Рішення № 9551780, 08.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/15108.04.10 За позовом           Комунального комерційного унітарного підприємства "Фінансова

компанія "Житло - інвест" Головного управління житлового забезпечення

          виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної

          адміністрації)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОМ-ХАУС"

про                     стягнення 17 587,13 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача заступник начальника юридичного відділу – Чабарай М.А.(дов. №

112/05-1724/2 від 07.02.08)

Від відповідача юрисконсульти –Хомченко Т.А. (дов. № б/н від 03.12.09)

                     Мотрончук Д.П.(дов № б/н від 03.12.09)

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 9544,50 грн. доплати за різницю в площі об’єкта інвестування за договором №КНТР-001909/кв про участь у фонді фінансування будівництва від 04.12.2007р. та 6723,57 грн. винагороди, 1319,06 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2010р. порушено провадження у справі № 8/151, розгляд справи призначений на 08.04.2010р.

У судове засідання, призначене на 08.04.2010р. з’явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про зупинення розгляду справи, посилаючись на те, що постановою Господарського суду міста Києва від 02.12.2009р. по справі № 15/504-б ТОВ «Міком-Хаус»визнано банкрутом на підставі ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відкрито ліквідаційну процедуру та призначено арбітражного керуючого. 10.12.2009р. в газеті «Голос України»надруковано оголошення про визнання ТОВ «Міком-Хаус»банкрутом. Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010р. постанову Господарського суду міста Києва від 02.12.2009р. про визнання ТОВ «Міком-Хаус»банкрутом скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва у новому складі суду. 31.03.2010р. ТОВ «Міком-Хаус»оскаржило зазначену постанову до Верховного суду України, тому на даний час чинною залишається ухвала Господарського суду міста Києва від 24.11.2009р. у справі № 15/504-б.

З огляду на викладене, представник відповідача просив суд зупинити провадження у даній справі, до перегляду Верховним судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.03.2010р. по справі № 15/504-б.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, відмовив в його задоволенні з наступних підстав:

Згідно зі ст. 111-11 ГПК України, постанова касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, а тому посилання відповідача на те, що на даний час чинною залишається ухвала Господарського суду міста Києва від 24.11.2009р. у справі № 15/504-б, є безпідставним.

П. 8.13 рекомендацій Вищого господарського суд, від 04.06.2004, № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено, що Закон і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті. Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2002 у справі N 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява Комунального комерційного унітарного підприємства "Фінансова компанія "Житло - інвест" Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОМ-ХАУС"про стягнення 17587,13 грн. підлягає розгляду по суті, у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення розгляду даної справи слід відмовити.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому зазначалося, що відповідач не визнає заявлені позовні вимоги, посилаючись на слідуючі обставини: вимоги позивача про стягнення з відповідача 9544,50 грн. доплати за різницю в площі об’єкта інвестування та 6723,57 грн. винагороди ґрунтуються на правовідношеннях викладених у додатковій угоді (без номеру та без дати) про внесення змін до договору, але дана додаткова угода не була укладена, що унеможливлює стягнення грошових коштів в розмірі 9544,50 грн. та 6723,57 грн., а тому просив суд відмовити в цій частині у задоволенні позову.

В частині стягнення з відповідача пені, відповідач просив суд застосувати строки позовної давності встановленої ст. 258 ЦК України, та враховуючи те, що строк для стягнення пені сплинув 04.08.2009р., просив суд відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1319,06 грн.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

04.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міком-Хаус»- «довіритель»та Комунальним комерційним унітарним підприємством «Фінансова компанія «Житло-Інвест»Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) - «фінансова компанія»був укладений договір №КНТР-001909/кв про участь у фонді фінансування будівництва (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «довіритель», на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва (надалі –Правила ФФБ) (виду А) житлового будинку на вул. А.Пантелькіна, 1/5-5 у Святошинському районі м.Києва, затверджених уповноваженим органом «фінансової компанії», дав згоду на участь у фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ), прийняв на себе зобов’язання виконувати Правила ФФБ, передати «фінансовій компанії»в управління грошові кошти з метою отримання у власність об’єкта інвестування та встановив обмеження щодо окремих дій «фінансової компанії»з управління цими коштами, а «фінансова компанія»зобов’язалася здійснити управління залученими коштами за винагороду в інтересах «довірителя»або визначеної ним особи (вигодонабувача) на умовах, визначених Правилами ФФБ та цим договором.

Інформація про об’єкт інвестування (згідно з проектом) визначена в п.1.3 договору: квартира № 294, поверх 5, кількість кімнат 2, загальна проектна площа 62,50 кв.м., житлова площа 39,10 кв.м. (надалі - об’єкт інвестування або квартира) житлового будинку по вул. А.Пантелькіна, 1/5-5 у Святошинському районі м.Києва; будинок без оздоблення (надалі –об’єкт будівництва). В даному договорі та Правилах ФФБ зазначається будівельна адреса об’єкта будівництва.

Розпорядженням Святошинської районної у м.Києві державною адміністрацією № 2220 від 27.12.2005р. «Про присвоєння поштової адреси житловим будинкам по просп. Академіка Палладіна, 20 та по вул. Хмельницькій, 10 у Святошинському районі м.Києва», вул. Пантелькіна, 1-5/5 (буд. адреса) присвоєно поштову адресу –вул. Хмельницька, 10.

Згідно з п.1.2 договору, при укладанні цього договору «фінансова компанія»на умовах Правил ФФБ закріпила за «довірителем»обраний ним об’єкт інвестування, характеристики якого визначені у Свідоцтві про участь у ФФБ (далі - Свідоцтво), що є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно свідоцтва про участь у ФФБ виду А № 001909-1 від 17.12.2007р., яке є додатком до договору про участь у ФФБ № КНТР-001909/КВ від 04.12.2007р., за довірителем закріплений наступний об’єкт інвестування:

- вид об’єкта –квартира,

- номер об’єкта інвестування 294, поверх: 5, кількість кімнат: 2. Загальна проектна площа: 62,50 кв.м.

- за будівельною адресою об’єкта інвестування: житлового будинку на вул. А.Пантелькіна, 1/5-5 у Святошинськомй районі м.Києва

Умовами договору сторони погодили, що поточна вартість об’єкта інвестування на дату укладання цього договору склала 552343,75 грн., крім того ПДВ 110468,75 грн., разом 662812,50 грн. та визначається виходячи з поточної вартості ціни вимірної одиниці об’єкта інвестування (8837,50 грн., крім того ПДВ 1767,50 грн., разом 10605,00 грн. за 1 кв.м.), встановленої забудовником на момент оплати (п.1.8 договору).

Абз. 2 п.1.8 договору передбачено, що у разі збільшення забудовником поточної ціни вимірної одиниці (1 кв.м.) об’єкта інвестування, вартість об’єкта інвестування відповідно збільшується на суму збільшення ціни несплаченої кількості вимірних одиниць об’єкта інвестування. Оплата «довірителем»вимірних одиниць об’єкта інвестування за графіком здійснення платежів проводиться за ціною вимірної одиниці, встановленої на дату оплати.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що «довіритель»передає в управління «фінансовій компанії»кошти в національній валюті України шляхом їх перерахування на рахунок ФФБ, зазначений в реквізитах «фінансової компанії»в цьому договорі за наступним графіком: 30% - 11.12.2007р., 8% до 04.01.2008р.; 8% до 04.02.2008р.; 8% до 04.03.2008р.; 8% до 04.04.2008р., 8% до 05.05.2008р.; 8% до 04.06.2008р.; 8% до 04.07.2008р.; 7% до 04.08.2008р.; 7% до 04.09.2008р.

Остаточна вартість об’єкта інвестування визначається після введення в експлуатацію відповідно до фактичної площі об’єкта інвестування, встановленої на підставі обмірів БТІ (абз. 3 п. 1.8 договору).

Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, затвердженим розпорядженням Святошинської РДА від 30.12.2008р. №2023, житловий будинок на вул. А.Пантелькіна, № 1/5-5 у Святошинському районі м.Києва прийнятий в експлуатацію.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що загальна площа об’єкту інвестування є проектною і підлягає уточненню після введення об’єкта будівництва в експлуатацію на підставі даних технічних обмірів БТІ м.Києва. У разі, якщо фактична загальна площа об’єкта інвестування виявиться більшою, ніж проектна площа, які зазначено в п.1.3 договору, «довіритель»здійснює доплату за різницю площі шляхом перерахування визначеної «фінансовою компанією»суми коштів на рахунок ФФБ.

Розмір коштів, що підлягають додатковій сплаті «довірителем»на рахунок ФФБ, визначається «фінансовою компанією», виходячи з встановленої «забудовником»поточної ціни вимірної одиниці об’єкта інвестування на момент здійснення кінцевих розрахунків (п.2.5 договору).

Наказом Держбуду України, від 24.05.2001, № 127 затверджена Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна. Ця Інструкція розроблена відповідно до чинного законодавства, зокрема Положення про Держбуд України, затвердженого Указами Президента України від 09.12.97 N 1342/97 та від 16.05.01 N 314, якими на Комітет покладено здійснення функцій нормативно-методичного забезпечення діяльності бюро технічної інвентаризації.

Пунктом 1.2 Інструкції передбачено, що Інструкція визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою:

- визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних);

- обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів;

- установлення вартості об'єктів.

Технічна інвентаризація передбачає:

- первинну технічну інвентаризацію об'єктів;

- поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи для встановлення змін за певний період часу після первинної інвентаризації.

Згідно з 1.3 Інструкції, Інструкція діє на всій території України для здійснення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна всіх форм власності.

Технічну інвентаризацію новозбудованих (реконструйованих) та наявних об'єктів виконують за рахунок замовників комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації (п.1.4 Інструкції). На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи (додаток 1) та технічні паспорти (додатки 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8).

Згідно з технічними даними БТІ, загальна площа квартири № 294, розташованої на 5-му поверсі 10 поверхового будинку, яка складається з 2-х кімнат житловою площею 38,7 кв.м., склала 63,4 кв.м. (копія технічного паспорту від 03.12.2008р. заходиться в матеріалах справи).

Таким чином площа об’єкту інвестування збільшилась на 0,90 кв.м., яка становить різницю між технічними даними БТІ (63,4 кв.м.) та загальною проектною площею (62,5 кв.м.), а отже відповідач повинен здійснити доплату у розмірі 9544,50 грн. (у т.ч. ПДВ), виходячи з встановленої забудовником поточної ціни вимірної одиниці об’єкту інвестування, яка складає 10605,00 грн. за 1 кв.м. (0,90 кв.м. х 10605,00 грн./кв.м. = 9544,50 грн.)

Згідно з п.3.1 договору, «довіритель»зобов’язався, зокрема, після введення об’єкту будівництва в експлуатацію здійснити з «фінансовою компанією»кінцеві розрахунки за даними БТІ в порядку, передбаченому договором та правилами ФФБ.

Як свідчать матеріали справи, відповідач перерахував на рахунок позивача кошти за об’єкт інвестування в розмірі 662812,50 грн., що підтверджується банківськими виписками за 11.12.2007р. в сумі 198843,75 грн., за 22.01.2008р. в сумі 53025,00 грн., за 07.02.2008р. в сумі 53025,00 грн., за 03.03.2008р. в сумі 53025,00 грн., за 03.04.2008р. в сумі 53025,00 грн., за 08.05.2008р. в сумі 53025,00 грн., за 04.06.2008р. в сумі 53025,00 грн., за 03.07.2008р. в сумі 53025,00 грн., за 05.08.2008р. в сумі 46449,90 грн., за 04.09.2008р. в сумі 46343,85 грн. (копії знаходяться в матеріалах справи).

