Рішення № 9553430, 19.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/9519.04.10 За позовом Приватного підприємства «Гама-Принт»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Танаіс-Прінт»

простягнення 114 840, 41 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Петренко О.В. –представник за довіреністю від 01.02.2010 року; Від відповідача:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Гама-Принт»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Танаіс-Прінт»про стягнення заборгованості у розмірі 70989, 93 грн. –основного боргу, 5679, 19 грн. - пені та 38171, 29 грн. –інфляційних нарахувань, з підстав порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 15.03.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2010 року частково подав витребувані судом докази та надав усні пояснення.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.03.2010 року подав письмовий відзив на позов та надав усні пояснення щодо часткового визнання позовних вимог.

У судовому засіданні 15.03.2010 року оголошено перерву до 30.03.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 30.03.2010 року надав усні пояснення та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представник відповідача у судове засідання 30.03.2010 року не з’явився, витребуваних судом доказів не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане позивачем клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 року відкладено розгляд справи до 19.04.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 19.04.2010 року подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 70589, 93 грн. основної заборгованості, пеню у сумі 5679, 19 грн. та 31273, 47 грн. збитків від інфляції.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом задоволена подана позивачем заява про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 19.04.2010 року не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

03.01.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Танаіс-Прінт»(надалі - замовник) та Приватним підприємством «Гама-Принт»(надалі - виконавець) був укладений договір про виготовлення друкованої поліграфічної продукції № 01/01 (надалі - договір), за яким виконавець зобов’язується виготовити поліграфічну продукцію, а замовник зобов’язується прийняти її та сплатити за неї згідно умов договору.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість продукції кожного окремого замовлення замовника, її асортимент та строки виготовлення вказуються в додатку № 2, який є невід’ємною частиною договору.

Згідно із п. 2.2 договору замовник оплачує виготовлену виконавцем продукцію шляхом здійснення банківського переведення з поточного рахунку в порядку 100% оплати до 30.06.2007 року.

Як встановлено судом, відповідач попередньої оплати вартості продукції не здійснив, однак позивач виготовив поліграфічну продукцію, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000016, № ОУ-0000017, № ОУ-0000018, № ОУ-0000019, № ОУ-0000023, № ОУ-0000024, № ОУ-0000025, № ОУ-0000026, № ОУ-0000027, № ОУ-0000028, № ОУ-0000029, № ОУ-0000030, № ОУ-0000031, № ОУ-0000033, № ОУ-0000034, № ОУ-0000035, № ОУ-0000036, № ОУ-0000037, № ОУ-0000038, № ОУ-0000022 та № ОУ-0000032 на загальну суму 79176, 96 грн., підписаними сторонами та скріпленими печатками.

Після виготовлення продукції відповідач частково здійснив оплату виконаних робіт перерахувавши позивачеві 04.07.2007 року 8187, 03 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 241_74018/ та № 240_74018/наявними в матеріалах справи.

29.08.2007 року відповідач направив на адресу позивача лист, яким гарантував, що оплата заборгованості за договором № 01/01 від 03.01.2007 року буде здійснена у термін до 27.09.2007 року включно, трьома траншами, а саме:

- 23663, 00 грн. –до 05.09.2007 року включно;

- 23663, 00 грн. –до 17.09.2007 року включно;

- 23663, 00 грн. –до 27.09.2007 року включно.

Відповідач у зазначені строки розрахунок за виконані роботи не здійснив, лише частково перерахував кошти у сумі 200, 00 грн. – 10.02.2009 року та 11.02.2009 року у сумі 200, 00 грн.

Таким чином, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 70589, 93 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що замовник оплачує виготовлену виконавцем продукцію шляхом здійснення банківського переведення з поточного рахунку в порядку 100% оплати до 30.06.2007 року.

У своїх запереченнях на позовну заяву, відповідач зазначає, що частково не визнає позовні вимоги, оскільки фактичного відвантаження частини продукції не відбулося.

Відповідно до 4.2 договору доставка продукції здійснюється силами замовника і за його рахунок.

Враховуючи зазначене, відповідач повинен був сам забрати виготовлену позивачем продукцію, а тому твердження відповідача щодо недопоставки виготовленої позивачем продукції, суд вважає необґрунтованими.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач, доказів виконання зобов’язань щодо оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували повний розрахунок за виконані роботи відповідачем не надано, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів за надані роботи у розмірі 70 589, 93 грн., позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач, також заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 5 679, 19 грн. за період з 01.07.2007 року по 27.12.2007 року.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 5.4 договору встановлено, що у випадку порушення замовником строків оплати даного договору, замовник зобов’язаний сплачувати виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

Як було встановлено судом, позивач повинен був розрахуватися за виконані роботи у строк до 30.06.2007 року, а тому пеня повинна нараховуватися починаючи з 01.07.2007 року.

Розмір пені становить:

79 176, 96 грн. (заборгованість) * 16% * 3 (з 01.07.2007 року по 03.07.2007 року) / 365 = 104, 12 грн.

70 989, 93 грн. (заборгованість) * 16% * 177 (з 04.07.2007 року по 27.12.2007 року) / 365 = 5 508, 04 грн.

Отже, загальний розмір пені за перерахунком суду становить 5 612, 16 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього збитки від інфляції у сумі 31273, 47 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Розмір збитків від інфляції становить:

70 989, 93 грн. (заборгованість) * 140,87 % (зведений індекс з липня 2007 року по січень 2009 року) –70 989, 93 грн. = 29 013, 58 грн.

70 589, 93 грн. (заборгованість) * 107 % (зведений індекс з лютого 2009 року по жовтень 2009 року) –70 589, 93 грн. = 4 941, 30 грн.

Таким чином, за перерахунком суду збитки від інфляції становлять 33 954, 88 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи те, що позивач не подавав клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення збитків від інфляції у сумі заявленій позивачем до стягнення, а саме 31273, 47 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 837, 854 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Танаіс-Прінт»(04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19; код ЄДРПОУ 33747514), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного підприємства «Гама-Принт»(01004, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 4; код ЄДРПОУ 24587671) заборгованість у розмірі 70 589 (сімдесят тисяч п’ятсот вісімдесят дев’ять) грн. 93 коп., пеню у сумі 5 612 (п’ять тисяч шістсот дванадцять) грн. 16 коп., збитки від інфляції у сумі 31 273 (тридцять одна тисяча двісті сімдесят три) грн. 47 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 074 (одна тисяча сімдесят чотири) грн. 77 коп., та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяДідиченко М.А.