Рішення № 9552489, 21.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/2921.04.10 За первісним позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Закритого акціонерного товариства Аудиторської фірми "Де Візу"

про стягнення 67 025,00 грн.

та за зустрічним           

позовом Закритого акціонерного товариства Аудиторської фірми “Де Візу”

до           Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

про                     стягнення 36000, 00 грн.

                                                                                          Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”: Грищенюк Д.І. –предст. за дов. № 2-19 від 17.12.2009 р., Сова Н.П. –предст. за дов. № 2-25 від 17.12.2009 р.

Від ЗАТ Аудиторської фірми “Де Візу”: Худенко Н.Г. –предст. за дов. № 185 від 11.12.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства Аудиторської фірми “Де Візу” про стягнення 36000, 00 грн. основного боргу, 10740, 73 грн. процентів за користування грошових коштів, 17136, 00 грн. інфляційних нарахувань та 3148, 27 грн. трьох процентів річних у зв’язку з неповерненням відповідачем грошових коштів, які були сплачені позивачем на виконання умов договору № 409-Аб від 25.01.2006 р. про аудиторське консультаційне обслуговування.

Ухвалою суду від 18.01.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/29 та призначено її розгляд на 15.02.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 15.02.2010 р. від відповідача надійшла зустрічна позовна заява Закритого акціонерного товариства Аудиторської фірми “Де Візу” до ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” про стягнення 36000, 00 грн. основного боргу, яка була прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 15.02.2010 р. представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2010 р. надав витребувані судом документи, проти зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача за первісним позовом проти позову ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, та надав витребувані судом документи. Зустрічні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники сторін надали суду клопотання про продовження строку розгляду справи, яке суд з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи задовольнив.

У судовому засіданні 15.02.2010 р. було оголошено перерву до 15.03.2010 р., зобов’язано сторін надати суду відзиви на позовні заяви.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 15.03.2010 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Проти зустрічного позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 03.03.2010 р. надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив відмовити у позові повністю.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду від 15.02.2010 р. не виконав, відзиву на первісний позов не надав.

Враховуючи необхідність витребувати додаткові докази у справі, у зв’язку з нез’явленням представника відповідача за первісним позовом у судове засідання та ненаданням ним відзиву на первісний позов, що перешкоджає розгляду справи у даному судовому засіданні, ухвалою суду розгляд справи був відкладений до 31.03.2010 р.

У судовому засіданні 31.03.2010 р. судом була оголошена перерва до 14.04.2010 р. для дослідження наданих сторонами доказів у справі, а 14.04.2010 р. –перерва до 21.04.2010 р. о 14 год. 05 хв. для прийняття рішення у даній справі та виготовлення його повного тексту.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2006 року між Дочірньою компанією «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»(замовник) та Закритим акціонерним товариством Аудиторська фірма «Де Візу»(виконавець) був укладений договір № 409-Аб про аудиторське консультаційне обслуговування.

У відповідності до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору виконавець зобов’язався за завданням замовника протягом строку дії договору надавати посадовим особам замовника щомісячні аудиторські консультаційні послуги з питань економіко-правового забезпечення господарської діяльності замовника, у формі та на умовах, обумовлених сторонами.

Згідно з пунктом 1.4 договору № 409-Аб від 25.01.2006 р., аудиторські консультаційні послуги надаються усно, в тому числі шляхом телефонних переговорів, на усний запит замовника, та письмово, в тому числі листування за допомогою електронної пошти (е-mail), телефаксу тощо, на письмовий запит замовника.

У відповідності до пунктів 3.2., 3.3. даного договору, консультаційні послуги надаються виконавцем щомісячно протягом дії цього договору. Початок надання щомісячних консультаційних послуг: з моменту отримання стовідсоткової попередньої оплати у строк та обсязі, визначені пп. 5.2, 5.3. цього договору; закінчення надання щомісячних консультаційних послуг: останній день календарного місяця, в якому надавались консультаційні послуги.

