Рішення № 9552088, 14.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/6214.04.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "УКРРОС"

про стягнення заборгованості 73 871,02 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Юрченко О.В. –дов. № б/н від 15.03.2010 р.

від відповідача Вирова О.М. –дов. № 368 від 02.11.2009 р.

Обставини справи та СУТЬ СПОРУ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітак" (далі-позивач) звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "УКРРОС" (далі-відповідач) заборгованості у сумі 61659,32 грн., інфляційних втрат та трьох відсотків річних у сумі 4025, 24 грн., пені в сумі 8186,46 грн.

Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати у сумі 750,00 грн. сплаченого при поданні позову державного мита, 236,00 грн. –витрат з оплати послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

05.02.10 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 24.02.10.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.02.10 та 18.03.10 розгляд справи відкладався на 18.03.10 та 14.04.10 відповідно, через часткове виконання сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Крім того, 18.03.10 у судовому засіданні позивачем подане клопотання про зменшення розміру позовних вимог на 5000,00 грн., у зв’язку зі сплатою вказаної суми відповідачем.

14.04.10 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з підстав порушення умов договору та з покладенням відповідальності згідно договору та закону.

Відповідач у судовому засіданні надав заперечення на позовні вимог, у яких визнав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог поданої позивачем та заперечував проти задоволення пені у повному обсязі, посилаючись на ч. 6 ст. 232 ГК України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

11.12.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ітак" (виконавець, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "УКРРОС" (замовник, покупець) було укладено Договір № 137 «Про виготовлення продукції»(надалі Договір) Відповідно до якого Виконавець, взяв на себе зобов'язання виготовити та передати Замовнику по даній справі друковану продукцію, Замовник, взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1 Договору ). Точна кількість продукції зазначалась у відвантажувальних документах (п. 3.4 Договору).

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору 01.06.2009 року Відповідачу відпущено продукцію на загальну суму 60 658 гри. 42 коп., що підтверджується видатковою накладною № ИТ-1355.3 від 01.06.09. Вказану партію продукції отримав директор Відповідача Солоній В.Б. особисто, про що свідчить його підпис на видатковій накладній.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата за продукцію проводиться у наступному порядку: 50 % передплата до початку виготовлення партії продукції та 50 % (залишкова частина) вартості продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту відвантаження продукції Відповідачу.

Відповідач порушив умови договору, за поставлений товар не розрахувався.

Крім того, за відповідачем рахується заборгованість за попередні поставки на суму 16000,90 грн., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками позивача та не заперечується відповідачем.

Позивачем була направлена претензія відповідачу на суму 76659,32 грн., яка отримана відповідачем 22.09.09.

Після отримання претензії та проведення звірки розрахунків відповідачем частково погашена заборгованість на суму 20000,00 грн. (15000,00 грн. до порушення провадження у справі + 5000,00 грн. після порушення провадження у справі)

Таким чином станом на день розгляду справи заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "УКРРОС" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ітак" становить 56659,32 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих сторонами доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманої продукції (п.2.2), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за отриманий товар не розрахувався, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 56659,32 грн.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 56659,32 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних у сумі 4025,24 грн., пені у сумі 8186,46 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три проценти річних та втрати від інфляції в сумі 4025,24 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нормами ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати отриманої продукції, позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань, визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України в сумі 6372,16 грн. в розрахунку суду.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача на відповідача у повному обсязі, у зв’язку з його неправомірними діями.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "УКРРОС" (02160, м. Київ, вул. Березнева, 10, код ЄДРПОУ 33782470), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітак" (02660, м. Київ, вул. Червоноткатська, 44, код ЄДРПОУ 16476839) 56659 (п’ятдесят шість тисяч шістсот п’ятдесят дев’ять) грн. 32 коп. основного боргу, 4025 (чотири тисячі двадцять п’ять) грн. 24 коп. –збитків від інфляції та 3% річних, 6372 (шість тисяч триста сімдесят п’ять) грн. 16 коп. - пені, 738 (сімсот тридцять вісім) грн. 71 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Курдельчук