Рішення № 9558106, 19.05.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

19 травня 2010 р. Справа 7/66-10

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця.

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер Агро", смт. Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька область.

про стягнення 17952,96 грн. заборгованості

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: ОСОБА_1 - свідоцтво про державну реєстрацію ФОП - серія НОМЕР_2, паспорт серія НОМЕР_3 виданий 24.11.1998 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

ФОП ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Дністер Агро" про стягнення боргу у розмірі 7673,52 грн. боргу, 7096,60 грн. пені, 23.02.06 грн. штрафу, 742,03 грн. інфляційних та 138,75 грн. 3% річних за неналежне виконання відповідачем умов договору № ДП-0048/09 від 11.06.2009 року.

Ухвалою від 16.04.2010 року порушено провадження у справі № 7/66-10 та призначено до розгляду на 19.05.2010 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився, не надав відзиву на позовну заяву та будь- яких доказів в заперечення позову. При цьому відповідач про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі отримав 21.04.2010 року, що вбачається з поштового повідомлення № 2084109.

Крім того 19.05.2010 року від відповідача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю його представника у іншому судовому засіданні.

Розглядаючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст.28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, керівник підприємства з урахуванням того, що про дату судового засідання останнє було попереджено заздалегідь, не був обмежений у праві взяти участь у судовому засіданні особисто або надати довіреність іншій особі з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.

У зв'язку з наведеним суд вважає, що у підприємства було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні.

З урахуванням зазначеного суд прийшов до висновку про відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи як безпідставного.

Оскільки відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, беручи до уваги , що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

При цьому суд зауважує, що відповідач, з огляду на викладені обставини мав достатньо часу для подання обґрунтованих заперечень та доказів в підтвердження таких заперечень в разі незгоди із заявленими позовними вимогами.

За письмовим клопотанням позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

За період з 12.06.2009 року до 17.08.2009 року позивачем було поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 27478,02 грн. згідно видаткової накладної № 424 від 12.06.2009 року на суму 745,00 грн. по довіреності ЯПИ № 301548 ч/з ОСОБА_2 від 12.06.2009 року, видаткової накладної № 430 від 16.06.2009 року на суму 333,60 грн. по довіреності ЯПН № 373004 від 16.06.2009 року ч/з ОСОБА_2 від 16.06.2009 року, видаткової накладної № 478 від 30.06.2009 року на суму 5304,00 грн. по довіреності ЯПН №373024 від 30.06.2009 року ч/з ОСОБА_2 від 30.06.2009 року, видаткової накладної № 494 від 06.07.2009 року на суму 6650,00 грн. по довіреності ЯПН №373024 від 30.06.2009 року ч/з ОСОБА_2 від 30.06.2009 року, видаткової накладної № 537 від 20.07.2009 року на суму 6771,90 грн. по довіреності ЯПН №02 від 20.07.2009 року ч/з ОСОБА_2 від 20.07.2009 року, видаткової накладної № 620 від 17.08.2009 року на суму 7673,52 грн. по довіреності ЯПН № б/н від 17.08.2009 року ч/з ОСОБА_2 від 17.08.2009 року.

За отриманий товар відповідачем було сплачено грошові кошти в сумі 19804,50 грн., що вбачається з банківських виписок від 12.06.2009 року -745,00 грн., від 17.06.2009 року-333,60 грн., від 06.07.2009 року-5304,00 грн., від 21.07.2009.-6650,00 грн., від 10.08.2009 року-6771,90. грн.

В зв'язку з тим, що ТОВ "Дністер Агро" не розрахувалось за отриманий товар по видатковій накладній № 620 від 17.08.2009 року на суму 7673,52 грн. позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості до суду.

Разом з тим судом встановлено, що напередодні судового засідання відповідач повністю розрахувався з позивачем за отриманий товар, що вбачається з банківської виписки від 18.05.2010 року.

Таким чином відповідач повністю погасив заборгованість перед позивачем вже після звернення останнього до суду.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 7673,52 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно заявлених до стягнення штрафу та пені суд звертає увагу на наступне.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій позивач посилається на п.п. 3.2., 3.3. договору купівлі-продажу № ДП-0048/09 від 11.06.2009 року, якими передбачено відповідальність покупця за несвоєчасне проведення розрахунків за отриманий товар.

Однак дослідивши надані позивачем первинні бухгалтерські документи суд дійшов висновку, що позивачем не надано достовірних та переконливих доказів стосовно поставки продукції відповідачу саме за умовами та на підставі договору купівлі-продажу № ДП-0048/09 від 11.06.2009 року виходячи з наступних міркувань.

По-перше, у видатковій накладній від 20.07.2009 року № РН-0000537 не зроблено посилання на вказаний договір, а в якості умови продажу зазначено "Безготівковий розрахунок", як і не зроблено посилання на вказаний вище договір в інших видаткових накладних.

По-друге, відповідач проводячи розрахунок за отриманий товар в графі "Призначення платежу" посилався не на договір, а на рахунки-фактури із дослідження яких також вбачається відсутність посилання на договір.

Обставиною яка б могла свідчити про поставку продукції відповідачу саме за умовами вказаного договору могло б бути зазначення в договорі чи специфікації до нього асортименту, ціни, найменування продукції тощо та співпадіння цих ознак із даними вказаними у видатковій накладній. Однак суду не надано доказів укладення між сторонами специфікації чи посилання в договорі на ознаки товару тощо.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу в зв'язку з чим відмовляє в позові в цій частині.

Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення 742,03 грн. інфляційних втрат за період з з 01.09.2009 року по 01.04.2010 року та 138,75 грн. 3% річних за період з 25.08.2009 року по 01.04.2010 року за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

При перевірці правильності нарахування 3% річних судом не виявлено помилок у зв'язку з чим позов в цій частині задовольняється повністю.

Перевіркою правильності нарахування позивачем інфляційних судом виявлено помилку, яка полягає у невірному значенні показника індексу інфляції взятому позивачем за березень 2010 року (вказано в розрахунку 101,9 %, тоді як вірним є 100,9 %). При перерахунку судом отримано 636,90 грн., що є менше ніж заявлено позивачем у зв'язку з чим вимоги щодо стягнення інфляційних задовольняються частково.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 16.04.2010 року, відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням часткової відмови в стягненні інфляційних втрат, відмові в позові в частині позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу та припинення провадження в частині стягнення основного боргу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 19.05.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро", вул. 50-річчя Жовтня, 23, смт. Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24032 (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 25497645) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 21029 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1) - 636 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 138 грн. 75 коп. 3% річних, 84 грн. 49 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 111 грн. 07 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення основного боргу припинити відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 25 травня 2010 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - АДРЕСА_1, 21029.

3 - відповідачу - вул. 50-річчя Жовтня, 23, смт. Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24032.