Рішення № 9552677, 21.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/5021.04.10 За позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні

системи»

до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини

«Укрекокомресурси»Кабінету Міністрів України

про стягнення 36474,19 грн.

                                                                       Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача: Бойко Є.Г. –предст. за довір.;

від відповідача: Опанасюк Ю.М. –предст. за довір.

Рішення прийняте 21.04.2010, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв‘язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 31.03.2010 по 21.04.2010.

          В судовому засіданні 21.04.2010, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»до Київського міського управління з утилізації відходів як вторинної сировини Державної компанії «Укрекокомресурси»про стягнення з відповідача на користь позивача 36474,19 грн., як таких, що отримані без належної правової підстави, розтлумачити Договір від 26.08.2009 №11/2067-ІМ 0723-09 Ц в частині, того, стосовно якого обсягу тари та пакування матеріалів із –під імпортованої позивачем продукції, позивач зобовґязаний здійснювати оплату послуг відповідача, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 порушено провадження у справі №35/50, розгляд справи призначено на 10.02.2010.

10.02.2010 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2010 про порушення провадження у справі №35/50.

Відповідач в судове засідання не зґявився, своїх представників не направив, про поважність причин незґявлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/50 від 21.01.2010 не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань суду не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2010 №35/50, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, відкладений розгляд справи на 03.03.2010.

В судовому засіданні 03.03.2010 представник позивача надав суду письмові пояснення з додатками та заявив клопотання про заміну відповідача на належного, а саме Київське міське управління з утилізації відходів як вторинної сировини (код ЄДРПОУ 21702947) на Державну компанію з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси»Кабінету Міністрів України (код ЄДРПОУ 20077743).

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши додані докази, суд задовольнив клопотання позивача про заміну відповідача на належного.

В судовому засіданні 03.03.2010 представники відповідача надали суду письмові заперечення на позов з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2010 №35/50, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений до 17.03.2010.

В судовому засіданні 17.03.2010 представниками відповідача були надані суду додаткові документи до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2010 №35/50, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений до 31.03.2010.

16.03.2010 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні 31.03.2010 представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували та просили суд відмовити в позові.

В судовому засіданні 31.03.2010, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 21.04.2010.

20 квітня 2010 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про заміну найменування позивача із Закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуцій ні системи»на Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи». До клопотання додані: копія свідоцтва про державну реєстрацію, довідка з ЄДРПОУ, докази направлення клопотання відповідачу.

В судовому засіданні 21.04.2010 представник позивача підтримав подане клопотання.

Представник відповідача проти поданого клопотання не заперечував.

За результатами розгляду клопотання представника позивача, суд задовольнив останнє.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи»(Замовник - позивач) та Київським міським управлінням з утилізації відходів як вторинної сировини Державної компанії «Укрекокомресурси»-філією Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси»Кабінету Міністрів України (Виконавець - відповідач) було укладено Договір №11/2067-ІМ (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1) предметом договірних відносин є послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними цим Договором, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №915 зі змінами та доповненнями.

Відповідно до пп.2.1.1.-2.1.3 п.2.1 Договору Виконавець зобовґязується надати послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів, визначені п.1 Договору.

У разі невідповідності відходів тари і пакувальних матеріалів, як вторинної сировини, вимагати діючих стандартів для подальшої переробки чи утилізації, організувати проведення знищення чи захоронення цих відходів.

За підсумками кожного місяця, відповідно до суми оплати, здійсненої Замовником, відповідач зобовґязаний надати Акт про надання послуг.

Згідно пп.2.3.1-2.3.3. п.2.3 Договору Замовник зобовґязується надати Виконавцю відомість «Про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту»кожній партії товару з зазначенням виду та кількості тари і пакувальних матеріалів, що заповнюються відповідно до вантажної митної декларації, інвойсу, чи інших товаросупровідних документів (якщо інший порядок контролю за тарою і пакувальним матеріалами, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режиму імпорту, не встановлений діючим законодавством.

Прийняти послуги, зазначені у п.1 Договору, та протягом десяти робочих днів з дня відправлення Виконавцем, або отримання Акту представником Замовника, направити Виконавцю підписаний Акт. У випадку, коли Виконавець протягом вказаного терміну не отримує від Замовника підписаного Акту, або обґрунтовану відмову від його підписання, в день закінчення вказаного строку, такий Акт вважається прийнятим Замовником, а послуги належне наданими та прийнятими без зауважень. В такому випадку Акт наданих послуг без підпису Замовника з надписом «Зауважень від Замовника у встановлений строк не надійшло»є для Сторін підставою вважати вказані в ньому послуги прийнятими Замовником у повному обсязі без зауважень.

Оплатити послуги Виконавця, визначені у п.1 Договору до закінчення митного оформлення у відповідності з обсягом, зазначеним Замовником у Відомості, згідно з тарифами, наведеними нижче та затвердженими п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №915, із змінами та доповненнями, здійснивши оплату у порядку та у строки, передбачені п.5 цього Договору.

