Рішення № 9553255, 23.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/44723.04.10 За позовом          Закритого акціонерного товариства "Інвестиційна група "Імперія",                     м. Луганськ до                    Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова", м. Київ

про                    стягнення 17 545 567,09 грн.

Суддя Качан Н.І.

Від позивача          Ходош В.Ю. –пред. по довір.

Від відповідача          Киреєв А.В., Бабій М.В. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 17 545 567,09 грн. заборгованості, пені, три відсотка річних та інфляційних втрат за Договором підряду № 18 від 27.09.2007р., посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, договірних умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 16.12.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р., розгляд справи було відкладено на 20.01.2010р., у зв’язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2010р. розгляд справи було відкладено на 17.02.2010р. та продовжено строк вирішення спору, у зв’язку з задоволенням клопотання сторін.

17.02.2010р. до суду від позивача надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою № 31/447 від 17.02.2010р. Голови Господарського суду міста Києва В.І.Саранюка, заяву про відвід судді залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2010р. розгляд справи було призначено на 25.03.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2010р. розгляд справи було відкладено на 15.04.2010р. та продовжено строк вирішення спору, у зв’язку з задоволенням клопотання сторін.

В судовому засіданні 15.04.2010р. було оголошено перерву до 23.04.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Заявлені позовні вимоги позивач мотивував тим, що у 2007-2008 рр. між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду та додаткову угоду до нього, відповідно до якого позивач зобов’язався власними силами з власних матеріалів виконати для відповідача підрядні роботи, а відповідач –прийняти такі роботи та оплатити їх.

Відповідно до умов договору позивач виконав роботи та здійснив поставку матеріалів на загальну суму 53 204 897, 09 грн. Проте відповідачем було здійснено часткову оплату на користь позивача за виконані роботи та поставлені матеріали на суму 38 290 325 грн. Решту суми відповідачем перераховано не було, і станом на сьогоднішній день виконані позивачем роботи залишаються неоплаченими.

З огляду на це, позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції, а також пеню та 3% річних –усього 17 545 567, 09 грн.

Надалі позивач змінив свої позовні вимоги шляхом подання до суду заяву про уточнення позову, якою просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлене обладнання до договору підряду у сумі 14 914 572, 09 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про їх уточнення підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував та у порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України надав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що відповідно до умов укладеного договору підряду та додаткових угод до нього позивач зобов’язався виконати для відповідача підрядні роботи згідно умов договору підряду.

Договором та додатковою угодою відповідач та позивач встановили розмір загальної вартості робіт у 48 655 000, 00 грн. Проте, у позовній заяві позивачем загальну вартість робіт за договором вказано у сумі 53 204 897, 09 грн., що є більшою ніж та, що погоджена сторонами та передбачена договором та додатковою угодою.

З огляду на це, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову у частині стягнення суми боргу у розмірі 4 549 897 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних на зазначену суму.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір підряду №18 (надалі –«Договір», копія якого є у матеріалах справи), відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов’язався в обумовлений Договором термін на власний ризик власними силами та засобами, з власних матеріалів виконати будівельні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно наданого позивачем проекту по встановленню бокового вагоопрокидувача на КЕП «Чернігівська ТЕЦ»під ключ (надалі –«роботи»), а позивач зобов’язався прийняти та оплатити такі роботи на умовах, визначених Договором.

П. 3.1. Договору вартість робіт та матеріалів було встановлено на підставі кошторисів та становила суму у розмірі 22370000, 00 грн. з ПДВ.

П. 3.2. Договору оплата робіт та матеріалів підлягала здійсненню позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача поетапно за письмовою заявкою позивача, а саме: сума попередньої оплати у розмірі 50% вартості вказаних у заявці робіт, - протягом 7 банківських днів з моменту подання заявки або згідно узгодженого графіку платежів; остаточний розрахунок за виконані роботи підлягав проведенню протягом 10 банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) з урахуванням суми попередньої оплати.

П. 3.3. Договору передбачалося, що вартість робіт та матеріалів може бути змінена за погодженням сторін за наявності об’єктивних обставин на підставі додаткової угоди до Договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

01.08.2008 р. позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду №1 до Договору (надалі –«Додаткова угода №1», копія якої є у матеріалах справи), відповідно до п. 1 якої сторонами було внесено зміни до п. 3.1. Договору, якими встановлено, що вартість робіт та матеріалів встановлюється на підставі кошторисів та становить суму у розмірі 40545833, у тому числі ПДВ –8109166, 67 грн., усього до оплати - 48655000, 00 грн.