При цьому у пунктах 5.1., 5.3. зазначеного договору сторони домовились, що розрахунки за надані послуги будуть проводитись щомісячно протягом строку дії договору, тобто з 25.01.2006 р. до 31.12.2006 р. Оплата послуг здійснюється в порядку повної попередньої оплати в розмірі 100% (сто відсотків) від загальної вартості щомісячних консультаційних послуг виконавця на підставі рахунку виконавця. Замовник повинен оплачувати послуги виконавця до 5 числа кожного місяця, в якому виконавцем будуть надані щомісячні консультаційні послуги.

Вартість щомісячних консультаційних аудиторських послуг виконавця за договором становить 30000, 00 грн., крім того, ПДВ в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок. Загальна вартість щомісячних консультаційних аудиторських послуг за договором, з урахуванням ПДВ, становить 36000 (тридцять шість) гривень 00 копійок. Зазначена загальна вартість щомісячних консультаційних аудиторських послуг, визначена сторонами, є незмінною щомісячною платою за аудиторське консультаційне обслуговування.

ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»на виконання умов договору № 409-Аб від 25.01.2006 р. перерахувала на рахунок ЗАТ Аудиторська фірма «Де Візу»попередню оплату аудиторських консультаційних послуг за серпень 2006 року у розмірі 36000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № PR11228 від 01.08.2006 р.

Проте, як пояснив представник позивача, у серпні 2006 року ЗАТ Аудиторська фірма «Де Візу»не надавало Дочірній компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»аудиторські консультаційні послуги за договором № 409-Аб від 25.01.2006 р., у зв’язку з чим замовник вважає, що не настав той юридичний факт, який був би правовою підставою для оплати послуг у серпні 2006 року, і тому просить у первісному позові стягнути з відповідача 36000, 00 грн. основного боргу, 10740, 73 грн. процентів за користування грошових коштів, 17136, 00 грн. інфляційних нарахувань та 3148, 27 грн. трьох процентів річних у зв’язку з неповерненням відповідачем грошових коштів, які були сплачені позивачем за зазначений місяць на виконання умов договору № 409-Аб від 25.01.2006 р. про аудиторське консультаційне обслуговування.

Зустрічні ж позовні вимоги Закритого акціонерного товариства Аудиторська фірма «Де Візу»у даній справі ґрунтуються на тому, що у вересні 2006 року виконавець надавав замовнику за договором № 409-Аб від 25.01.2006 р. аудиторські консультаційні послуги, проте замовник їх не оплатив. Позивач за зустрічним позовом зазначив, що листами від 26 жовтня 2006 року № 356, від 30 жовтня 2006 року № 363, від 25 січня 2007 року № 37 та від 25 січня 2007 року № 44 звертався до ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»з приводу неоплати наданих аудиторських послуг, проте замовник послуги, надані у вересні 2006 року, так і не оплатив, у зв’язку з чим виконавцем просить стягнути з замовника 36000, 00 грн. основного боргу за послуги, надані у вересні 2006 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Закритого акціонерного товариства Аудиторська фірма «Де Візу»не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору № 409-Аб від 25.01.2006 р. сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2006 року включно. Згідно з пунктом 3.4. договору, у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення дії договору, надісланої іншій стороні не пізніше одного календарного місяця до дня, визначеного як дата закінчення строку дії договору у п. 3.1., договір вважається переукладеним на наступний календарний рік.

Листом від 21.11.2006 р. № 13841/6-05 замовник повідомив виконавцю про припинення дії договору, а отже –в силу пунктів 3.1., 3.4. договору № 409-Аб від 25.01.2006 р., строк дії цього договору закінчився 31 грудня 2006 року, і дана обставина відповідачем у встановленому порядку не спростована.

Стаття 631 Цивільного кодексу України передбачає, що строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконувати свої обов’язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору.

В ході судового розгляду даної справи було встановлено, що зобов’язання сторін, які виникли на підставі договору № 409-Аб від 25.01.2006 р., повинні були виконуватися до 31 грудня 2006 року.

ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»на виконання умов договору № 409-Аб від 25.01.2006 р. платіжним дорученням № PR11228 від 01.08.2006 р. перерахувала на рахунок ЗАТ Аудиторська фірма «Де Візу»попередню оплату аудиторських консультаційних послуг за серпень 2006 року в сумі 36000, 00 грн., проте Закрите акціонерне товариство Аудиторська фірма «Де Візу»у серпні 2006 року такі послуги замовнику не надало.

При цьому суд визнає необґрунтованим твердження Закритого акціонерного товариства Аудиторська фірма «Де Візу»про те, що аудиторські послуги в серпні 2006 року Дочірній компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»надавались, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 6.1. договору № 409-Аб від 25.01.2006 р., не пізніше 5-го числа кожного місяця, наступного за останнім календарним днем місяця, в якому виконавцем були надані щомісячні консультації, виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг за місяць, в якому замовникові були надані щомісячні консультаційні послуги, а також звіт про надані консультаційні послуги.

Проте Закрите акціонерне товариство Аудиторська фірма «Де Візу» не надало суду ні акту здачі-приймання наданих послуг за серпень 2006 року, ні звіту про надані консультаційні послуги за зазначений місяць, ні докази представлення таких документів замовнику за договором. Надані відповідачем копії письмових консультацій ЗАТ Аудиторської фірми «Де Візу»суд не визнає належними доказами надання аудиторських послуг у серпні 2006 року, оскільки виконавцем не представлено суду доказів передачі цих консультацій замовнику.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ЗАТ Аудиторська фірма «Де Візу»в розумінні наведених норм не довело та не надало суду жодних доказів, які підтверджують надання ним замовнику аудиторських консультаційних послуг у серпні 2006 року.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З наведеного випливає, що оплаті підлягають послуги, які були надані виконавцем замовнику.

Проте, суд згідно з наданими сторонами документами не дійшов висновку про те, що у серпні 2006 року виконавцем надавались замовнику аудиторські послуги.

Посилання представника ЗАТ Аудиторська фірма «Де Візу»на те, що договір № 409-Аб від 25.01.2006 р. за своєю суттю є абонентським договором, за яким замовник зобов’язаний щомісячно перераховувати виконавцю певну грошову суму незалежно від надання аудиторських послуг, судом не приймається, оскільки вказаний договір не містить жодного посилання на те, що він є абонентським або на те, що ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»зобов’язана сплачувати виконавцю грошові кошти незалежно від того, чи надавались передбачені договором послуги. Натомість, за змістом вказаного договору, замовник оплачує аудиторські послуги на умовах попередньої оплати, що передбачає обов’язкове надання після оплати цих послуг.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що підстава, на якій ЗАТ Аудиторська фірма «Де Візу»отримало від ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України» грошові кошти в сумі 36000, 00 грн., сплачені за серпень 2006 року, відпала.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набуте майно повертається також і у випадках, коли має місце повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

Оскільки грошові кошти в сумі 36000, 00 грн. були перераховані замовником на виконання його зобов’язання за договором № 409-Аб від 25.01.2006 р. щодо попередньої оплати послуг виконавця у серпні 2006 року, тоді як аудиторські послуги виконавцем у серпні 2006 року не були надані, то в даному випадку має місце виконання зобов’язання однією із сторін договору.

Приймаючи до уваги наведене та з урахуванням того, що грошові кошти у розмірі 36000,00 грн. відповідачем не були повернуті ні на момент закінчення строку дії договору –31.12.2006 р., ні на момент звернення позивача до суду з позовом –30.12.2009 р., то господарський суд вважає, що грошові кошти у розмірі 36000, 00 грн., отримані ЗАТ АФ «Де Візу»як попередня оплата в серпні 2006 року, підлягають поверненню Дочірній компанії «Укртрансгаз»на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Позивачем за первісним позовом також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 10740, 73 грн. процентів за користування грошових коштів відповідно до ст. ст. 536, 1214 Цивільного кодексу України.

