Рішення № 9551952, 29.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/5729.03.10                               

За позовомВідкритого акціонерного товариства “Незалежна страхова компанія”

До Дочірнього підприємства “Адідас-Україна”

Простягнення 10 846,87 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаАдаманов А.Д. —представник за довіреністю від 30.01.2010 р. № 274

Від відповідачане з’явився

29.03.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Незалежна страхова компанія” звернулося до Дочірнього підприємства “Адідас-Україна” з позовом про стягнення витрат на виплату страхового відшкодування, зумовленого наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини Савченка Ігоря Олександровича, який керував автомобілем Шкода, державний номер 344-74 КА, що належить на праві власності відповідачу.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2010 р. № 46/57 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15.03.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 р. розгляд справи було відкладено на 29.03.2010 р. у зв’язку з неявкою в засідання відповідача та неподанням необхідних у справі доказів.

У судове засідання, що відбулося 29.03.2010 р., відповідач не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез’явлення свого представника відповідач суд не повідомив, вимоги ухвал у справі № 46/57 від 19.02.2010 р. та 15.03.2010 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

В ході розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов. Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, в обґрунтування позовних вимог Відкрите акціонерне товариство “Незалежна страхова компанія” посилається на наступні обставини:

Відповідно до умов договору добровільного страхування транспортних засобів № 492814 від 28.02.2006 р., внаслідо?к настання дорожньо-транспор?тної пригоди, позивачем здійс?нено виплату страхового відш?кодування в сумі 35 286,87 грн. страхувальнику —Ющенко Ігорю Івановичу. Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм, котрий є працівником підприємства відповідача, позивач просить стягнути з Дочірнього підприємства “Адідас-Україна” вартість сплаченого страхового відшкодування та витрати на проведене автотоварознавче дослідження в розмірі 10 846,87 грн. (оскільки страховик відповідача станом на 23.05.2008 р. перерахував частину страхового відшкодування у сумі 24990,00 грн.). На підтвердження вини водія відповідача у заподіянні шкоди застрахованому автомобілю позивачем надано суду постанову Оболонського район?ного суду міста Києва від 31.07.2007 р. у справі № 3-32114/2007р.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

28.02.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством Страхова компанія "Правекс-Страхування" та Ющенко Ігорем Івановичем укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 492814, відповідно до якого позивачем прийнято під страховий захист автомобіль ДЕУ, державний номер АІ 9277АН.

26.11.2008 р. Відкрите акціонерне товариство Страхова компанія "Правекс-Страхування" змінило назву на Відкрите акціонерне товариство “Незалежна страхова компанія”, що підтверджується статутом Відкритого акціонерного товариства “Незалежна страхова компанія”.

Як вбачається з довідки Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області від 07.09.2007 р. № 51/25025 вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 01.07.2007 р. на а/д Лимарське-Затока, Одеської області, внаслідок зіткнення з автомобілем Шкода, державний номер 344-74 КА, що належнить Дочірньому підприємству “Адідас-Україна.

З матеріалів справи слідує, що на момент зіткнення автомобіля ДЕУ з автомобілем Шкода, останнім керував громадянин Савченко Ігор Олександрович.

Постановою Оболонського районного суду? м. Києва від 31.07.2007 р. у справі № 3-32114/2007 р. встановлено наступне:

“01.07.2007 р. о 12-10 год. Савченко І.О. по а/д Лимарське-Затока, Одеської області, керуючи автомобілем Шкода, державний номер 344-74 КА, перед початком обгону не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він мав намір виїхати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем ДЕУ, державний номер АІ 9277АН, який рухався в зустрічному напрямку, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Своїми діями Савченко І.О. порушив п. 14.2В Правил дорожнього руху України”.

На вказаних підставах, Оболонським районним судом м. Києва відповідно до ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України Савченко І.О. притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу у розмірі 40 грн.

На думку позивача, оскільки постановою Оболонського районного суду м. Києва Савченко І.О. притягнуто до відповідальності у зв’язку з зіткненням з автомобілем ДЕУ , Дочірнє підприємство “Адідас-Україна має нести відповідальність в порядку регресу перед позивачем, що прийняв під страховий захист вказане авто.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної страхувальнику, позивачем було замовлено товарознавче дослідження у Центрі правової допомоги “Правозахист”.

Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження № 171 від 16.07.2007 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ДЕУ, державний номер АІ 9277АН, внаслідок його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, складає 20538,31 грн. і становить вартість відновлювального ремонту. Крім того, згідно з висновком автотоварознавчого дослідження № 233 від 13.08.2007 р. розмір додаткового матеріального збитку складає 8 055,49 грн.

Витрати позивача на проведення дослідження в розмірі 550,00 грн. підтверджуються платіжним дорученням № 6117 від 04.09.2007 р., платіжним дорученням № 6351 від 21.09.2007 р.

Позивач, керуючись умовами договору № 492814, на підставі заяви на виплату страхового відшкодування від 08.10.2007 р., розпорядження від 09.10.2007 р., страхового акту № 5836 від 04.10.2007 р. здійснив виплату Ющенку Ігорю Івановичу страхового відшкодування в сумі 35 286,87 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6787 від 09.10.2007 р. та № 6788 від 09.10.2007 р.

Страховик відповідача частково сплатив страхове відшкодування у сумі 24 990 грн., таким чином заборгованість відповідача перед позивачем склала 10 296,87 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Виходячи з положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і та ін.).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи не заперечив заявлені вимог, факту того, що в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 16.06.2006 р. водій Савченко І.О. перебував з ним у трудових відносинах не спростував.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Зважаючи на встановлені постановою Оболонського районного суду міста Києва від 31.07.2007 р. у справі № 3-32114/2007 р. обставини, якими стверджується вина громадянина Савченко І.О. у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 01.07.2007 р. внаслідок порушення Правил дорожнього руху України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо сплаченого страхового відшкодування.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної позивачу як страхувальнику пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю ДЕУ, останній був змушений замовити проведення товарознавчого дослідження та сплатити її вартість. Тобто, дані збитки позивач поніс у зв’язку з відновленням порушеного права страхувальника. За таких обставин, виходячи з положень ст. 22 Цивільного кодексу України, витрати позивача у сумі 550,00 грн. слід вважати витратами, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) і такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені ним витрати по сплаті державного мита у розмірі 108,47 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. У ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального України передбачено, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Адідас-Україна” (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 29, ідентифікаційний код 24251899) на користь Відкритого акціонерного товариства “Незалежна страхова компанія” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, ідентифікаційний код 20036721) 10 296 (десять тисяч двісті дев’яносто шість) грн. 87 коп. страхового відшкодування, 550 (п’ятсот п'ятдесят) грн. вартості автотоварознавчого дослідження, 108 (сто вісім) грн. 47 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 19.04.2010 р.