Рішення № 95625490, 18.03.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18685/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участі секретаря судового засідання Тончевої П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , про стягнення на користь ОСОБА_1 шкоди здоров`ю, яка складається з витрат на ліки та лікування 39091,00 грн., заробітку (доходу) втраченого через тимчасову непрацездатність – 824320,00 грн., моральної шкоди – 300000,00 грн., за виключенням добровільно сплаченої відповідачем частини в сумі 18000,00 грн. та страхового ліміту за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю в сумі 100000,00 грн., який підлягає відшкодуванню ВАТ НАСК «ОРАНТА» за полісом АС №7882200 від 25.04.2014 року, всього 1045411,00 грн., стягнення на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 197086,00 грн., за виключенням страхового ліміту за шкоду, заподіяну майну в сумі 50000,00 грн., який підлягає відшкодуванню ВАТ НАСК «ОРАНТА» за полісом АС №7882200 від 25.04.2014 року, всього 147086,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 червня 2014 року близько о 22 год. 30 хв. ОСОБА_3 порушив вимоги п.2.3б), п.2.9а), п.12.1, п.12.3, п.13.1 Правил дорожнього руху України, що виразилось у тому, що ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, позбавив себе можливості правильно орієнтуватись в дорожній обстановці, керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ-21061», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по освітленому міським електроосвітленням відрізку проїжджої частини вул. Артилерійська, збоку вул. Водопровідної в напрямку вул. Краснова у м. Одесі, був неуважним, за дорожньою обстановкою та її зміною не слідкував, рух транспортного засобу постійно не контролював та при виникненні перешкоди для свого руху - автомобіля «Hyundai І 30», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що знаходився в статичному положенні (стояв) біля правого краю проїжджої частини по ходу його руху з ввімкнутими габаритними ліхтарями та світловою сигналізацією, маючи при цьому заздалегідь об`єктивну можливість його виявити, не витримав з ним безпечну дистанцію та безпечний боковий інтервал, в результаті чого скоїв на нього наїзд. Внаслідок наїзду автомобіль «Hyundai І 30», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відкинуло вперед, де він контактував з пішоходом ОСОБА_1 , який знаходився в районі передньої правої частини кузова автомобіля «Hyundai І 30», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми правої гомілки і правого колінного суглобу у виді: уламкового перелому внутрішнього виростка великогомілкової кістки, відривного уламкового перелому голівки малогомілкової кості з відривом зовнішньої бокової зв`язки колінного суглобу, що супроводжувався крововиливом в порожнину суглобу; синця тулуба, які відповідно відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Також пошкоджень зазнав транспортний засіб «Hyundai І 30», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний позивачці ОСОБА_2 .

Відносно ОСОБА_3 у 2014 році органом досудового слідства було порушено кримінальне провадження, а позивачі набули статус потерпілого і цивільного позивача.

17 березня 2017 року Малиновським районним судом м. Одеси був ухвалений вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки. Також було задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_1

16 листопада 2017 року апеляційним судом Одеської області було скасовано вищевказаний вирок суду та повернуто матеріали кримінального провадження на новий розгляд.

Малиновським районним судом м. Одеси 29 березня 2018 року постановлено ухвалу, якою ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у відповідністю з ст.49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження стосовно нього, в силу ст.284 ч.2 п 1 КПК України, закрито. Відповідно до мотивувальної частини ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 29.03.2018 року, ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у скоєному злочині. Таким чином, цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були розглянуті у рамках вказаного кримінального провадження.

При цьому, цивільна відповідальність ОСОБА_3 як власника автомобіля «ВАЗ-21061», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час скоєння злочину була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» відповідно до полісу АС №7882200 від 25 квітня 2014 року зі страховим лімітом за шкоду заподіяну життю та здоров`ю – 100000 грн., за шкоду майну – 50000 грн.

18 лютого 2020 року Приморським районним судом м. Одеси постановлено рішення по справі №522/21105/18, яким стягнуто із Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-д) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування у розмірі 50000, 00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок); стягнуто із Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 ) несплачену частину страхового відшкодування у сумі 22067,53 грн. (двадцять дві тисячі шістдесят сім гривень 53 копійок); відмовлено в іншій частині вимог ОСОБА_1 .

На думку ОСОБА_1 , йому злочином спричинена шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності, внаслідок ДТП. Так, як стверджує ОСОБА_1 , контракт між ним та компанією ОСОБА_4 -Хаммам Ест, Марін Сервісес, в якій він працював за наймом, був розірваний з ініціативи компанії-роботодавця у зв`язку з тим, що він мав ушкодження здоров`я внаслідок ДТП та не міг своєчасно приступити до роботи.

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я (тілесні ушкодження середньої тяжкості).

