Рішення № 9551787, 25.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/11525.03.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Прожектор"

до           Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна

           залізниця"

про                     стягнення 351 138,36 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача представник –Фещенко Р.В. (дов. № 1051/юр від 09.12.09)          

Від відповідача представник –Глоба К.В.(дов. № 653-ню від 01.03.10)

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 249400,00 грн., що становить заборгованість за договором поставки ПЗ/НХ-081740/НЮ від 09.06.2008р. та 29516,40 грн. пені, 17458,00 грн. штрафу, 44318,24 грн. збитків від інфляції, 10445,72 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010р. порушено провадження у справі № 8/115, розгляд справи призначений на 04.03.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2010р. розгляд справи відкладений на 25.03.2010р., у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням сторонами усіх витребуваних доказів.

У судове засідання, призначене на 25.03.2010р. з‘явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник позивача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначалося, що відповідач не визнає заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що акт приймання-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін, в матеріалах справи відсутній, а видаткові накладні № ПР-285 від 11.07.2008р., № ПР-315 від 28.07.2008р. не підписані уповноваженими особами.

За таких обставин та враховуючи те, що жоден із наданих позивачем документів не може підтверджувати здійснення поставки по укладеному договору, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Крім того, представник відповідача просив суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені, у зв’язку зі сплином строку позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

09.06.2008р. між Державним територіально-галузевим об’єднанням «Південно-Західна залізниця»- «замовник»та ВАТ «Прожектор»- «постачальник»був укладений договір поставки № ПЗ/НХ-081740/НЮ (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого, у відповідності з цим договором «постачальник»зобов’язався поставити і передати у власність «замовнику»певну продукцію (надалі - товар), відповідно до специфікації (додаток № 1), а «замовник»зобов’язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов даного договору.

Найменування товару: обладнання Диск (АСДК-Б) рік випуску (2008р.).

Загальна сума договору склала 1083600,00 грн. (п.6.4 договору).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що ціни в накладних і/або в рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України –гривні.

Умовами договору сторони погодили, що представник «замовника»при прийманні товару зобов’язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі або накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику «постачальника»доручення на отримання даної партії товару (п.5.3 договору).

Позивачем був поставлений відповідачу товар на суму 841200,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № ПР-285 від 11.07.2008р. на суму 210300,00 грн. та № ПР-315 від 28.07.2008р. на суму 630900,00 грн. (копії в матеріалах справи).

Факт отримання відповідачем товару згідно вищевказаних накладних підтверджується довіреностями серія НБЛ № 438559 від 10.07.2008р. та № 438585 від 28.07.2008р., виданими Київським територіальним відділом матеріально-технічного забезпечення Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» на ім’я Тищенко А.В.

Згідно з п.7.2 договору, «замовник»здійснює оплату кожної партії товару шляхом перерахування 50 % авансового платежу протягом 5-ти календарних днів після погодження сторонами заявки «замовника». Решта –50% «замовник»перераховує «постачальнику»протягом 30-ти банківських днів з дня отримання товару.

Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту приймання-передачі товару (п.7.2 договору).

В матеріалах справи відсутній складений та підписаний сторонами акт приймання-передачі товару. Таких доказів сторонами суду не надано.

За таких обставин, відповідач в обгрунтування своїх заперечень зазначив, що оскільки сторонами у договорі чітко визначений документ, який підтверджує здійснення поставки товару, то ніякими іншими документами (окрім актів приймання-передачі) не може бути підтверджена дана поставка, а як наслідок надані позивачем документи в обґрунтування своєї позиції не можуть підтверджувати здійснення даних поставок.

Проте, у відповідності з пунктом 9.5 договору, підтвердженням про одержання товару «покупцем»є також видаткова накладна. А видаткові накладні та довіреності, видані відповідачем на отримання товару містяться в матеріалах справи, що підтверджує отримання відповідачем товару у відповідності до умов договору та, зокрема, п.5.3 договору.

Відповідач в обгрунтування своїх заперечень також наголосив на тому, що у видаткових накладних № ПР-285 від 11.07.2008р., №ПР-315 від 28.07.2008р. у графах «отримувач»та «директор»містяться підписи інших осіб, ніж підпис Тищенко О.В. та підпис директора Власенко В.О.; накладні не містять печатки, а підпис головного бухгалтера у накладних різниться з підписом на довіреностях, виданих відповідачем на отримання товару.

