Рішення № 9552871, 20.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/42020.04.10 .

р

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «МЖК-1»

про           стягнення 60794,23 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «МЖК-1»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

про           визнання недійсним договору

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача за первісним позовом: Лекарь А.С. (довіреність №19-02/10 від 19.02.2010р. );

від відповідача за первісним позовом: не з’явились.

В судовому засіданні 20 квітня 2010 року за згоди представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

Обставини справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «МЖК-1»(надалі –відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 60 794,23 грн., в тому числі основний борг в розмірі 56458,56 грн., пені в розмірі 2457,86 грн., 3% річних в сумі 474,96 грн., інфляційних витрат у сумі 1402,86 грн. Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 95522,37 грн., в тому числі основний борг в розмірі 86037,99 грн., пені в розмірі 6574,39 грн., 3% річних в сумі 1045,45 грн., інфляційних витрат у сумі 1865,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконувалися зобов’язання за договором фінансового лізингу від 23 квітня 2008 року №080423-79/ФЛ-Ю-А щодо оплати відповідних сум.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засідання проти позову заперечував.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «МЖК-1»(надалі також –позивач по зустрічному позову) подало зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(надалі також –відповідач по зустрічному позову) про визнання недійсним розділу 6 додатку №4 до Договору фінансового лізингу № L1232-10/07 від 15.10.2007 (надалі –Договір, спірний договір). Під час розгляду справи позивач за зустрічним позовом подав заяву про зміну зустрічних позовних вимог, за якою просить визнати недійсним п. 4.9 спірного договору, пунктів 6.1 Додатку №4 та Додатку №1 до цього Договору. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства в частині надання права відповідачу по зустрічному позову формувати, встановлювати та застосовувати ціну у еквіваленті іноземної валюти, та в частині зміни у односторонньому порядку розміру лізингових платежів.

Відповідач за зустрічним позовом надав відзив на зустрічний позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що зміст Договору фінансового лізингу № L1232-10/07 від 15.10.2007 повністю відповідає чинному законодавству.

Ухвалою від 18.09.2009 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 15.10.2009. В судове засідання 15.10.2009 представники сторін не з’явилися, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 12.11.2009. В судовому засіданні 12.11.2009 за заявою сторін судом продовжено строк вирішення справи на більш тривалий термін, ніж передбачений частиною першою ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено до 17.12.2009. В судовому засідання 17.12.2009 прийнята до провадження зустрічна позовна заява ТОВ «Будівельне управління «МЖК-1», в засіданні оголошена перерва до 09.02.2010. В судовому засідання 09.02.2010 оголошено перерву до 25.03.2010, а в засідання 25.03.2010 –до 13.04.2010. В судове засідання 13.04.2010 представник відповідача не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено до 20.04.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2007 року між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №L1232-10/07 (надалі –Договір, спірний договір), у відповідності до якого Лізингодавець зобов’язується передати Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування за плату майно, а саме бетононасос виробництва «Путцмайстер Мертельмашинен ГмбХ»(надалі –предмет лізингу), а останній зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зважаючи на те, що позовні вимоги стосуються визнання недійсним частково договору на підставі ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України, під час вирішення цієї справи судом мають досліджуватися лише обставини відповідності положень спірного договору вимогам законодавства, а не обставини укладення, зміни чи розірвання договору.

У відповідності до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За статтею 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»до істотних умов договору лізингу відноситьсярозмір лізингових платежів,інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вимоги до визначення розміру лізингових платежів законодавством встановлюються у нормах статей 762 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Так, у відповідності до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до п. 9.3 Договору невід’ємними його частинами є Додаток №1 -Графік, Додаток №4 - Загальні умови фінансового лізингу та ін.

Так, Додаток №4 (надалі –Загальні умови) містить загальні умови фінансового лізингу по Договору, в тому числі щодо приймання-передачі предмета лізингу, його реєстрації та бухгалтерського обліку, обмеження в користуванні предметом лізингу, строк та порядок сплати лізингових платежів, та інші умови.

Відповідно до п. 1.2 Договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (Додаток №1 до Договору, надалі –Графік платежів).

Згідно із п. 4.1 Договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію Лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку (п. 4.2 Договору).

Пунктом 6.1.4 Загальних умов визначено, що оскільки для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні сторони обрали валюту –долари США, то у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період курсу, встановленого НБУ курсу гривні до доларів США по відношенню до визначеного в п. 2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до доларів.

Пунктом 4.9 спірного договору визначено, що всі визначені цим розділом лізингові платежі Лізингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в Графіку.

Графік платежів (Додаток №1 до Договору) містить розміри авансового лізингового платежу, поточних лізингових платежів за відповідні періоди. В пункті 2 Графіку зазначено про те, що сторони домовились про те, що зазначений в цьому Графіку розмір поточних платежів у гривні розраховується за вибором Лізингодавця за одним із нижченаведених курсів: 1. Курс гривні, встановлений Національним банком України до визначеної в п. 6.1.4 Загальних умов валюти станом на перший робочий день першого лізингового періоду мінус 2%; 2. Середньозважений курс гривні (Ro), встановлений Національним банком України до визначеної в п. 6.1.4 Загальних умов валюти, розрахований за наступною формулою: Ro = (R1*(P1-DP) +R2*P2+…+Rn*Pn)/(P-DP)*0,98, де P1, P2, Pn –перший/ другий / n-ний платіж предмету лізингу у гривнях; R1, R2, Rn –курс гривні, встановлений Національним банком України до визначеної в п. 6.1.4 Загальних умов валюти на дату здійснення першого / другого / n-ного платежу за предмет лізингу; P –вартість предмету лізингу в гривнях, сплачена Постачальнику предмета лізингу; DP –аванс вартості предмета лізингу у гривнях.

Сплата комісії Лізингодавця у складі лізингового платежу відповідає вимогам пп. «б»частини 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», а визначення її розміру на підставі формули, погодженої сторонами та зафіксованої у договорі, не суперечить вимогам чинного законодавства, оскілки жодною нормою не передбачена заборона встановлювати розмір платежу у такому вигляді.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти –це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.

Згідно із ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Статтею 189 ГК України вказано, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання (п.1). Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. (п.3).

Положеннями ч. 2 ст. 198 ГК України передбачено, що грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Також за правилом частини 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Крім того, згідно із частиною 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»та статтею 35 Закону України «Про Національний банк України»встановлено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Таким чином, вказаними нормативними актами встановлено, що зобов’язання має бути виражене (зазначене у договорі) та виконане у валюті України. Законодавство не забороняє виражати грошовий еквівалент зобов’язання у іноземній валюті.

Як свідчить зміст Договору фінансового лізингу № L1232-10/07 від 15.10.2007 ціна договору, а саме розмір лізингових платежів визначений у грошовій одиниці України –гривні, та такі платежі підлягають оплаті також у гривнях. Зазначення у формулі розрахунку розміру комісії відповідача коефіцієнту зміни курсу валюти не суперечить нормам чинного законодавства, оскільки розмір зобов’язання по сплаті лізингового платежу визначений сторонами у грошовій одиниці України, що відповідає частині 1 ст. 533 ЦК України. А згідно із ч. 2 цієї статті визначено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення»вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. А частиною 2 ст. 190 ГК України встановлено, що вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін. Право встановлення сторонами грошового еквіваленту зобов’язання в іноземній валюті передбачене ч. 2 ст. 533 ЦК України.

За таких умов, посилання позивача за зустрічним позовом в обґрунтування підстав визнання недійсним частково спірного договору на постанову Кабінету Міністрів України № 1998 від 18.12.1998 «Про удосконалення порядку формування цін»судом не приймається до уваги, зважаючи на те, що положення п. 1 цієї постанови щодо формування ціни виключно у національній грошовій одиниці суперечить нормам ч. 2 ст. 533, ч. 2 статті 524 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення», ч. 2 ст. 190 ГК України.

Статтею 6 ЦК України встановлена свобода договору, яка може проявлятися у тому, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої правовідносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 ст. 67, частини 4 ст. 179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.

Згідно із ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. А у відповідності до частини 3 ст. 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Як свідчить зміст спірного договору, позивач і відповідач під час укладення договору погодили його ціну, підписавши Додаток №1, чим встановили також порядок перегляду такої ціни (розміру лізингових платежів), що не суперечить ст. 632, 762 ЦК України.

Під час укладення спірного договору, сторони за взаємною згодою на підставі вільного волевиявлення дійшли до необхідності викладення п. 4.9 договору, п. 6.1 Додатку №4, та Додатку №1 до спірного договору у тій редакції, яка існує на час розгляду справи, та яка не суперечить жодній прямій нормі чинного законодавства щодо визначення розміру лізингових платежів. Позивачем не надано доказів того, що відповідач під час укладення спірного договору діяв недобросовісно, або ж доказів укладення позивачем спірного договору під впливом помилки чи обману.

Посилання позивача за зустрічним позовом на факт порушення відповідачем за зустрічним позовом умов договору в обґрунтування підстав визнання недійсним спірного договору є неправомірним, оскільки невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною. У цьому разі сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків, а не визнання угоди недійсною. Позивачем же не заявлялися вимоги про розірвання договору або застосування інших наслідків порушення відповідачем зобов’язання.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Позивачем не доведено обставин, які могли б слугувати підставами визнання недійсними п. 4.9 Договору фінансового лізингу, п. 6.1 Додатку №4 до цього договору та Додатку №1. За таких обставин, позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Як свідчать матеріали справи на виконання умов Договору фінансового лізингу № L1232-10/07 від 15.10.2007 позивач передав, а відповідач прийняв у користування бетононасос виробництва «Путцмайстер Мертельмашинен ГмбХ», що підтверджується підписаними і завіреними печатками обох сторін Актом приймання-передачі предмета лізингу від 29.10.2007р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

У відповідності до п. 5.3 Додатку №4 до Договору відповідач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку позивача. У разі неотримання рахунку позивача до 5 числа поточного місяця відповідач зобов’язаний звернутися до позивача та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку відповідач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Як стверджує позивач, відповідач в супереч прийнятих обов’язків, свої зобов’язання за Договором виконує не в повному обсязі, систематично порушує строки сплати лізингових платежів, а з січня по вересень 2009 року не сплачує відповідні платежі. Зобов’язання щодо сплати лізингових платежів за період за січня по вересень 2009 року згідно виставлених позивачем рахунків–фактур за №L1232-10/07/15 від 02.01.09р., №L1232-10/07/16 від 02.02.09р., №L1232-10/07/17 від 02.03.09р., №L1232-10/07/18 від 01.04.09р., №L1232-10/07/19 від 05.05.09р., №L1232-10/07/20 від 01.06.09р., №L1232-10/07/21 від 01.07.09р., №L1232-10/07/22 від 03.08.09р., №L1232-10/07/23 від 01.09.09р. (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи) відповідач не виконав. Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором склав 86037,99 грн.

Згідно із ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобов’язання за Договором щодо сплати лізингових платежів в період з січня по вересень 2009р. не виконував. Заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів станом на 05.10.2009 складає 86037,99 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за Договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контр розрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором щодо сплати лізингових платежів стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 6574,39 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, враховуючи відсутність контр розрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором щодо оплати лізингових платежів стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 1045,45 грн. та суму втрат від інфляції в розмірі 1865,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги за первісним позовом щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 86037,99 грн. з урахуванням пені, 3% річних, інфляційних витрат та штрафу у сумі є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача у сумі 1191,22 грн. (955,22 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «МЖК-1»задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «МЖК-1»(ідентифікаційний код 33786281, адреса: 01133 м. Київ, бул. Ліхачова, 1/27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (ідентифікаційний код 34480657, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 28А, р/р 2600514928 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) 95 522,37 (дев’яносто п’ять тисяч п’ятсот двадцять дві гривні 37 копійок) грн. та судові витрати в розмірі 1 191,22 грн. (одну тисячу дев’яносто одну гривню 22 копійки). Видати наказ.

В зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «МЖК-1»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 21.04.2010