У відповідності до частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (статті 536 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Дана норма кореспондується з нормою, встановленою в частині 3 статті 198 Господарського кодексу України, відповідно до якої відсотки за грошовими зобов’язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Таким чином, відповідно до вищевикладених норм чинного законодавства України, для застосування процентів за користування чужими грошовими коштами у сфері господарювання законом або договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

У договорі № 409-Аб від 25.01.2006 р. умова про застосування до відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами відсутня.

Посилання позивача в обґрунтування даної вимоги на частину 1 статті 1048 Господарського кодексу України є помилковим, оскільки зазначеною нормою не встановлені випадки, підстави та порядок застосування процентів за користування грошовими коштами. Крім того, варто зазначити, що даною нормою регулюються правовідносини позики, які є відмінними від правовідносин щодо надання послуг.

Крім того, судом враховується та обставина, що ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України»не надало суду належних доказів звернення до виконавця аудиторських послуг за поверненням сплачених коштів у розмірі 36000, 00 грн. Представлені суду копії листів суд не розцінює як належні докази такого звернення, оскільки позивачем за первісним позовом не надано суду доказів їх надсилання.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»про стягнення з відповідача 10740, 73 грн. процентів за користування грошових коштів.

Позивач за первісним позовом також просить стягнути з відповідача 17136, 00 грн. інфляційних нарахувань та 3148, 27 грн. трьох процентів річних.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність у вигляді сплати інфляційних нарахувань та річних процентів за порушення грошового зобов’язання.

Проте, господарським судом встановлено, що відповідач не брав на себе грошового зобов’язання за договором №409-Аб від 25.01.2006 р.

Крім того, слід зазначити, що позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування та три відсотки річних за порушення грошового зобов’язання за період з 01.01.2007 р. до 30.11.2009р., тоді як з вимогою до відповідача повернути суму попередньої оплати (з позовом) звернувся лише 30.12.2009 р.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 17136, 00 грн. інфляційних нарахувань та 3148, 27 грн. трьох процентів річних.

Враховуючи наведене, первісний позов підлягає частковому задоволенню –лише в сумі 36000, 00 грн. основного боргу.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Закритого акціонерного товариства Аудиторська фірма «Де Візу», суд не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Зустрічний позов у даній справі ґрунтується на тому, що у вересні 2006 року виконавець надавав замовнику за договором № 409-Аб від 25.01.2006 р. аудиторські консультаційні послуги, проте замовник їх не оплатив.

Відповідно до пункту 6.1. договору № 409-Аб від 25.01.2006 р., не пізніше 5-го числа кожного місяця, наступного за останнім календарним днем місяця, в якому виконавцем були надані щомісячні консультації, виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг за місяць, в якому замовникові були надані щомісячні консультаційні послуги, а також звіт про надані консультаційні послуги.

Проте Закрите акціонерне товариство Аудиторська фірма «Де Візу» не надало суду акт здачі-приймання наданих послуг за вересень 2006 року, не представило звіт про надані консультаційні послуги за зазначений місяць, а також не довело передачу таких документів замовнику за договором. Надані відповідачем копії письмових консультацій ЗАТ Аудиторської фірми «Де Візу»суд не визнає належними доказами надання аудиторських послуг у вересні 2006 року, оскільки виконавцем не представлено суду доказів передачі цих консультацій замовнику.

Як вже зазначалось, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ЗАТ Аудиторська фірма «Де Візу»в розумінні наведених норм не довело та не надало суду жодних доказів, які підтверджують надання ним замовнику аудиторських консультаційних послуг у вересні 2006 року, у зв’язку з чим господарський суд не вбачає підстав для стягнення з ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»оплати за такі послуги.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Аудиторської фірми «Де Візу»(просп. Науки, буд. 4/2, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код 22917414) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(Кловський Узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 30019801) 36 000 (тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 360 (триста шістдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті первісних позовних вимог відмовити.

4.          У зустрічному позові відмовити повністю.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                Гавриловська І.О.