На думку позивача ОСОБА_2 відповідач має їй сплатити, як власнику автомобіля, різницю між загальною вартістю матеріальної шкоди, завданої позивачу у розмірі 197086,00 грн. та страховим відшкодуванням у розмірі 50000,00 грн., що становить 147086,00 грн.

Таким чином, позивачі бажають стягнути з винуватця ДТП матеріальну та моральну шкоду, за виключенням сум, які має виплатити страхова компанія.

Предмет та підстава позову - стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином.

Ухвалою суду від 25.10.2018 року зазначену позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 26.11.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.

В підготовчому судовому засіданні були присутні представник позивачів ОСОБА_5 та представник відповідача ОСОБА_6

23.04.2019 року у підготовчому судовому засіданні за клопотанням представника відповідача до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

05.03.2020 року судом закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання учасники процесу не з`явились, представником позивачів ОСОБА_5 , представником відповідача ОСОБА_6 та представником третьої особи ОСОБА_7 до суду подані клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

17.03.2021 року за результатами розгляду клопотання представника позивачів судом постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на ліки та лікування у розмірі 39091,00 грн.

Дослідивши, надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд встановив, що 07 червня 2014 року близько о 22 год. 30 хв. ОСОБА_3 порушив вимоги п.2.3б), п.2.9а), п.12.1, п.12.3, п.13.1 Правил дорожнього руху України, що виразилось у тому, що ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, позбавив себе можливості правильно орієнтуватись в дорожній обстановці, керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ-21061», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по освітленому міським електроосвітленням відрізку проїжджої частини вул. Артилерійська, збоку вул. Водопровідної в напрямку вул. Краснова у м. Одесі, був неуважним, за дорожньою обстановкою та її зміною не слідкував, рух транспортного засобу постійно не контролював та при виникненні перешкоди для свого руху - автомобіля «Hyundai І 30», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що знаходився в статичному положенні (стояв) біля правого краю проїжджої частини по ходу його руху з ввімкнутими габаритними ліхтарями та світловою сигналізацією, маючи при цьому заздалегідь об`єктивну можливість його виявити, не витримав з ним безпечну дистанцію та безпечний боковий інтервал, в результаті чого скоїв на нього наїзд. Внаслідок наїзду автомобіль «Hyundai І 30», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відкинуло вперед, де він контактував з пішоходом ОСОБА_1 , який знаходився в районі передньої правої частини кузова автомобіля «Hyundai І 30», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Власником автомобілю «Hyundai І 30», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 01.06.2013 року є ОСОБА_2 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми правої гомілки і правого колінного суглобу у виді: уламкового перелому внутрішнього виростка великогомілкової кістки, відривного уламкового перелому голівки малогомілкової кості з відривом зовнішньої бокової зв`язки колінного суглобу, що супроводжувався крововиливом в порожнину суглобу; синця тулуба, які відповідно до судово-медичної експертизи № 1382 від 20.06.2014 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

17 березня 2017 року Малиновським районним судом м. Одеси ухвалено вирок, яким обвинуваченого ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки. Також було задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 : стягнуто відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого у розмірі 3587,79 грн.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16.11.2017 року вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 17.03.2017 року було скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_3 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 березня 2018 року по справі №521/15518/14-к ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження стосовно нього у силу п.1 ч.2 ст. 284 КПК України закрито.

Між ПАТ НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_3 25 квітня 2014 року було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/7882200.

Відповідно до полісу, діючого на час пригоди, забезпечений транспортний засіб – «ВАЗ 21061», д.р.н. НОМЕР_1 , зі страховим лімітом за шкоду заподіяну життю та здоров`ю – 100000,00 грн., за шкоду майну – 50000,00 грн.

16 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з втратою працездатності та виплатою неотриманого ним доходу.

Згідно з висновком експерта №5753 від 11.06.2016 року судової автотоварознавчої експертизи з визначення ринкової вартості транспортного засобу, з урахуванням аварійних пошкоджень, вартості відновлювального ремонту та вартості матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 як власнику автомобіля «Hyundai І 30», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку склала 197086,00 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля – 253581,32 грн.

Страховою компанією прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування за зазначеною страховою подією та складено страховий акт №ОЦВ3-14-5312/1 на суму 11751,15 грн. та здійснено виплату страхового відшкодування 26 липня 2018 року.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, зазначена сума складається зішкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого, у розмірі 11191,57 грн. та моральної шкоди у розмірі 559,58 грн.

ОСОБА_1 не погодився з виплаченою сумою страхового відшкодування, тому звернувся до суду з позовом до ПАТ НАСК «Оранта».

