору.

Під час судового розгляду представник позивача підтримав вказану позицію банку, а також вказав, що погашення отриманого кредиту відповідач ОСОБА_3 повинна була здійснювати саме в доларах США, а зазначення у додаткових угодах валюти сплати ануїтентних платежів у гривні замість доларів США є технічною помилкою (опискою).

Відповідач та представники відповідачів проти первісного позову заперечували, вказуючи, серед іншого і на те, що вищевказаними додатковими угодами змінено валюту для сплати ануїтентних платежів з доларів США на гривню, відповідачем ОСОБА_3 її зобов`язання до 2014 року виконувались не тільки належним чином відповідно до цих угод, але і з переплатою, внаслідок чого її кредитні зобов`язання припинені в зв`язку з повною сплатою кредитної заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.1, 2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачка порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналізуючи доводи позивача та його представника в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що на підставі додаткових угод від 30.04.2009 року сторонами було погоджено зміну валюти для сплати ануїтентних платежів з доларів США на гривню. Як свідчать виписка з рахунку відповідача ОСОБА_3 та сам розрахунок заборгованості, нею виконувались вищевказані умови додаткової угоди, здійснювались відповідні платежі з перевищенням розміру таких платежів.

Слід звернути увагу на те, що при укладанні додаткових угод при зміні ануїтентних платежів мало б бути складено і новий графік погашення кредитної заборгованості. Однак, такий графік відсутній і жодне застереження у самих додаткових угодах відсутнє. В зв`язку з такими суттєвими змінами щодо розміру та валюти ануїтентних платежів не можна враховувати в якості підстав позову первісний графік погашення кредиту від 21.08.2008 року.

Доводи представника ПАТ «УкрСиббанк» в судовому засіданні про те, що в додаткових угодах до кредитного договору та договору поруки допущені описки чи помилки в частині валюти ануїтентного платежу суд не приймає, оскільки в установленому законом порядку зміни в цій частині до додаткових угод сторони не вносили, інших додаткових угод не укладали, з будь-якими листами чи пропозиціями до відповідачів щодо усунення таких помилок чи описок банк не звертався.

Нового розрахунку щодо наявності чи відсутності заборгованості відповідно до погодженого графіку та розміру ануїтентних платежів згідно додаткової угоди позивачем суду не надано, тобто, позивачем не доведено і факту існування заборгованості за кредитним договором та її можливого розміру.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що під час розгляду справи позивачем належним чином не доведено, що відповідач ОСОБА_3 свої зобов`язання за кредитним договором не виконує належним чином, а тому, заявлені позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» з підстав його необґрунтованості, то питання щодо пропуску строку позовної давності судом не вирішується.

Що ж стосується вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору, то суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зваживши доводи представника відповідача з урахуванням вказаної норми, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належним чином існування обставин, які б давали підстави для розірвання кредитного договору. При цьому суд звертає увагу і на суперечливість позиції представника відповідача в частині того, що він стверджує, що відповідачем її зобов`язання за кредитним договором виконані в повному обсязі, а тому кредитні правовідносини за договором кредиту припинені, і в той же час просить розірвати кредитний договір, що є взаємовиключними аргументами.

З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє ОСОБА_3 в задоволенні її вимог про розірвання кредитного договору через безпідставність.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим, то суд керується наступним.

Згідно з ч.ч.1, 4 статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається з умов кредитного договору, пунктом 1.2.2 сторони визначили, що позичальник має повернути банку кредит у повному обсязі не пізніше 21.08.2018 року.

Відповідно до п.3.1 договору поруки, цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до погашення поручителем зобов`язань боржника в рахунок погашення зобов`язань за основним договором в сумі та в межах якої поручитель відповідає перед кредитором, тобто, до першої із перерахованих подій, яка настане раніше.

В той же час, як свідчать матеріали справи, 12.03.2015 року банком на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено вимогу про дострокове виконання зобов`язань

Таким чином, направленням вказаної вимоги про дострокове повернення кредиту банк змінив строк виконання основного зобов`язання. З даним позовом позивач звернувся до суду 06.07.2015 року, тобто протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором пред`явив вимоги до поручителя, а тому порука за спірним договором у силу частини четвертої статті 559 ЦК України не може бути припиненою. Обрахування ж представником відповідача строку для припинення поруки з посиланням на момент припинення відповідачем ОСОБА_3 щомісячних платежів є помилковим та таким, що суперечить ст.559 ЦК України.

Крім того, посилання відповідача ОСОБА_1 на припинення поруки з підстав зміни основного зобов`язання відповідно до додаткових угод щодо сплати ануїтентних платежів у гривні замість доларів США також не дають підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється в разі змін основного зобов`язання без згоди поручителя. В той же час, як свідчить додаткова угода до договору поруки від 30.04.2009 року, відповідач ОСОБА_1 надала свою згоду на такі зміни шляхом підписання цієї угоди.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема, достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що як стороною позивача, так і стороною відповідачів належним чином не доведено та необґрунтовано їх вимоги. Інші доводи сторін на висновки суду не вливають та підстав для задоволення позовів не дають. З урахуванням вищенаведеного, суд відмовляє ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в задоволенні їх вимог.

Згідно з ст. 141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені сторонами, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509, 510, 512, 514, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1216, 1218 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У позові Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_1 , про захист прав споживача банківських послуг шляхом розірвання кредитного договору - відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору поруки припиненим - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 19 березня 2021 року.

Суддя: