Рішення № 9552275, 20.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/13920.04.10 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по

м. Києву

до Товариство з обмеженою відповідальністю «КАУРА»

про стягнення 46156,86 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Позивач: Іллюшина І.В. - за довіреністю №64 від 13.10.2009р.

Відповідач: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАУРА» 46156, 86 грн., з яких - сума основної заборгованості –28617, 27 грн., збитки від інфляції –8163,42 грн., пеню –7118, 95 грн. грн. та штраф в сумі 2257,22 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач, порушуючи вимоги договору оренди, не сплатив до державного бюджету орендну плату за період з березня 2009р. по липень 2009р., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.03.2010р. порушено провадження у справі №36/139, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.04.2010р.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача 1 та його відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 20.04.2010р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

10.06.08 між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна №4046.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 137,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Сурікова, 3, корп. 9 (на другому поверсі), яке знаходилось на балансі Державного підприємства Київського державний науково-дослідного інституту гідроприладів.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов’язання за договором та 10.06.08 разом з відповідачем уклав Акт приймання-передавання, відповідно до якого позивач як орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що є предметом Договору оренди.

Строк дії договору сторони визначили з 10 червня 2008 р. по 10 травня 2010р. (п.10.1 договору).

Відповідно до акту обстеження орендованого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Сурікова, 3, корп. 9 (на другому поверсі) станом на 30.07.2009р. приміщення відповідачем звільненні, стан приміщень задовільний.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2007: 8064,41 грн. (п. 3.1 Договору) та за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.3.6 Договору). До 15 числа кожного місяця Відповідач згідно з п.5.6 Договору зобов’язувався надавати Позивачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копії платіжних доручень з відміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України).

Проте, за твердженням позивача, починаючи з лютого місяця 2009 року, відповідач, у встановленому у договорі співвідношенні, припинив вносити орендну плату до державного бюджету.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що спір по справі виник з причини порушення відповідачем договірних зобов’язань, що передбачені пунктом 5.3 договору, та необхідності стягнення у зв’язку з цим штрафних санкцій, що передбачені Цивільним кодексом України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що відповідач порушив договірні зобов’язання щодо здійснення орендних платежів. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду у судовому засіданні відповідач зобов’язання по сплаті орендних платежів за користування майном згідно з умовами Договору не виконав, суму заборгованості не сплатив, у зв’язку з чим виник борг в сумі 28617, 27 грн.

Орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному п. 3.6 Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідності до п. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суду боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

В. 3. 8 договору сторони передбачили, що           у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Відповідно до наданого позивачем та неоспореного відповідачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню сума збитків від інфляції в розмірі 8163, 42 грн., пеня – 7118,95 грн., та штраф в сумі 2257,22 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесу4ального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАУРА»

(м. Київ, вул. Сурікова, 3 корп. 9, код ЄДРПОУ 33829686) на користь Державного бюджету України (одержувач: ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, банк одержувача –ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва –плата за оренду майна бюджетних установ) 28617 грн. 27 коп. основного боргу, 8163 грн. 42 коп., 7118 грн. 95 коп. пені за прострочку платежу, 2257 грн. 22 коп. штраф.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАУРА»(м. Київ, вул. Сурікова, 3 корп. 9, код ЄДРПОУ 33829686) до державного бюджету України державне мито у сумі 461 грн. 57 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Т.Ю. Трофименко