Рішення № 9554037, 22.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/13622.04.10 За позовомСелянського (фермерського) господарства «Перлина»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Дуже смачно»

Відкритого акціонерного товариства «Полтавський хлібокомбінат»

простягнення 143692,20 грн.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:представник Недбайло Ю.П. (довіреність №2 від 01.04.2010 року) від відповідача 1:не з’явився

від відповідача 2:не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Селянське (фермерське) господарства «Перлина»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дуже смачно»та відкритого акціонерного товариства «Полтавський хлібокомбінат»заборгованості за договором від 03.12.2009 року у сумі 143692,20 грн. (у тому числі 141679,20 гривень суми основного боргу, 37,26 грн. пені, 1416,79 грн. інфляційних втрат, 558,95 грн. трьох процентів річних). Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлене зерно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2010 року порушено провадження у справі № 23/137 та призначено її розгляд на 08.04.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався на 22.04.2010 року.

Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно яких просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дуже смачно» 151016,82 грн. (у тому числі 141679,20 гривень суми основного боргу, 87,72 грн. пені, 7934,03 грн. інфляційних втрат, 1 315,87 грн. трьох процентів річних).

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання 22.04.2010 року представники Відповідачів повторно не з'явились, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва по справі № 23/136 від 03.03.2010 року та від 08.04.2010 року не виконали.

Ухвала про порушення провадження у справі була відправлена за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.04.2010 року за згодою присутнього представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем1 було укладено договір купівлі-продажу від 03.12.2009 року, відповідно до якого Позивач зобов'язався продати зерно, а Відповідач1 - прийняти та оплатити його вартість.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник (продавець), зобов'язується передати у встановлені строки (строк) товари у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання договірних умов Позивачем було поставлено пшеницю у кількості 124,28 тон на суму 141679,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №184/07-12 від 07.12.2009 року та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №369.

Згідно пункту 3.1 договору від 03.12.2009 року Відповідач1 зобов’язався оплатити товар протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару.

Всупереч договірним умовам Відповідач1 отриманий товар не оплатив.

Таким чином, заборгованість Відповідача1 перед Позивачем за договором від 03.12.2009 року становить 141679,20 гривень.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки та відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої грошові зобов’язання у строки, встановлені пунктом 3.1 договору купівлі-продажу 03.12.2009 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 4.2 договору від 03.12.2009 року Відповідач зобов’язався у разі порушення строків оплати товару сплатити на користь Позивача пеню у розмірі 0,2 % від суми не перерахованих коштів.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, суд встановив, що Позивач заявив до стягнення суму пені у значно меншому розмірі, ніж той, що він має право стягнути з Відповідача відповідно до умов договору. Враховуючи, що стягнення штрафних санкцій у повному обсязі є правом, а не обов'язком Позивача, суд робить висновок, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені у сумі 87,72 гривень є такими, що підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Позивача, троьох процентів річних та інфляційних втрат. Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок трьох процентів річних та погоджується з ним. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат суд звертає увагу на те, що індекс інфляції на період розрахунку становив 1,047, замість зазначеного Позивачем 1,056, отже до стягнення підлягають інфляційні нарахування у сумі 6658,92 гривень.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позов Селянського (фермерського) господарства «Перлина»до товариства з обмеженою відповідальністю «Дуже смачно»підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва. -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дуже смачно»(01033 м. Київ, вул. Володимирська, 89/91, кв. 22, ідентифікаційний код 34714511) на користь селянського (фермерського) господарства «Перлина»(37521, Полтавська область с. Карпилівка, вул. Радянська, 2, ідентифікаційний код 31587358) 141679,20 грн. (сто сорок одну тисячу шістсот сімдесят дев’ять гривень 20 копійок) основного боргу; 87,72 грн. (вісімдесят сім гривень 72 копійки) пені; 1315,87 грн. (одну тисячу триста п'ятнадцять гривень 87 копійок) трьох процентів річних; 6658,92 грн. (шість тисяч шістсот п’ятдесят вісім гривень 92 копійки) інфляційних витрат; 1497,41 грн. (одну тисячу чотириста дев’яносто сім гривень 41 копійку) державного мита та 234,00 грн. (двісті тридцять чотири гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення - 22.04.2010 року