Крім того, як зазначив відповідач, в обох накладних «одержувач» товару зазначено ДТГО «Південно-Західна залізниця», проте згідно договору одержувачем є Київський ТВ МТЗ.

При цьому суд звернув увагу на те, що у своїх запереченням відповідач жодного разу не наголосив на тому, що товар від позивача він не отримував, а лише зазначав, що надані позивачем документи не можуть підтверджувати здійснення поставки по укладеному договору.

Крім того, на виконання прийнятих на себе зобов’язань відповідач здійснив часткові розрахунки з позивачем на суму 591800,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи).

Таким чином, відбулось схвалення правочину з боку відповідача.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 689 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Наявними у суду матеріалами підтверджується отримання відповідачем товару згідно видаткових накладних № ПР-285 від 11.07.2008р. на суму 210300,00 грн. та №ПР-315 від 28.07.2008р. на суму 630900,00 грн., протилежне не доведено відповідачем.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем у повному обсязі не погашена та становить 249400,00 грн., протилежне не доведено відповідачем.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості в розмірі 249400,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 6013 від 27.03.2009р. та повідомленням про вручення поштового відправлення, отримане відповідачем 30.03.2009р., але відповіді від відповідача не отримав, відповідач кошти не перерахував.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 249400,00 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки ПЗ/НХ-081740/НЮ від 09.06.2008р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач також просив суд стягнути з відповідача 29516,40 грн. пені, 17458,00 грн. штрафу, 44318,24 грн. збитків від інфляції, 10445,72 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті товару виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору поставки ПЗ/НХ-081740/НЮ від 09.06.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість отриманого товару, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 10445,72 грн. та збитків від інфляції в розмірі 44318,24 грн. зазначених позивачем в розрахунку, та перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції за період з вересня 2008р. по грудень 2009р. в розмірі 44318,24 грн. правомірна та підлягає задоволенню у повному обсязі, вимога ж позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних за період з 09.09.2008р. по 27.01.2010р. підлягає задоволенню частково в розмірі 10372,31 грн. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати «покупець»сплачує «постачальнику»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення включаючи день оплати.

За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 29516,40 грн. за період з 09.09.2008р. по 09.03.2009р. При цьому позивач не врахував положень ст. 258 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в одних рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 статті 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 175 ГК України).

Нормами ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла у 2008р., а позовна заява подана позивачем до Господарського суду міста Києва 03.02.2010р., тобто після спливу позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені та враховуючи посилання відповідача на застосування позовної давності, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 29516,40 грн. слід відмовити.

У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 17458,00 грн. нарахованого, у відповідності з положеннями ч. 2 ст. 231 ГК України, також слід відмовити, з наступних підстав:

По-перше, статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Нормами чинного законодавства України штраф визначається, як неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, у даному випадку мова йде про несвоєчасно виконане грошове зобов’язання, а отже підстави для нарахування штрафу відсутні.

Крім того, відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а відповідно до положень ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є видами неустойки.

За таких обставин, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 17458,00 грн. слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 249400,00 грн. основного боргу, 44318,24 грн. збитків від інфляції, 10372,31 грн. трьох відсотків річних, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 304090,55 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

У відповідності до положень ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при частковому задоволенні позову.

          На підставі викладеного та керуючись ст. 61 Конституції України, ст. ст. 9, 258, 261, 267, 525, 526, 530, 546, 547, 611, 625, 689, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"(м.Київ, вул. Лисенка, 6; код 04713033) на користь Відкритого акціонерного товариства "Прожектор" (11603, Житомирська обл., м. Малин, вул. Фрунзе, 36; код 14307825) 249400 (двісті сорок дев’ять тисяч) грн. основного боргу, 44318 (сорок чотири тисячі триста вісімнадцять) грн. 24 коп. збитків від інфляції, 10372 (десять тисяч триста сімдесят дві) грн. 31 коп. трьох відсотків річних, 3040 (три тисячі сорок) грн. 91 коп. державного мита, 204 (двісті чотири) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання: 19.04.2010р.