Рішення № 9552498, 21.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/535-3/7621.04.10 За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом‘янського району міста Києва

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледок»

Про           стягнення 12559,26 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача                    Мойсик М.В. –по дов. № 05/38 від 12.01.10

Від відповідача          Друкаров В.Л. –по дов. № 2502/10-01-Дов від 25.02.2010

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом‘янського району міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледок»12559,26 грн. заборгованості по сплаті орендної плати та плати за комунальні послуги за період з червня 2007 року по 10.10.2007 (день фактичного звільнення приміщення) за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 5305ж від 23.08.2002.

Під час розгляду справи позивачем було подано письмові пояснення, в яких позивач посилаючись на допущення технічної помилки при розрахунку заборгованості, просив суд стягнути з відповідача 12971,89 грн. заборгованості, яка складається з боргу по орендній платі - 7213,62 грн. та 2261,01 грн. пені та боргу за комунальні послуги в сумі 2004,89 грн. та 1492,37 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 17/535 від 20.07.2009 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 17/535 від 20.07.2009 позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 17/535 від 06.10.2009 рішення Господарського суду міста Києва № 17/535 від 20.07.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2009 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 17/535 від 03.02.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 у справі № 17/535 скасовано, а справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 17.02.2010 справу передано на новий розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2010 присвоєно номер справи № 17/535-3/76 та призначено до розгляду на 09.03.2010.

Відповідач у поданих в засіданні суду 09.03.2010 письмових поясненнях зазначає наступне. На підставі рахунків, виставлених з боку позивача в адресу відповідача по нарахуванню орендної плати та комунальних платежів було складено відповідний розрахунок. В червні 2007 з невідомих причин було вдвічі підвищено орендну плату та додатково нараховано 3602,21 грн. Керівництво відповідача не давало своєї згоди на вказане підвищення та донарахування. Відповідач зазначає, що за його даними позивач невірно здійснює нарахування орендної плати, необгрунтовано її завищуючи та вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не відповідають дійсному стану розрахунків між позивачем та відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 17/535-3/76 від 09.03.2010, в зв‘язку з частковим невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі від 23.02.2010, розгляд справи був відкладений на 18.03.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 17/535-3/76 від 18.03.2010, в зв‘язку з невиконанням позивачем вимог суду викладених в ухвалах від 23.02.2010 та від 09.03.2010, розгляд справи був відкладений на 01.04.2010.

Позивач в поданих в судовому засіданні 01.04.2010 письмових поясненнях просить стягнути з відповідача на свою користь 12971,89 грн. заборгованості.

Відповідач в поданих в судовому засіданні 01.04.2010 запереченнях просить суд в задоволені позовних вимог відмовити, оскільки розрахунок заборгованості позивачем зроблено не у відповідності до умов договору та діючого законодавства.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.04.2010 було оголошено перерву до 21.04.2010 для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2002 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом’янського району міста Києва (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ледок»(орендар) було укладено договір № 5305ж оренди нежилого приміщення (надалі –договір оренди).

Відповідно до пункту 1.1. договору оренди, орендодавець на підставі розпорядження № 1065 від 23.08.2002 передає, а орендар приймає в орендне користування нежиле приміщення загальною площею 57,1 кв. м., для розміщення магазину продовольчих товарів за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 32 (надалі - приміщення).

Пунктом 4.1. договору оренди на орендодавця покладено обов’язок своєчасного передання орендарю приміщення по акту приймання –передачі.

За актом приймання –передачі (без дати) орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення площею 57,1 кв. м. розташоване на першому поверсі будинку № 32 на вул. Виборзькій у м. Києві, стан приміщення –задовільний.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(в редакції від 07.02.2002, чинній на момент укладення договору оренди), термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 2.1. договору оренди встановлено строк дії договору з 23.08.2002 до 01.08.2007.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно положень статей 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі закінчення строку дії договору оренди його дія припиняється, та орендар зобов'язується повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У відповідності до пункту 4.9. договору оренди, у разі закінчення строку дії договору оренди, орендар повинен передати орендоване приміщення по акту представникам орендодавця в належному стані.

