Рішення № 9552661, 14.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/9014.04.10 За позовомНедригайлівського районного комунального підприємства «ПАЛИВОСЕРВІС»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІКОН»

Простягнення 52825,65 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:Сисоєв А.В. –ліквідатор.

Від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Недригайлівського районного комунального підприємства «ПАЛИВОСЕРВІС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІКОН»про стягнення 48000,00 грн. основного боргу та 4068,97 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором № б/н від 1 вересня 2006 року.

Ухвалою суду від 18.02.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/90 та призначено її розгляд на 31.03.2010 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 31.03.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 18.02.2010 р. надав витребувані судом документи частково, зокрема, не надав довідку з органів статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на день розгляду справи в суді.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав.

Ухвалою суду від 31.03.2010 р. розгляд справи був відкладений до 14.04.2010 р. у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали від 18.02.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.04.2010 р. представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме, відмову від стягнення з відповідача трьох відсотків річних у розмірі 4 068,97 грн., та просив стягнути тільки суму основного боргу у розмірі 48000,00 грн. Також надав суду довідку з органів статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на день розгляду справи, з якої вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03039, м. Київ, вул. Ізюмська, 7, проте за вказаною адресою ТОВ «ЮПІКОН»відсутнє.

Представник відповідача повторно у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав. Про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на зворотному боці ухвали від 31.03.2010 р., відповідно до якої ця ухвала була направлена відповідачу службою діловодства суду 08.04.2010 р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Недригайлівським районним комунальним підприємством «ПАЛИВОСЕРВІС»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮПІКОН»(продавець) був укладений договір № б/н від 01.09.2006 р., відповідно до умов якого покупець зобов’язався прийняти та оплатити, а продавець відвантажити вугілля.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до пунктів 1.2, 1.3 договору № б/н від 01.09. 2006 року, об’єм поставки, марочний склад, якість продукції погоджуються сторонами в окремих додатках, що являються невід’ємними частинами договору. Строк дії договору до 31 грудня 2006 року.

Згідно з п. 2.1 зазначеного договору, ціна на продукцію є договірною і погоджується сторонами в додатках до договору.

Відповідно до п. 5.1 договору № б/н від 01.09.2006 р., покупець здійснює передплату партії продукції за домовленістю з продавцем на основі виставленого продавцем рахунку.

Даним договором у п. 4.3 сторони погодили, що по кожній партії продукції продавець зобов’язаний протягом трьох банківських днів від дати поставки продукції надати покупцю залізнично-дорожню накладну, сертифікат якості, акт прийому-передачі з вказівкою дати відвантаження, податкову накладну, лист на право власності на відвантажену продукцію з вказівкою виробника.

31.12.2006 р. сторони уклали додаткову угоду до договору № б/н від 01.09.2006 р., в якій продовжили строк дії договору до 31.12.2007 р. та погодили, що оплата товару проводиться в грошовій та вексельній формі.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що на виконання умов п. 5.1 договору № б/н від 01.09.2006 р. Недригайлівське районне комунальне підприємство «ПАЛИВОСЕРВІС»перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮПІКОН» кошти на загальну суму 51000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 417 від 08.09.2006 р. на суму 28000,00 грн. та платіжним дорученням № 495 від 12.09.2006 р. на суму 23000,00 грн.

Проте відповідач зобов’язання, обумовлені в договорі та додатковій угоді, в строк не виконав, на отримані грошові кошти вугілля не поставив, а платіжним дорученням № 140 від 23.04.2007 року повернув позивачу 3000,00 грн.

У зв’язку з цим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 48000, 00 грн. суми основного боргу та 4068,97 грн. трьох процентів річних. В ході судового розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача лише суму основного боргу у розмірі 48000,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв’язку зі зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Відповідно до п. 4.1. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пункт 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи було встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання по договору № б/н від 01.09.2006 р., перерахувавши відповідачу 51000,00 грн. передоплати за поставку вугілля. В свою чергу, відповідач товар не поставив, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов’язань настав.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або суми попередньої оплати.

Звернення з даним позовом Недригайлівського районного комунального підприємства «ПАЛИВОСЕРВІС»до ТОВ «ЮПІКОН»суд розцінює як вимогу до продавця повернути суму попередньої оплати у розмірі 48000,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення 48000,00 грн. суми попередньої оплати, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Недригайлівського районного комунального підприємства «ПАЛИВОСЕРВІС» стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІКОН»суми попередньої оплати за договором № б/н від 01.09.2006 року у розмірі 48000,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 49, 55, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,–

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІКОН»(03039 м. Київ, вул. Ізюмська, 7 код ЄДРПОУ 33631031) на користь Недригайлівського районного комунального підприємства «ПАЛИВОСЕРВІС»(42100, Сумська обл., смт. Недригайлів, вул. Шмідта, 8, код ЄДРПОУ 31952212) 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 480 (чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.