Рішення № 9553434, 10.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/1510.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьтрак»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Захід»

Про стягнення 9788,89 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Попескул О.Ф. –предст. (дов. у справі)

Від відповідача: Єсакова Ж.В. –директор.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до uосподарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 8500,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 234,04 грн., 1054,85 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2009 порушено провадження у справі №47/15, розгляд якої призначено на 27.01.2010.

Ухвалою від 27.01.2010 розгляд справи, у зв»язку з неявкою представників сторін в судове засідання, було відкладено на 17.02.2010.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.02.2010, у зв»язку з неявкою представників позивача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 10.03.2010.

Представник позивача в судовому засіданні 10.03.2010 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору-заявки №0000002454 від 11.11.2008 були здійснені перевезення вантажу за маршрутами м. Калинівка Вінницької області - м. Херсон; м. Калинівка Вінницької області –м. Донецьк загалом на суму 8500,00 грн., які відповідачем не оплачені і заборгованість за які позивач просив суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Також, за прострочення відповідачем зобов’язання по оплаті виконаних перевезень, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 234,04 грн., 1054,85 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.03.2010 визнав суму основного боргу проте заперечив проти стягнення витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних посилаючись на те, що за надані позивачем послуги з перевезення вантажів відповідач зможе розрахуватися тільки після того як з відповідачем розрахується замовник даних послуг, а саме ДП ТД «Вінніфрут», а тому на думку відповідача нарахування позивачем витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є безпідставним. Представник відповідача також просив суд надати відстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2008 між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «Південьтрак», в якості перевізника та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід Захід», в якості експедитора, було укладено договір –заявку № 0000002454 на перевезення вантажів, який підписано представниками сторін, посвідчено печатками позивача та відповідача, належним чином засвідчену позивачем копію якого долучено до матеріалів справи.

Відповідно до умов вказаного договору - заявки, перевізник (позивач) зобов’язався організувати для експедитора (відповідача) перевезення вантажів за маршрутом: м. Калинівка Вінницької області –м. Херсон, дата завантаження –11.11.2008, сума фрахту: 3 000,00 грн., сторонами було погоджено строк оплати послуг виконавця (позивача) –протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, акту виконаних робіт, рахунку фактури.

Відповідно до товарно-транспортних накладних № О-0019714 від 11.11.2008 та № О-0019715 від 11.11.2008, копії яких надані позивачем разом з матеріалами позову, а оригінали досліджено судом в судовому засіданні, позивачем було здійснено перевезення вантажу (напої) за маршрутом м. Калинівка Вінницької області –м. Херсон, відправником вантажу зазначено ДП ТД «Вінніфрут»ВАТ «Вінніфрут», одержувачем вантажу зазначено ПП Торговий дім «Джерела», також на даних накладних проставлено відбитки печаток відправника (ДП ТД «Вінніфрут»ВАТ «Вінніфрут»), перевізника (позивача) та одержувача (ПП Торговий дім «Джерела») про отримання вантажу.

Відповідно до товарно-транспортних накладних № О-0019729 від 11.11.2008 та № О-0019730 від 11.11.2008, копії яких надані позивачем разом з матеріалами позову, а оригінали досліджено судом в судовому засіданні, позивачем було здійснено перевезення вантажу (напої) за маршрутом м. Калинівка Вінницької області –м. Донецьк, відправником вантажу зазначено ДП ТД «Вінніфрут»ВАТ «Вінніфрут», одержувачем вантажу зазначено ТОВ «Фудсервіс», також на даних накладних проставлено відбитки печаток відправника (ДП ТД «Вінніфрут»ВАТ «Вінніфрут»), перевізника (позивача) та одержувача (ТОВ «Фудсервіс») про отримання вантажу, сума фрахту 5500,00 грн.

Відповідно до пояснень позивача, 17.11.2008 перевізником (позивачем) було надіслано на адресу експедитора (відповідача) рахунки –фактури № СФ-0008560 від 11.11.2008 на суму 5 500,00 грн. та №СФ-0008559 від 11.11.2008 на суму 3000,00 грн., а всього на загальну суму 8500,00 грн., а також інші документи обумовлені договором-заявкою, а експедитором (відповідачем) зазначені документи були отримані 20.11.2008, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за №00629690 від 17.11.2008.

