Рішення № 9551482, 20.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/10120.04.10 За позовом Орендного підприємства «Житомирська облдрукарня»

До Фізичної особи-підприємця Грищенко Ірини Вячеславівни

Про стягнення 20660,96 грн.

                                                                                                     Суддя Палій В.В.

Секретар Молочна Н.С.

Представники сторін:

від позивача           Штиколенко Т.П.- предст. (дов. від 15.07.2009р.)

від відповідача           Мороз О.В.- предст. (дов. від 05.03.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 20660,96грн. –основного боргу, яка виникла внаслідок несплати відповідачем за поставлений позивачем товар, а також витрати по сплаті державного мита –206,61грн., витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 18.02.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/101, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 10.03.2010р.

03.03.2010р. судом одержано письмові пояснення від відповідача, у яких зазначається, що сума у розмірі 20660,96грн. не є сумою заборгованості, оскільки це є сума залишку поліграфічної продукції, яку взято на реалізацію у позивача, та яка не реалізована.

У судовому засіданні 10.03.2010р. представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, з метою ознайомлення з матеріалами справи.

Клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 10.03.2010р. судом оголошено перерву до 30.03.2010р.

29.03.2010р. судом одержано відзив на позовну заяву від відповідача, у якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що зі змісту накладних №№876 і 896, в яких не містяться обов’язки сторін, ніяких зобов’язань щодо оплати за передані на реалізацію підручники відповідач несе. Також відповідач зазначає, що ним підписувались лише накладні №№740, 780, 848, 105, а накладні №№876 та 896 відповідачем не підписувались. Платіж у сумі 9104,41грн. відповідачем не здійснювався взагалі, відповідно у позові викладено факт, який не мав місця.

У судовому засіданні 30.03.2010р. представники сторін звернулись до суду із спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору у справі №20/101.

Клопотання, викладене у заяві, судом задоволено.

У судовому засіданні 30.03.2010р. судом оголошено перерву до 14.04.2010р., для надання сторонам можливості надати суду додаткові докази по справі.

У судовому засіданні 14.04.2010р. представник відповідача надав суду копію накладної №2553 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 21.12.2007р. на суму 2821,91грн.

Представник позивача надав суду письмові пояснення щодо накладної №2553 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 21.12.2007р., у яких зазначив, що оскільки замовлення по накладним за №876 від 12.12.2007р. та за №896 від 21.12.2007р. були виписані двічі, позивачем було проведено коригування про зняття різниці в сумі 9104,41грн. з накладної за №896, залишивши суму фактично одержаної відповідачем продукції 2821,91грн. (11926,32грн. -9104,41грн. = 2821,91грн.), що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін від 11.01.2010р. та оформлена така різниця накладною №2553 від 21.12.2007р. Листом від 11.03.2010р. відповідачем підтверджено факт одержання книжкової продукції за накладними №876 від 12.12.2007р. та №2553 від 21.12.2007р.

У судовому засіданні 14.04.2010р. судом оголошено перерву до 20.04.2010р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

в с т а н о в и в :

Позивачем протягом 2007-2008 років було поставлено на користь відповідача та передано у власність відповідача товар на загальну суму 38453,37грн., що підтверджується накладними №740 від 26.10.07, №780 від 09.11.07, №848 від 30.11.07, №876 від 12.12.07, №896 від 21.12.07 та видатковою накладною №РН-0000105 від 16.01.08, які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Оскільки замовлення по накладним за №876 від 12.12.2007р. та за №896 від 21.12.2007р. були виписані двічі, позивачем було проведено коригування про зняття різниці в сумі 9104,41грн. з накладної за №896, залишивши суму фактично одержаної відповідачем продукції у розмірі 2821,91грн. (11926,32грн. -9104,41грн. = 2821,91грн.), що підтверджується підписаним актом звірки взаємних розрахунків сторін від 11.01.2010р. та оформлена така різниця накладною №2553 від 21.12.2007р. (копія в матеріалах справи).

Відповідач здійснив часткову оплату одержаного товару у сумі 8688,00грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №365 від 14.09.09р. (в матеріалах справи), проте повну вартість поставленого позивачем товару у сумі 20660,96грн. (враховуючи коригування із зняття різниці в сумі 9104,41грн.) відповідач не оплатив.

Враховуючи те, що сторонами не встановлений строк виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого товару, позивач звернувся до відповідача, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, з листом-вимогою №5 від 11.01.2010р. сплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 20660,96грн. (підтвердженням направлення вимоги є фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист із відбитком поштового штемпеля від 12.01.2010р.).

У листі від 11.03.2010р. відповідач підтвердив факт одержання продукції за накладними №876 від 12.12.2007р. та №2553 від 21.12.2007р. Факт одержання продукції за іншими переліченими вище накладними, відповідач підтвердив у відзиві на позовну заяву.

Відповідач, протягом семи днів з дня отримання вимоги не здійснив повної оплати вартості поставленого товару у сумі 20660,96грн.

          У зв’язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 20660,96грн. основного боргу.

Заборгованість відповідача за одержаний товар у сумі 20660,96грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами станом на 11.01.2010р.

          Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з п. п. 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідач не виконав обов’язку з оплати переданого товару протягом семи днів з дня пред’явлення вимоги, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 20660,96грн. основного боргу вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що за домовленістю сторін книжкова продукція була передана відповідачу на реалізацію та підлягала оплаті по мірі реалізації, суд до уваги не приймає, оскільки доказів на підтвердження наведених обставин відповідачем суду не надано.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Фізичної особи –підприємця Грищенко Ірини Вячеславівни (м. Київ, вул. Мартиросяна, 20, кв. 30, ідентифікаційний код 2919903326) на користь Орендного підприємства «Житомирська облдрукарня»(м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 17, код ЄДРПОУ 02466441) 20660,96грн. –основного боргу, 206,61грн. - державного мита, 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя В.В. Палій