Рішення № 9551783, 08.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98


РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/13508.04.10

За позовом           Закритого акціонерного товариства "Укртелебуд"

до           Державного підприємства "Укрконверсбуд"

про                     стягнення 77 994,85 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача представник –Павлова О.М. (дов. № 579 від 20.01.10)

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 53290,00 грн., що становить заборгованість за угодою №ІН 047 від 27.01.2003р. та 13333,87 грн. збитків від інфляції, 2370,98 грн. трьох відсотків річних, 9000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2010р. порушено провадження у справі № 8/135, розгляд справи призначений на 08.04.2010р.

У судове засідання, призначене на 08.04.2010р. з‘явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Від відповідача через канцелярію суду клопотань та заяв не надходило.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

27.01.2003р. між ДП «Укрконверсбуд»- «абонент»та ЗАТ «Укртелебуд»- «оператор»була укладена угода №ІН 047 (надалі - угода), відповідно до умов якої «оператор»надав «абоненту»послуги доступу до мережі Інтернет, використовуючи кабельну телеінформаційну мережу.

За договором «оператор»зобов’язався виконати наступні роботи та послуги: виконати поставку та монтаж обладнання для підключення комп’ютерної мережі «абонента»до мережі Інтернет; зареєструвати «абонента»в системі доступу до Інтернет у мережі кабельного телебачення (надалі - система); цілодобово надавати доступ до мережі Інтернет по каналах системи; надавати консультаційні послуги по використанню технічних та програмних засобів для роботи у системі; підключити абонента до мережі Інтернет протягом 10-ти днів з моменту проплати.

«Абонент»в свою чергу за умовами договору зобов’язався: своєчасно вносити платню за послуги; негайно сповіщати «оператора»про будь-які порушення чи недоліки у роботі системи; не пізніше, ніж за 10 днів, сповіщати «оператора»про виїзд з вказаної адреси, зміну відповідальної особи, тимчасове чи остаточне припинення користування системою.

Пунктом 7.1 угоди передбачено, що угода набирає чинності з моменту її підписання і до розірвання угоди.

В матеріалах справи відсутні документальні підтвердження розірвання угоди №ІН 047 від 27.01.2003р., сторонами таких доказів не надано.

Абзацем 2 пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України встановлює, що до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов‘язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з абзацом 2 пункту 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зі змісту абз. 2 п. 4 Господарського кодексу України та до абз. 2 п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України, норми цих кодексів застосовуються до триваючих по договору прав та обов‘язків.

Таким чином, до правовідносин, які виникли між сторонами внаслідок виконання основного зобов‘язання по зазначеній угоді на даний момент слід застосовувати положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України передбачено, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умовами договору сторони погодили, що оплата щомісячних послуг виконується в гривнях шляхом передплати на підставі виставлених рахунків за тарифами, обумовленими в додатку № 1, та за умови, що встановлений НБУ офіційний курс долара США становить 5,37 грн.

Сторонами за договором був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 01.11.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 53290,00 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Позивач звернувся до відповідача з претензією перерахувати на рахунок позивача у 3-денний термін суму боргу в розмірі 53290,00 грн.

У відповідь відповідач не заперечив існування у нього заборгованості перед позивачем та повідомив, що з 2007р. на підприємстві відповідача почались проблеми з недофінансування витрат, що пов’язані з загальним фінансовим станом в країні.

Станом на день розгляду справи відповідач за надані позивачем послуги у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 53290,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 53290,00 грн. заборгованості за надані послуги за угодою №ІН 047 від 27.01.2003р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 13333,87 грн. збитків від інфляції, 2370,98 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг виникло на підставі укладеної між позивачем і відповідачем угоди № ІН 047 від 27.01.2003р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість наданих послуг, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 2370,98 грн. та збитків від інфляції в розмірі 13333,87 грн. зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 2370,98 грн. та збитків від інфляції в розмірі 13333,87 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 9 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі наданих позивачем доказів, судом встановлено, що 10.11.2009р. між Закритим акціонерним товариством «Укртелебуд»- «замовник (клієнт)»та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Павловою О.М. –«виконавець»був укладений договір про надання правової допомоги № 6/11, відповідно до п.1.2 якого «клієнт»доручив, а «виконавець»прийняв на себе зобов’язання по наданню правової допомоги, передбаченої підпунктом «г», «е»пункту 1.1 цього договору, «клієнту»у врегулюванні спірних відносин з ДП «Укпрконверсбуд», відповідно до вимог чинного законодавства у господарському суді м.Києва.

Підпунктом «г», «е»пункту 1.1 договору про надання правової допомоги № 6/11 від 10.11.2009р. передбачено, що «виконавець»приймає на себе зобов’язання: здійснення представництва з господарської справи, складання документів правового характеру (претензію, позовну заяву), аналізування та надавання правової оцінки документам, що надані «клієнтом»на експертизу «виконавця», надання роз’яснень та консультації з правових питань по проблемам, що виникають з умов договірної діяльності «клієнта», бути представником «клієнта»у господарському суді м.Києва під час судового розгляду справи.

Пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги № 6/11 від 10.11.2009р. передбачено, що розмір оплати за правову допомогу встановлюється за погодженням між «виконавцем»та «клієнтом»та складає 9000,00 грн., які «клієнт»зобов’язався внести до каси або на розрахунковий рахунок «виконавця»в строк до 20.12.2009р.

За вищевказаним договором, позивач перерахував адвокату 9000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 51 від 16.12.2009р. (в матеріалах справи).

На підставі вищевикладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 9000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

У відповідності до положень ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, при задоволенні позову.

Керуючись абз. 2 п. 4 Господарського кодексу України та до абз. 2 п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. ст. 15, 525, 526, 530, 625, 901, 903 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 42, 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Укрконверсбуд" (04119, м.Київ, вул. Мельникова, 81, буд. 20; код 30726539) на користь Закритого акціонерного товариства "Укртелебуд" (03150, м.Київ, вул. Горького (Антоновича), 47, оф. 1; код 23700533) 53290 (п’ятдесят три тисячі двісті дев’яносто) грн. основного боргу, 13333 (тринадцять тисяч триста тридцять три) грн. 87 коп. збитків від інфляції, 2370 (дві тисячі триста сімдесят) грн. 98 коп. трьох відсотків річних, 9000 (дев’ять тисяч) грн. витрат на оплату послуг адвоката, 779 (сімсот сімдесят дев’ять) грн. 95 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 19.04.2010р.