Пунктом 3.10. договору оренди передбачено, що у випадку закінчення строку дії договору оренди оренда плата та інші передбачені договором платежі сплачуються орендарем по день фактичної здачі приміщення по акту представникам орендодавця.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що після закінчення строку дії договору оренди відповідач фактично звільнив орендоване приміщення 10 жовтня 2007 року за актом приймання - передачі.

Отже, орендна плата за користування приміщенням та інші, передбачені договором оренди платежі, повинні бути сплачені відповідачем по 10 жовтня 2007 року.

Стаття 762 Цивільного кодексу України зазначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Відповідно до пункту 1.2. договору оренди, вартість орендованого приміщення станом на 01.09.2002 становить 92 616,20 грн.

Згідно пункту 3.1. договору оренди, орендна плата на момент укладення договору встановлюється у розмірі 3,5 % від вартості майна, що становить 270,13 грн. на місяць.

Статтею 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Відповідно до частини третьої статті 762 Цивільного кодексу України, договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно пункту 3.6. договору оренди, в разі зміни розміру орендної плати та інших платежів, передбачених договором, згідно постанов уряду та інших органів влади, орендна плата та інші платежі змінюються, починаючи з вказаного у постанові термін і не потребують додаткового погодження сторін.

Додатковою угодою від 01.12.2003 до договору оренди було внесено зміни до пункту 3.1. договору оренди, а саме, встановлено оренду плату у розмірі 5 % від вартості майна, що становить 385,90 грн. на місяць.

Додатковою угодою до договору оренди, датованою 01.01.2007, було внесено зміни до пункту 3.1. договору оренди та встановлено орендну плату у розмір 10 % від вартості майна, що становить 771,80 грн. на місяць.

При цьому, в пункті 3 цієї додаткової угоди вказано, що термін її дії становить з 01.01.2007 по 01.08.2007.

Пунктом 3.2. договору оренди передбачено, що розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Таким чином, враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що з урахуванням умов додаткової угоди від 01.01.2007 та положень пункту 3.2. договору оренди, розмір орендної плати (з ПДВ) за січень 2007 року повинен становити 930,79 грн., лютий 2007 року - 935,44 грн., березень 2007 року –937,32 грн., квітень 2007 року –937,32 грн., травень 2007 року –942,94 грн., червень 2007 року –963,68 грн., липень 2007 року –977,18 грн., серпень 2007 року –977,18 грн., вересень 2007 року –1004,67 грн., жовтень 2007 року (з 01.10.2007 по 10.10.2007) –333,48 грн.

Загальний розмір орендної плати з урахуванням її індексації та з ПДВ за період з січня 2007 року по 10.10.2007 року становить 8 945,86 грн.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за період з червня 2007 року по 10 жовтня 2007 року становить 4 256,19 грн. (з урахуванням її індексації та ПДВ).

В матеріалах справи наявні рахунки –фактури, виставлені позивачем відповідачу щодо оплати орендної плати за період з січня по травень 2007 року з яких вбачається, що за січень 2007 року було нараховано орендну плату у розмірі 595,35 грн. (без ПДВ), за лютий 2007 року –598,33 грн. (без ПДВ), за березень 2007 року –601,92 грн. (без ПДВ), за квітень 2007 року –603,12 грн. (без ПДВ), за травень 2007 року –603,12 грн. (без ПДВ).

Загальний розмір фактично нарахованої орендної плати згідно виставлених позивачем рахунків –фактур за період з січня по травень 2007 року становить 3 602,20 грн. (з ПДВ).

Таким чином, сума боргу зі сплати орендної плати, за наслідками проведеного у червні 2007 року перерахунку орендної плати згідно додаткової угоди від 01.01.2007, за період з січня по травень 2007 року становить 1 081,61 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати з урахуванням її індексації та з ПДВ за період з червня 2007 року по 10.10.2007 становить 5 337,80 грн.

Згідно пункту 3.7. договору оренди, орендар зобов’язаний сплачувати оренду плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до першого числа наступного місяця, з послідуючим перерахуванням в наступному місяці, виходячи з індексу інфляції та фактичних витрат на експлуатацію житлового фонду.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 5337,80 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В частині ж стягненні орендної плати в розмірі 1875,82 грн. в позові слід відмовити за недоведеністю обґрунтованості нарахування.