30.12.2008 р. позивачем та відповідачем було підписано акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 р. за ф. №КБ-2в на суму, відповідно, 8574376, 80 грн., 6783086, 40 грн., 2866693, 20 грн., 1294927, 20 грн., 6605205, 60 грн., 310590, 40 грн., 1880044, 80 грн., 559494, 00 грн. (копії є у матеріалах справи).

28.02.2009 р. позивачем та відповідачем було підписано акт приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2009 р. ф. №КБ-2в на суму 2592130, 80 грн. (копії є у матеріалах справи).

28.02.2009 р. позивачем та відповідачем було складено та підписано видаткову накладну №РН-0000016 щодо товару (матеріалів): вагоноопрокидувач ВБС-93 М, кран мостовий г/п 20 тонн на загальну суму з ПДВ 15188450, 80 грн.

28.02.2009 р. позивачем та відповідачем було складено та підписано Акт приймання виконаних підрядних робіт до Договору підряду №18 від 27.09.2007 р. (надалі –«Акт приймання-передачі», копія якого є у матеріалах справи), яким сторони засвідчили факт виконання позивачем та прийняття відповідачем будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт з встановлення бокового вагоопрокидувача на КЕП «Чернігівська ТЕЦ»та визначили загальну суму, що підлягає оплаті за Договором, у розмірі 48655000, 00 грн. з ПДВ.

31.05.2009 р. позивачем та відповідачем було підписано акти приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008 р. за ф. №КБ-2в на суму, відповідно, 919464, 00 грн., 451184, 29 грн., 537000, 00 грн., 1556253, 60 грн., 705438, 00 грн., 380557, 20 грн. (копії є у матеріалах справи).

04.09.2009 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію на суму 17275418, 60 грн. (копія з доказами вручення відповідачу знаходиться у матеріалах справи), якою позивач вимагав від відповідача сплати суми заборгованості за Договором з урахуванням індексу інфляції та 3%, а також пені на загальну суму 17275418, 60 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, положення Договору мають обов‘язкову силу для його сторін: позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі Договору, за своєю суттю були правовідносинами підряду на виконання робіт, а отже, до таких правовідносин підлягають застосуванню норми глави 61 Цивільного кодексу України, якими регулюються правовідносини підряду.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Ч. 1 ст. 839 ЦК України визначено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Ч. 1 та ч. 3 ст. 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач зобов’язаний був виконувати будівельні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи з встановлення бокового вагоноопрокидувача на КЕП «Чернігівська ТЕЦ»відповідно до наданого проекту.

Положеннями укладеного між сторонами Договору (п. 3.1. у редакції Додаткової угоди №1) позивачем та відповідачем було визначено вартість робіт та матеріалів, яка визначалася на підставі кошторисів та складала 48655000, 00 грн. з ПДВ.

Відповідно до положень ст. 844 ЦК України, оскільки Договором та Додатковою угодою №1 до нього не було передбачено іншого, вартість робіт та матеріалів згідно кошторису та положень п. 3.1. Договору є твердою, а отже, будь-які зміни до такого кошторису і, відповідно, зміни вартості робіт та матеріалів, могли бути внесені виключно за погодженням сторін, оформленим додатковою угодою.

У матеріалах справи відсутні і сторонами до суду не подавалися будь-які докази того, що позивачем та відповідачем в установлений законом та Договором спосіб було внесено зміни до кошторису та, відповідно, змінено розмір вартості робіт та матеріалів порівняно до розміру, встановленого Додатковою угодою №1, - 48655000, 00 грн. з ПДВ.

Так само, сторонами не надано до суду і у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачем у встановлений спосіб було попереджено відповідача про необхідність перевищення кошторису та договірної ціни, не надано доказів направлення позивачем на адресу позивача будь-яких проектів додаткових угод до Договору щодо зміни розміру кошторису та договірної ціни робіт та матеріалів або ж відповідного дострокового розірвання Договору.

