Рішення № 9552776, 19.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/8319.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод металевих конструкцій” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційні Бізнес-Технології”

про стягнення 151 957,59 грн.

                                                                                Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Переверзєва А.О.- представник по довіреності № 2 від 19.03.2010р.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційні Бізнес-Технології” заборгованості за Договором про виготовлення будівельних металоконструкцій № 21/07-01 від 20.07.2007р. в розмірі 151957,59 грн., в тому числі 99999,99 грн. –основний борг, 35911,16 грн. –збитки від інфляції, 5991,80 грн. –3% річних, 10054,64 грн. –пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2010р. порушено провадження по справі № 53/83, розгляд справи призначено на 22.03.2010р.

          У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 22.03.2010р. представника відповідача розгляд справи відкладено на 19.04.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.04.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 25.02.2010р. та від 22.03.2010р., про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення, відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності сторін відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.04.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.07.2007р. між сторонами у справі було укладено Договір № 21/07-01 на виготовлення будівельних металоконструкцій, відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов’язується на замовлення Замовника (відповідач) виготовити та відвантажити Покупцю (відповідач) поетапно будівельні металоконструкції для 1 пускового комплексу будівництва Сальковського гірничо щебеневого комбінату, в попередньо погодженому об’ємі 600 тон, в подальшому Продукція, на умовах погоджених даним Договором та Додатковими угодами до нього, які складаються окремо на кожний етап-замовлення, виготовлення та поставки, а Покупець, відповідно, зобов’язується поетапно оплатити Продукцію, відповідно до «Календарного плану виготовлення та оплати робіт»див. Додаток 1 до даного Договору (п. 1.1 Договору).

20.07.2007р. сторони у справі також уклали Додаткову угоду до Договору № 21/07-01 від 20.07.2007р., якою погодили об’єм продукції, вартість продукції та порядок оплати за продукцію 1-го етапу.

Позивач по справі виготовив та поставив відповідачу продукцію на суму 1038052,53 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних: № 761/1 від 17.12.2007р., № 761/2 від 17.12.2007р., № 505 від 11.09.2007р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Як вбачається з п. 4.4 Договору № 21/07-01 від 20.07.2007р. для виконання Постачальником закупівлі металу, який необхідно для виготовлення продукції по кожному етапу поставки Замовник до початку робіт по кожному з етапів, здійснює авансові платежі в розмірі 70% від вартості замовлення кожного етапу, відповідно до календарного графіку виготовлення та оплати Продукції який може уточнюватися додатковими угодами до даного Договору.

Остаточний розрахунок по кожному етапу робіт здійснюється Замовником протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Актів приймання-передачі Продукції по кожному з етапів.

Як вбачається з видаткових накладних: № 761/1 від 17.12.2007р., № 761/2 від 17.12.2007р., № 505 від 11.09.207р. відповідач прийняв у позивача продукцію по трьом етапам без заперечень.

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію на суму 938052,54 грн., що підтверджується копіями виписок з особистого рахунку позивача: від 23.07.2007р., від 11.09.2007р., від 05.05.2008р., від 08.05.2008р.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати за поставлену продукцію в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим відповідач заборгував позивачу суму коштів в розмірі 99999,99 грн., що підтверджується підписаним та погодженим у двосторонньому порядку актом звірки взаєморозрахунків 46 від 09.04.2009р., належним чином завірена копія якого залучена до матеріалів справи (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача з претензією № 131 від 08.04.2008р. про оплату заборгованості по Договору № 21/07-01 від 20.07.2007р.

У відповідь на претензію відповідач надіслав відповідачу лист № 52 від 06.05.2008р., в якому визнав суму заборгованості та обіцяв погасити заборгованість в повному обсязі. Проте станом на день слухання справи, відповідач заборгованість за Договором № 21/07-01 від 20.07.2007р. не погасив.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 99999,99 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача 10 054,64 грн. пені за порушення умов договору в частині своєчасності оплати за переданий товар.

Як вбачається з пункту 5.2 Договору у разі порушення строків оплати Продукції більш ніж на п’ять банківських днів відповідно п. 4.4 даного Договору Постачальник може нарахувати Замовнику штрафні санкції в розмірі 0,1% вартості неоплаченої у строк продукції, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування.

          Штрафна санкція встановлена в п. 5.2 Договору за своєю правовою природою є пенею.

          При дослідженні розрахунку пені наданого позивачем, суд встановив, що позивач неправильно вказав дату виникнення заборгованості по видатковим накладним № 761/1 та № 761/2.

          Суд з’ясував, що дата виникнення заборгованості по видатковим накладним № 761/1 та № 761/2 - 20.12.2007р.

Але при проведенні судом перерозрахунку пені, встановлено, що сума пені нарахована судом дорівнює сумі пені нараховані позивачем по справі.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 10054,64 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні розрахунку 3% річних та збитків від інфляції наданого позивачем, суд встановив, що позивач неправильно вказав дату виникнення заборгованості по видатковим накладним № 761/1 та № 761/2.

          Суд визначив, що дата виникнення заборгованості по видатковим накладним № 761/1 та № 761/2 - 20.12.2007р.

Але при проведенні судом перерозрахунку 3% річних та збитків від інфляції, встановлено, що сума пені нарахована судом дорівнює сумі 3% річних та збитків від інфляції нараховані позивачем по справі.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 5991,80 грн. та збитків від інфляції в сумі 35911,16 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційні Бізнес-Технології” (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34; ідентифікаційний код 33889079 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод металевих конструкцій” (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська,17; ідентифікаційний код 33265372) основний борг в сумі 99999 (дев’яносто дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 99 коп., пеня в сумі 10054 (десять тисяч п’ятдесят чотири) грн. 64 коп., 3% річних в сумі 5991 (п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто одна) грн. 80 коп., збитки від інфляції в сумі 35911 (тридцять п’ять тисяч дев’ятсот одинадцять) грн. 16 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 519 (одна тисяча п’ятсот дев’ятнадцять) грн. 58 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                 Грєхова О.А.