18 лютого 2020 року Приморським районним судом м. Одеси постановлено рішення по справі №522/21105/18, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, задоволено частково; стягнуто із Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-д) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування у розмірі 50000, 00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок); стягнуто із Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 ) несплачену частину страхового відшкодування у сумі 22067,53 грн. (двадцять дві тисячі шістдесят сім гривень 53 копійок); відмовлено в іншій частині вимог ОСОБА_1 .

Зазначене рішення суду набрало законної сили 07.08.2020 року.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заробітку (доходу) втраченого через тимчасову непрацездатність у розмірі 824320,00 грн., суд зазначає наступне.

Контракт №0328Master/2013, копія якого надана позивачем ОСОБА_1 , вступив у силу 02 грудня 2013 року. Зазначений контракт був укладений ОСОБА_1 29.11.2013 року з компанією ОСОБА_4 -Хаммам Ест, Марін Сервісес (Саудівська Аравія). При цьому, відповідно до пункту 1 контракту, він набуває чинності з дати вильоту до країни призначення для безпосереднього виконання своїх обов`язків; строк дії контракту визначений строком на 3 місяці і триває до тих пір доки не будуть внесені будь-які зміни або він буде розірваний відповідно до положень цього контракту. Обов`язки працівника залишаються в силі, поки він не повернеться в країну свого проживання після закінчення строку дії контракту або до його розірвання будь якою із сторін відповідно до положень за цим Контрактом.

Позивачем ОСОБА_1 не надано до суду жодних доказів того, що строк дії вказаного контракту було продовжено після лютого 2014 року, тобто по спливу 3-місячного строку, і він діяв і після 07.06.2014 року (дата, коли сталась ДТП). Також не надано підтверджень того, що після 07.06.2014 року ОСОБА_1 укладав будь-які інші трудові угоди (контракти).

Слід зазначити, що вказані обставини встановлювались також Приморським районним судом м. Одеси у рішенні 18 лютого 2020 року по справі №№522/21105/18, яке набрало законної сили 07.08.2020 року.

Твердження ОСОБА_1 , що контракт між ним та компанією ОСОБА_4 -Хаммам Ест, ОСОБА_8 не припинив свою дію у зв`язку з закінченням визначеного у ньому строку, а був розірваний з ініціативи компанії-роботодавця у зв`язку з тим, що він мав ушкодження здоров`я внаслідок ДТП та не міг своєчасно приступити до роботи, не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

При цьому, на думку суду, лист ПП «Лерус-Лімітед» щодо неможливості продовження ОСОБА_1 відпустки компанією Хаді Х Аль-Хаммам Ест, Марін Сервісес (а.с. 128, т. 1) не є належним доказом існування трудових відносин між ОСОБА_1 та компанією ОСОБА_4 -Хаммам Ест, Марін Сервісес, станом на червень 2014 року і у подальшому.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заробітку (доходу) втраченого через тимчасову непрацездатність у розмірі 824320,00 грн., суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди – 300000,00 грн., за виключенням добровільно сплаченої відповідачем частини в сумі 18000,00 грн. та страхового ліміту за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю в сумі 100000,00 грн., який підлягає відшкодуванню ВАТ НАСК «ОРАНТА» за полісом АС №7882200 від 25.04.2014 року, суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частинами третьою та четвертою статті 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до положень частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями ОСОБА_3 та завданою ОСОБА_1 моральною шкодою.

Також суд вважає, що ОСОБА_1 доведено, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я (тілесні ушкодження середньої тяжкості).

В свою чергу, як вбачається з позову, ОСОБА_3 вже виплатив ОСОБА_1 як компенсацію моральної шкоди 18000,00 гривень.

Таким чином, установивши, що ОСОБА_3 у добровільному порядку передав 18000,00 грн. ОСОБА_1 як компенсацію за моральну шкоду, та що порушення законних інтересів ОСОБА_1 призвели до моральних страждань та переживань, втрати нормальних життєвих зв`язків, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 2000,00 гривень.

При цьому суд враховує, що з огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 147086 грн., суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 як власником автомобіля доведено факт завдання їй шкоди ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ПАТ «НАС «ОРНАНТА», і суд вбачає, що між діями ОСОБА_3 (який при цьому свою вину в ДТП, що сталась 07.06.2014 року визнав) і шкодою, завданою ОСОБА_2 , є безпосередній причинний зв`язок.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, суд вважає, що в цій частині позов підлягає задоволенню, а саме підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 різниця між загальною вартість матеріальної шкоди завданої позивачу у розмірі 197086,00 грн. та страховим відшкодуванням у розмірі 50000,00 грн., що складає 147086,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 81, 89, 258, 264, 265, 268, 280-283, 288, 289, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 147086,00 грн. (сто сорок сім тисяч вісімдесят шість грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду складено 18.03.2021 року

Суддя Єршова Л.С.