У відповідності до пунктів 3.3., 3.4. договору оренди, крім орендної плати, орендар одночасно сплачує орендодавцеві вартість фактично отриманих комунальних послуг за діючими тарифами (каналізація, водопостачання, газ, теплова енергія і т.д., крім електроенергії), а також компенсує орендодавцеві його фактичні витрати на утримання будинку і прибудинкової території (експлуатаційні витрати), пропорційно площі орендованого приміщення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач має заборгованість зі сплати комунальних та експлуатаційних платежів у розмірі 2 004,89 грн., тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Статтею 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 3.8. договору оренди передбачено, що за несвоєчасну оплату нараховується пеня 0,5 % від суми боргу за кожен день затримки платежів.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору оренди сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.7. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 1 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

За умовами договору (п. 3.7.) орендна плата за червень 2007 року мала бути сплачена до 01.07.2007, за липень 2007 року до 01.08.2007, за серпень 2007 року до 01.09.2007, за вересень 2007 року до 01.10.2007 та за жовтень 2007 року до 01.11.2007.

Позивач в своїх розрахунках пеню нараховує на орендну плату за червень 2007 року на 122 дні, отже за період з 01.07.2007 по 30.10.2007, за липень 2007 року на 92 дні, отже за період з 01.08.2007 по 31.10.2007, за серпень 2007 року на 61 день, тобто за період з 01.09.2007 по 31.10.2007, за вересень 2007 року на 30 днів, отже за період з 01.10.2007 по 30.10.2007. Пеню на суму боргу по орендній платі за жовтень 2007 року позивач не нараховує та не заявляє.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.8. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду становить :

Пеня на орендну плату за червень 2007 року у розмірі 963,68 грн. (за період з 01.07.2007 по 30.10.2007) становить 51,54 грн. згідно розрахунку: 963,68 грн. х 122 дні х 16%(8%+8%НБУ з 01.07.2007 по 30.10.2007) : 365 : 100 = 51,54 грн.

Пеня на орендну плату за липень 2007 року у розмірі 977,18 грн. (за період з 01.08.2007 по 31.10.2007) становить 39,41 грн. згідно розрахунку: 977,18 грн. х 92 дні х 16%(8%+8%НБУ з 01.08.2007 по 31.10.2007) : 365 : 100 = 39,41 грн.

Пеня на орендну плату за серпень 2007 року у розмірі 977,18 грн. (за період з 01.09.2007 по 31.10.2007) становить 26,13 грн. згідно розрахунку: 977,18 грн. х 61 день х 16%(8%+8%НБУ з 01.09.2007 по 31.10.2007) : 365 : 100 = 26,13 грн.

Пеня на орендну плату за вересень 2007 року у розмірі 1004,67 грн. (за період з 01.10.2007 по 30.10.2007) становить 13,21 грн. згідно розрахунку: 1004,67 грн. х 30 днів х 16%(8%+8%НБУ з 01.10.2007 по 30.10.2007) : 365 : 100 = 13,21 грн.

Отже, загальна сума пені за прострочення зобов‘язання щодо оплати за оренду приміщень за розрахунками суду становить 130,29 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 130,29 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині нарахування розміру пені в сумі 2130,72 грн. в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Враховуючи те, що відповідач у встановлені договором оренди строки не сплатив комунальні та експлуатаційні платежі, вимога щодо стягнення пені у розмірі 1 492,37 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно п 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (п. 2 згаданої статті).

Положеннями ж ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За відсутності заявленої однією із сторін у даній справі відповідного клопотання чи заяви у суду відсутні підстави для застосування позовної давності при вирішенні даного спору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості з орендної плати, комунальних та експлуатаційних витрат.

З урахуванням вище викладеного, позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом’янського району міста Києва є такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледок»(м. Київ, вул.. Виборзька, 17/19 к. 1, код ЄДРПОУ 31283342) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом’янського району міста Києва (м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 31720192) 7 342 (сім тисяч триста сорок дві) грн. 69 коп. основного боргу, 1622 (одну тисячу шістсот двадцять дві) грн. 66 коп. пені, 89 (вісімдесят дев‘ять) грн. 65 коп. витрат зі сплати державного мита та 81 (вісімдесят одну) грн. 55 коп. грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В.