26.08.2009 Сторонами Договору був підписаний Протокол розбіжностей, відповідно до якого змінено редакцію п.1 Договору, а саме визначено, що предметом договору є послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними цим Договором згідно з Постановою КМУ від 26.07.2001 №915, із змінами та доповненнями. Послуги передбачені предметом даного Договору надаються Виконавцем лише стосовно мінімальних норм утилізації встановлених п.3 Постанови №915, а саме: 2009 –25% від загальної маси тари та пакувальних матеріалів

Змінений п.2.3.2 Договору у наступній редакції: «Прийняти послуги зазначені в п.1 цього Договору, та протягом десяти робочих днів з дня отримання Акту, направити Виконавцю підписаний Акт. У випадку, коли Замовник не відправить Виконавцю підписаний Акт, або обґрунтовану відмову від його підписання, у вищезазначений строк, такий Акт вважається прийнятий Замовником, а послуги належне наданими та прийнятими без зауважень. В такому випадку Акт наданих послуг без підпису Замовника з надписом «Зауважень від Замовника у встановлений строк не надійшло»є для Сторін підставою вважати вказані в ньому послуги прийнятими Замовником у повному обсязі без зауважень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що останнім було здійснено оплату за організацію збирання, заготівлю та утилізацію використаної тари та пакувальних матеріалів з-під імпортованої продукції в розмірі 100% тари та пакувальних матеріалів, які утворяться в результаті імпорту позивачем на територію України продукції –мінеральної води «Боржомі»в розмірі 45592,73 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №29я998 від 30.10.2009 на суму 36474,19 грн. та платіжним дорученням №29я655 від 20.10.2009 на суму 12158,06 грн.

Позивач вважає, що сума, сплачена останнім відповідачу є безпідставно отриманою виходячи з наступного.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про відходи»до субґєктів господарювання в сфері поводження з відходами встановлюються наступні обовґязки:

-          забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних

матеріалів і тари, в яких знаходилась продукція цих підприємств, установ та організацій –субґєктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію;

-          забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення

знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки;

-          передбачати при укладенні угод на поставку в Україну товарної продукції

утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних матеріалів і тари».

          Даними нормами закону встановлено загальний перелік обовґязків субґєктів в сфері поводження з відходами, який полягає у тому, що:

1)          Субґєкти продукція яких знаходиться в тарі, тобто виробники продукції в

тарі, забезпечують її приймання самостійно чи шляхом укладення договорів на їх збирання та утилізацію;

2)          Повне збирання та утилізацію здійснюється лише стосовно тих відходів для

утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки;

3)          Для імпортерів продукції в тарі та упаковці встановлено обовґязок при

укладенні договорів на поставку товарної продукції в Україну передбачати утилізацію чи вивезення пакувальних матеріалів.

          Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про впровадження системи збирання, заготівлі а утилізації відходів як вторинної сировини»від 26.07.2001 №915 (надалі-Постанова) встановлені такі мінімальні норми утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів для підприємств, установ, організацій усіх форм власності у відсотках загальної маси тари і пакувальних матеріалів, які вони використовують в Україні або імпортують разом з продукцією: 2009- 25, 2010 –30, 2011 і наступні роки –35».

          Пунктом 3 Постанови встановлені такі мінімальні норми утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів для підприємств, установ, організацій усіх форм власності у відсотках загальної маси тари і пакувальних матеріалів, які вони використовують в Україні або імпортують разом з продукцією: 2009 рік-25, 2010-30, 2011 рік і наступні роки –35».

          Установлено, що підприємства, установи та організації усіх форм власності, які використовують в Україні тару і пакувальні матеріали або імпортують їх разом з продукцією, зобовґязані:

Самостійно з дотриманням вимог законодавства забезпечити приймання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до встановлених пунктом 3 цієї постанови мінімальних норм утилізації або укласти з Компанією договори про організацію їх збирання, заготівлі та утилізації з оплатою послуг за тарифами, затвердженими пунктом 2 цієї постанови;

Забезпечити виконання встановлених пунктом 3 цієї постанови норм утилізації, незалежно від того, самостійно чи на підставі укладених договорів вони здійснюють збирання і заготівлю використаних тари і пакувальних матеріалів.

          Таким чином, Постановою встановлений, який саме обсяг тари та пакувальних матеріалів необхідно утилізувати, такий же самий обсяг утилізації тари та пакувальних матеріалів встановлено в Договорі, укладеному між сторонами з урахуванням Протоколу про розбіжності.

          Виходячи із вищевикладеного та керуючись умовами Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, послуги із організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів із –під імпортованої продукції повинні надаватися відповідачем та оплачуватися позивачем, саме стосовно мінімальних норм, на 2009 рік - у 25%.