З огляду на це, оскільки сторонами було визначено у Договорі (п. 3.1. у редакції Додаткової угоди №1) кошторис, згідно якого підлягали виконанню роботи, як твердий та встановлено розмір вартості виконання таких робіт та придбання матеріалів у сумі 48655000, 00 грн., і сторонами не вносилося будь-яких змін до Договору (кошторису) шляхом укладення відповідних додаткових угод, а позивачем не було своєчасно попереджено відповідача про необхідність перевищення кошторису, то суд приходить до висновку, що відповідні роботи підлягали виконанню позивачем згідно з умовами Договору, тобто, за ціною у 48655000, 00 грн., встановленою Договором. Суд також враховую факт підписання між сторонами Акту приймання-передачі, у якому сторонами було зазначено загальну вартість виконання робіт та матеріалів у розмірі 48655000, 00 грн. з ПДВ, і зазначений акт станом на сьогоднішній день не оскаржувався сторонами та не визнавався недійсним у встановленому порядку.

Факт складання та підписання позивачем та відповідачем Актів за ф. №КБ-2в щодо виконання робіт за Договором на загальну суму 53 04897, 09 грн., а також твердження позивача про те, що відповідачем було оплачено на користь позивача грошові кошти у сумі 38290325, 00 грн. у якості «передоплати за будівельні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи», що, на думку позивача, свідчить про визнання відповідачем ціни виконаних робіт, вказаної у Актах за ф. №КБ-2в та про необхідність оплати вартості поставленого обладнання, не приймається до уваги судом як такі, що свідчить про зміну розміру договірної ціни виконання робіт та поставки матеріалів, оскільки ст. 844 ЦК України та п. 3.3. Договору було встановлено відповідну процедуру зміни розміру визначеної Договором вартості робіт та матеріалів, саме: шляхом укладання сторонами додаткової угоди, доказів чого суду не надано. Положеннями Договору (п. 3.1. у редакції Додаткової угоди №1) не передбачалося окремої оплати вартості поставленого обладнання та вартості виконаних робіт, а навпаки, встановлювалася єдина вартість як виконання робіт, так і щодо поставки матеріалів у розмірі 48655000, 00 грн. з ПДВ, і доказів зворотного до суду не надавалося.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем станом на момент розгляду справи було сплачено на користь відповідача за виконання робіт за Договором 38290325, 00 грн.

Згідно зі ст. 32 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі обставини доводяться сторонами та встановлюються судом на підставі доказів у справі, які подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі можуть бути письмові і речові докази, висновки судових експертів, а також пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи та придбання матеріалів за Договором складає 10364675, 00 грн., належних та допустимих доказів сплати зазначеної суми відповідачем на користь позивача не надано, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

Тому суд, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази та здійснивши їх оцінку відповідно до норм чинного законодавства України, вирішує, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 10364675 грн. за поставлене обладнання, а у решті вимог позивачу слід відмовити з огляду на те, що такі вимоги є необґрунтованими та не підтверджуються наявними у справі доказами і спростовуються ними.

Позивач як господарюючий суб’єкт має право вимагати від відповідача зобов’язаної сторони на підставі існуючої домовленості та договору виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Позивач правомірно застосовує до відповідача цивільно-правову відповідальність та додатково нараховує пені , збитки від інфляції і 3% річних. Проте у наведеному розрахунку допустив відступи від періоду нарахувань .

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем взятого на себе зобов’язання щодо проведення своєчасної та повної оплати, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, вимога позивача щодо стягнення з відповідача на його користь 3% річних є доведеною та такою, що підлягають задоволенню як і середнього індексу інфляції за діючою формулою нарахувань. Розрахунок позивача уточнено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

П. 3 ст. 83 ГПК України зазначає про право суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання. Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги загальновідомий стан господарюючих суб’єктів , суд визнає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) на 50 відсотків.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача відповідно до розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 629, 837, 839, 843, 844 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 32, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Технова»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5; ідентифікаційний код 24100060) на користь Закритого акціонерного товариства «Інвестиційна група «Імперія»(91000, м. Луганськ, вул. Т. Г. Шевченка, 7; поштова адреса: 92000, Луганська область, м. Лутугино, вул. Чехова, 1а/61, ідентифікаційний код 33846041), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у сумі 10 364 675 (десяти мільйонів трьохсот шістдесяти чотирьох тисяч шестисот сімдесяти п’яти) грн., 569527, 50 ( п’ятсот шістдесят дев’ять тисяч п’ятсот двадцять сім )грн.50 коп. пені та 378 476 (триста сімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість )грн. збитки від інфляції та 149 233 (сто сорок дев’ять тисяч двісті тридцять три ) грн. -3% річних 25500 ( двадцять п’ять тисяч п’ятсот ) гривень державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан