Рішення № 9551844, 22.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/8922.02.10 За позовомПублічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» доВідкритого акціонерного товариства комерційного банку «Іпобанк» простягнення 44899349,10 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Канюк Я.С. (довіреність № 1002 від 15.09.2009); від відповідача –не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Іпобанк»(далі –відповідач) кредиторської заборгованості в розмірі 44899349,10 грн. за угодою про надання міжбанківського кредиту, що укладена уповноваженими представниками сторін Генеральної угоди по системі REUTERS DIALING в межах Генеральної угоди №137-р/2007 про порядок проведення міжбанківських операцій від 06.04.2007 та підтверджена повідомленнями у форматі МТ-320 за номером 29914 (тікет 29269) від 04.12.2008.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання щодо своєчасного повернення наданого йому міжбанківського кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до наданого відзиву на позовну заяву відповідач не заперечує проти наявності у нього заборгованості перед позивачам, однак вважає, що зазначені кошти повинні бути стягнуті за рахунок майна переданого у заставу згідно договору застави майнових прав №29914/Z від 04.12.2008.

У судовому засіданні призначеному на 10.02.2010 було оголошено перерву до 22.02.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.04.2007 між позивачем та відповідачем укладено Генеральну угоду №137-р/2007 про порядок проведення міжбанківських операцій (далі - Генеральна угода), відповідно до п. 2.1 якої сторонами було погоджено загальні умови та порядок проведення операцій на міжбанківському валютному та грошовому ринках та дія якої поширюється на будь-які види операцій між сторонами, які можуть бути представлені як комбінація конверсійних та/або кредитних угод, операцій з цінними паперами.

Пунктом 5.1. Генеральної угоди передбачено, що сторони, в межах встановлених Сторонами взаємних лімітів, а також під заставу цінних паперів, матеріальних цінностей, або майнових прав на розміщені депозити надають одна одній строкові міжбанківські кредити (розміщують міжбанківські депозити) в національній та іноземних валютах, виконують конверсійні операції та угоди з цінними паперами на умовах, які визначені цією Генеральною угодою, а також додатковими угодами або договорами, які після їх укладення стають невід'ємною частиною цієї Генеральної угоди.

Згідно з пунктом 5.2. Генеральної угоди умови угод з надання кредитів/депозитів, конверсійних угод та угод із цінними паперами, які укладені відповідно до цієї Генеральної угоди, визначаються в кожному конкретному випадку шляхом проведення переговорів між ділерами Сторін за допомогою системи REUTERS DEALING, телексу або інших узгоджених засобів зв'язку. Угода вважається укладеною, якщо сторони досягли згоди по всіх істотних умовах, що передбачені для цього виду угод, які перераховані у п.п. 6.2, 7.1, 8.1. та письмово їх підтвердили шляхом обміну повідомленнями по системі REUTERS DEALING, що містять ідентичні і узгоджені умови операції і ідентифікації ділерів. У випадку, якщо умови операції сторони узгодили шляхом проведення переговорів по телефону, операція вважається укладеною з моменту обміну сторонами підтвердженнями по телексу, системі S.W.I.F.T. або електронній пошті НБУ, що містять ідентичні умови операції. Підтвердження повинно містити посилання на дату і номер цієї Генеральної угоди. У випадку якщо операція укладена по системі REUTERS DEALING, сторони зобов'язуються обмінятися протягом того ж робочого дня підтвердженнями по телексу, електронній пошті НБУ або системі S.W.I.F.T. чи іншими засобами, які дозволяють безумовно встановити, що документ подано контрагентом за угодою.

В межах вказаної генеральної угоди між позивачем (Кредитор) та відповідачем (Позичальни) було уповноваженими особами сторін Генеральної угоди по системі REUTERS DIALING в межах Генеральної Угоди укладено угоду про надання міжбанківського кредиту (далі - угода про надання міжбанківського кредиту), що підтверджується повідомленнями в системі S.W.I.F.T. у форматі МТ-320 за № 29914 (тікет №69269) від 04.12.2008.

Згідно з даною угодою кредитор зобов'язався видати Позичальнику кредит в сумі 43000000 грн. на строк з 04.12.2008 до 18.03.2009 із сплатою за користування кредитом 18% річних.

02.03.2008 у той же спосіб сторонами було укладено додатковою угодою до угоди про надання міжбанківського кредиту (тікет UGAB №73247), відповідно до якої строк користування кредитними коштами було продовжено сторонами до 02.12.2009 року.

На виконання Генеральної угоди та угоди про надання міжбанківського кредиту позивачем було перераховано на рахунок відповідача кошти у розмірі 43000000 грн.