Однак, враховуючи те, що згідно з технічними даними загальна площа об’єкту інвестування склала 63,4 кв.м., а отже поточна вартість об’єкту інвестування склала 672357,00 грн., з урахуванням того, що поточна вартість 1 кв.м. - 106050,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 9544,50 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи відповідач не провів доплату різниці в площі об’єкта інвестування за договором №КНТР-001909/кв про участь у фонді фінансування будівництва від 04.12.2007р., доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 9544,50 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9544,50 грн. доплати за різницю в площі об’єкта інвестування за договором №КНТР-001909/кв про участь у фонді фінансування будівництва від 04.12.2007р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім того, у відповідності до п.3.1 договору, «довіритель»зобов’язався, зокрема, сплачувати «фінансовій компанії»винагороду за управління коштами та за надання інших послуг, передбачених договором та Правилами ФФБ.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за здійснення управління коштами за цим договором «довіритель»сплачує «фінансовій компанії»винагороду у розмірі 1% від суми грошових коштів, переданих в управління; крім того податок на додану вартість (ПДВ) в розмірі, передбаченому законом; разом винагорода за управління коштами складає 1,2% від суми коштів, переданих в управління. Сплата винагороди здійснюється «довірителем»в місячний термін після введення об’єкта будівництва в експлуатацію.

Таким чином, позивач зазначив, що винагорода, яка підлягає сплаті відповідачем позивачу склала 6723,57 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач не перерахував на рахунок позивача винагороду у розмірі 6723,57 грн., доказів її перерахування позивачу, суду не надав.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 6723,57 грн. винагороди, правомірна та підлягає задоволенню.

Окрім цього, позивач також просив суд стягнути з відповідача 1319,06 грн. пені у відповідності до положень п.5.4 договору.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з положеннями п.3.1.3 п.3.1 договору «довіритель»зобов’язався вносити кошти на рахунок ФФБ відповідними частинами та у строки, передбачені цим договором, а у разі порушення встановлених строків перерахування коштів –сплатити «фінансовій компанії»пеню, передбачену п.5.4 договору.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у разі порушення «довірителем»встановлених термінів перерахування коштів до ФФБ чи сплати винагороди за послуги «фінансової компанії», він сплачує «фінансовій компанії»пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку «довірителем».

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1319,06 грн. за наступний період: з 04.01.2008р. по 22.01.2008р. на суму 53025,00 грн., з 04.02.2008р. по 07.02.2008р. на суму 53025,00 грн., з 05.05.2008р. по 08.05.2008р. на суму 53025,00 грн., з 04.08.2008р. по 05.08.2008р. на суму 46449,90 грн. При цьому позивач не врахував положень ст. 258 ЦК України.

Відповідно до ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в одних рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 статті 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 175 ГК України).

Нормами ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла у 2008р., а позовна заява подана позивачем до Господарського суду міста Києва 25.02.2010р., тобто після спливу позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені та враховуючи посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на застосування позовної давності, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1319,06 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 9544,50 грн. доплати за різницю в площі об’єкта інвестування за договором №КНТР-001909/кв про участь у фонді фінансування будівництва від 04.12.2007р. та 6723,57 грн. винагороди, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 16268,07 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

У відповідності до положень ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при частковому задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 9, 258, 261, 267, 525, 526, 546, 547, 549, 611 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОМ-ХАУС" (юридична адреса: 03680, м.Київ, вул. Боженка, 86-б; фактична адреса: 01133, м.Київ, б-р. Л.України, 11, кв. 36; код 32046706) на користь Комунального комерційного унітарного підприємства "Фінансова компанія "Житло - інвест" Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01034, м.Київ, вул. Володимирська, 42; код 32855406) 9544 (дев’ять тисяч п’ятсот сорок чотири) грн. 50 коп. доплати за різницю в площі об’єкта інвестування за договором №КНТР-001909/кв про участь у фонді фінансування будівництва від 04.12.2007р., 6723 (шість тисяч сімсот двадцяти три) грн. 57 коп. винагороди, 162 (сто шістдесят дві) грн. 68 коп. державного мита, 218 (двісті вісімнадцять) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути Комунальному комерційному унітарному підприємству "Фінансова компанія "Житло - інвест" Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01034, м.Київ, вул. Володимирська, 42; код 32855406) з Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу надмірно сплачені платіжним дорученням № 46 від 19.01.2010р. в сумі 76 (сімдесят шість) грн. 50 коп. Оригінал платіжного доручення № 46 від 19.01.2010р. на суму 312,50 грн. знаходиться в матеріалах справи № 8/151.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 19.04.2010р.