          Дане твердження зазначено і у листі Держкомпідприємництва №2-222/6470 від 05.12.2002, який наданий позивачем до матеріалів справи.

          Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що відповідачем було отримано 36474,19 грн. без належних правових підстав, адже послуги стосовно утилізації 100% тари та пакувальних матеріалів із-під імпортованої продукції позивачем не замовлялось.

          Посилаючись на норму ч.2 ст.213 Цивільного кодексу України позивач просить суд розтлумачити Договір в частині того, стосовно якого обсягу тари та пакувальних матеріалів із-під імпортованої позивачем продукції позивач зобовґязаний здійснювати оплату послуг відповідача.

          Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на необгрунтованість та безпідставність позовних вимог, та вважає, що відповідачем було надано послуги у відповідно до вимог закону.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовґязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовґязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов Договору (п.1.1) предметом договірних відносин є послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів імпортованої продукції на умовах і за тарифами, визначеними цим Договором, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №915, із змінами та доповненнями.

          Згідно пункту «б»ст.17 Закону України «Про відходи»субґєкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобовґязані забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій –субґєктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями та їх збирання та утилізацію.

          Пунктом «д»цієї статті встановлено, що субґєкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобовґязані забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки.

          В пункті 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини»зазначено: установити такі мінімальні норми утилізації використання тари і пакувальних матеріалів для підприємств, установ, організацій усіх форм власності у відсотках загальної маси тари і пакувальних матеріалів, які вони використовуються в Україні або імпортують разом з продукцією: 2009 рік –25, 2010 –30, 2011 і наступні роки –35, тобто субґєкт господарської діяльності зобовґязаний дотримуватись мінімальних норм утилізації, але це положення не позбавляє його можливості здійснити 100% утилізацію, виконавши цим самим свій соціальний обовґязок та положення ст.17 Закону України «Про відходи».

          Відповідно до п.6.2 Договору визначено, що Замовник самостійно визначивши обґєм замовлених послуг, несе відповідальність за дотримання вимог встановленого законодавством порядку та обсягів збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів.

          Відповідно до ч.1. ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовґязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Відповідно до п.2.3.2 Договору Замовник зобовґязується прийняти послуги, зазначені в п.1 цього Договору, та протягом 10 робочих днів з дня отримання Акту, направити Виконавцю підписаний Акт. У випадку, коли Замовник не відправить Виконавцю підписаний Акт, або обґрунтовану відмову від його підписання, у вище зазначений строк, такий Акт вважається прийняти Замовником, а послуги належне наданими та прийнятими без зауважень. В такому випадку Акт наданий послуг без підпису Замовника з надписом «Зауважень від Замовника у встановлений строк не надійшло»є для Сторін підставою вважати вказані в ньому послуги прийнятими Замовником у повному обсязі без зауважень.

          Згідно п.4.1 Договору сума Договору складається із сум, зазначених у Відомостях, наданих Замовником, які є невідґємною частиною цього Договору, остаточна сума по кожній партії продукції підтверджується у Акті, враховуючи п.2.3.2 Договору.

          Відповідно до п.5.1 Договору Замовник зобовґязується здійснити оплату послуг Виконавця шляхом перерахування коштів на його спеціальний казначейський рахунок. В платіжному документі Замовник зобовґязаний вказати номер та дату Відомості за якими здійснюється оплата.

          Як вбачається з матеріалів справи (платіжних доручень) позивачем була здійснена оплата за послуги, надані відповідачем в загальному розмірі 36474,19 грн. згідно інв. №20900254, №20900255 від 13.10.2009.

          Дані обставини свідчать про прийняття позивачем послуг, наданих відповідачем в повному обсязі згідно умов Договору.

          Відповідно до п.3.3 Договору сторони домовились та визнали, що в разі виникнення спору щодо обсягів та строку надання послуг, підтвердженням якісного надання послуг у повному обсязі є надання Виконавцем на письмовий запит Замовника копії договору про збирання, заготівлю та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів (у тому числі попереднього), укладеного між Виконавцем та спеціалізованим підприємством, де обсяг тари та пакувальних матеріалів може бути частиною загального обсягу тари та пакувальних матеріалів, щодо яких Замовником організовано збирання, заготівлю та утилізацію із спеціалізованим підприємством.

          Доказів щодо висловлення позивачем заперечень з приводу послуг, наданих відповідачем на суму 36474,19 грн. згідно (п.3.3) Договору, позивачем надано не було.

          Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не були надані суду належні та допустимі докази на підтвердження викладеного в позові.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 36474,19 грн., як таких, що отримані без належної правової підстави та тлумачення Договору в частині того, стосовно якого обсягу тари та пакувальних матеріалів із-під імпортованої позивачем продукції позивач зобовґязаний здійснювати оплату послуг відповідача, є необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.           

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення 22.04.2010.