В супереч договірним умовам, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. Заборгованість відповідача становить 43000000 грн. щодо повернення наданого йому кредиту та 1314739,76 грн. щодо сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до п. 10.2 Генеральної угоди сторонами погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання стороною грошового зобов’язання за Генеральною угодою, зокрема у разі прострочення його виконання, вона (сторона) зобов'язується сплатити іншій стороні за кожен день прострочення пеню:

- за операції в іноземній валюті - у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочки;

- за операціями у національній валюті України –у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочки.

Користуючись своїм правом, позивачем було нараховано пеню у розмірі 584609,34 грн.

Станом на момент розгляду справи заборгованість за Генеральної угоди та угодою про надання міжбанківського кредиту, що укладена в межах Генеральної угоди, відповідачем погашена не була. Кредит у сумі 43000000 грн., прострочені проценти за користування кредитом в сумі 1314739,76 грн., а також нараховані штрафні санкції погашені не були.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач-1 у порушення умов Кредитного договору своїх зобов’язань щодо своєчасної сплати відсотків та повернення кредиту не виконував.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 10.2 Генеральної угоди сторонами погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання стороною грошового зобов’язання за Генеральною угодою, зокрема у разі прострочення його виконання, вона (сторона) зобов'язується сплатити іншій стороні за кожен день прострочення пеню:

- за операції в іноземній валюті - у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочки;

- за операціями у національній валюті України –у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочки.

Позивачем була нарахована пеня у розмірі 584609,34 грн., за прострочення строку повернення кредиту та прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Перевіривши здійсненний позивачем розрахунок пені за прострочення виконання відповідачем договірних зобов’язань, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства, у т.ч. і вищезазначеним нормам, та умовам Генеральної угоди.

Судом також було встановлено, що на виконання Генеральної угоди між позивачем (Заставодержатель) та відповідачем (Заставодавець) було укладено договір застави майнових прав №29914/Z від 04.12.2008 (далі –Договір застави).

Відповідно до п. 1.1 Договору застави предметом даного договору є забезпечення всіх вимог Заставодержателя, що випливають з угоди про надання міжбанківського кредиту, укладеного сторонами шляхом обміну підтвердженнями по системі телетекс/S.W.I.F.T. у формі ТМ-320 №29914 від 04.12.2008 та №081204/000039581 від 04.12.2008, з усіма подальшими змінами до неї, укладеної в рамках Генеральної угоди №137-р/2007 від 06.04.2007 (далі –Міжбанківська угода №1).

Відповідно до розділу 2 Договору застави «Зобов’язання, забезпечені заставою»передбачено, що відповідно до Міжбанківська угода №1 Заставодавець зобов'язався в термін до 18.03.2009 повернути Заставодержателю кредит у сумі 43000000 грн., сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 18% річних, сплатити можливі неустойки (пеню, штраф) за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Міжбанківською угодою №1. Заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у випадку невиконання або неналежного виконання Заставодавцем своїх зобов'язань, що виникають з Міжбанківської угоди №1 (у тому числі Генеральної угоди), в обсязі визначеному в ст. 19 Закону України «Про заставу». Предметом застави є майнові права Заставодавця на підставі Кредитного договору №КЮ-0192 від 25.11.2008, укладеного Заставодавцем з ТОВ «Деніт»(Боржник), згідно з умовами якого Заставодавець надає Боржнику кредит у розмірі 48000000 грн., зі сплатою процентів у розмірі 20% річних, у строк згідно договору (п.3.1 Договору застави).

30.03.2009 між позивачем (Заставодержатель) та відпоідачем (Заставодатель) було укладеного Додаткову угоду до Договору застави, відповідно до якої було продовжено строк виконання зобов'язання до 02.12.2009 та змінено предмет застави, а саме на майнові права Заставодавця на підставі кредитного договору №КЮ-0218 від 20.02.2009 та змін до нього, укладеного Заставодавцем з ТОВ «Фінансова компанія «Інфінменеджмент» (Боржник), згідно умов якого Заставодавець надав Боржникові кредит в розмірі 49850000 грн., зі сплатою процентів у розмірі 25% річних, у строк згідно договору.

Відповідно до 572 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, звернення стягнення на предмет застави є правом Заставодавця, а не його обов'язком.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Іпобанк»підлягають задоволенню.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, а також вищезазначеними нормами законодавства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Іпобанк»(02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 8а, ідентифікаційний код 34540768) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»(03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ідентифікаційний код 23697280) 43000000 (сорок три мільйона) грн. заборгованості за кредитом, 1314739 (один мільйон триста чотирнадцять тисяч сімсот тридцять дев’ять) грн. 76 коп. заборгованості по сплаті процентів, 584609 (п’ятсот вісімдесят чотири тисячі шістсот дев'ять) грн. 34 коп. пені, а також 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 15.04.2010