Оскільки відповідач не здійснив оплату за здійснені позивачем та прийняті відповідачем перевезення на суму 8500,00 грн., позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 8 500,00 грн. основного боргу, 3 % річних в сумі 234,04 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1 054,85 та судових витрат.

Згідно статей 316 Господарського кодексу України та 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з нормами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, як перевізник, умови договору-заявки №0000002454 від 11.11.2008 виконав у повному обсязі та належним чином, надавши відповідачу послуги з перевезення вантажу за маршрутами: м. Калинівка Вінницької області –м. Херсон, м. Калинівка Вінницької області –м. Донецьк загалом на суму 8500,00 грн., які відповідачем були прийняті без зауважень та заперечень, що підтверджується поясненнями самого відповідача у відзиві на позовну заяву, в якому останній визнає факт здійснення позивачем перевезення та наявності заборгованості перед позивачем за здійснені перевезення в сумі 8500,00 грн., однак відповідач, всупереч умов договору-заявки №000002554 від 11.11.2008 свої зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення в сумі 8 500,00 грн. не виконав, оплату у строк, який передбачений умовами вищенаведеного договору-заявки, а саме: протягом 14 банківських днів по оригіналам документів –не здійснив і доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору-заявці № 0000002454 від 11.11.2008 існує непогашена заборгованість на загальну суму 8500,00 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані позивачем, але не оплачені відповідачем у строк перевезення вантажів в розмірі 8 500,00 грн. - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов’язання по оплаті виконаних перевезень вантажів 3 % річних у розмірі 234,04 грн. та витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1 054,85 грн.

Оскільки відповідач свої зобов’язання перед позивачем по повній оплаті виконаних позивачем перевезень належним чином та у строк, передбачений укладеним між сторонами договором-заявкою (протягом 14-ти банківських днів по отриманим оригіналам документів) не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгляду спору складає –8 500,00 грн. і на даний час ним не погашена, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно доданих до позовної заяви розрахунків витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних в період прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті за надані позивачем послуги, які судом перевірені і з якими суд погоджується, сума 3% річних яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 234,04 грн., а витрати з урахуванням індексу інфляції –1 054,85 грн.

Твердження відповідача у відзиві на позов про те, що фінансування наданих позивачем послуг з перевезення вантажів здійснюється через замовника (ДП ТД «Вінніфрут»), який на даний час не має змоги оплатити відповідачу за надані послуги, а тому нарахування позивачем відповідачу 3% річних та індексу інфляції є безпідставним, відхиляється судом як необґрунтоване та незаконне, оскільки суд, дослідивши матеріали справи встановив, що ДП ТД «Вінніфрут»не є стороною договору –заявки №0000002454 від 11.11.2008, а перевезення були здійснені позивачем саме на замовлення відповідача.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 8500,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 234,04 грн., 1 054,85 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції.

Також, відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців, посилаючись на неможливість виконати свої боргові зобов’язання перед позивачем з огляду на світову фінансову кризу та інфляційні процеси у економіці держави.

Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно пункту 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.96 р. N 02-5/333, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи вищевикладене, суд, розглянувши зазначене клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців, врахувавши пояснення представників сторін, їх матеріальні інтереси, фінансовий стан, наявність значних інфляційних процесів у економіці держави прийшов до висновку про відмову відповідачу у задоволенні вказаної заяви, у зв’язку з тим, що несвоєчасна оплата виконаних позивачем, прийнятих та неоплачених відповідачем послуг, призводить до значного погіршення матеріального становища підприємства –позивача, а крім цього, суд бере до уваги те, що позивач знаходиться в не меньш скрутному становищі ніж відповідач.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Захід» (код ЄДРПОУ 31980480, місцезнаходження: 02225, м. Київ, вул. Архітектора Ніколаєва,7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьтрак»(код ЄДРПОУ 34108617, юридична адреса: 65029, м. Одеса, вул. Ком. Ніщинського, 28) 8 500 (вісім тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 3% річних у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 04 коп., витрати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1 054 (одна тисяча п’ятдесят чотири) грн. 85 коп., а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня

його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяС.Р.Станік

підписано: 23.04.10