Рішення № 9550819, 24.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/70424.02.10 За позовом:Заступника військового прокурора Центрального регіону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»

доДержавного підприємства «Управління капітального будівництва»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруМіністерство надзвичайних ситуацій України та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про стягнення боргу в розмірі 880157,13 грн. Суддя Хрипун О.О.

Представники: від Прокуратури Кривоклуб Т.В. прокурор від. від ПозивачаМаркевич А.М. представник за довіреністю

від ВідповідачаДанилов Е.О., Дякур Т.С. представники за довіреністю

від Третьої особиЛябах О.О. представник за довіреністю ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Центрального регіону (далі Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(далі Позивач, ДП «Укрвійськбуд») з позовом до державного підприємства «Управління капітального будівництва»(далі Відповідач, ДП «Управління капітального будівництва»), в якому просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 880157,13 грн., з яких 525466,94 грн. основний борг, 307398,16 грн. інфляційні витрати, 47292,03 грн. три проценти річних.

22.01.2010 ухвалою Господарського суду міста Києва залучено до участі у справі Міністерство з питань надзвичайних ситуацій України та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача з підстав, вказаних в ухвалі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не оплатив виконані Позивачем на підставі укладеного між ними договору № 5-08/98 від 07.08.1998 підготовчі роботи по будівництву. З урахуванням складеного між сторонами протоколу заліку зустрічних вимог від 27.11.2006 заборгованість Відповідача перед Позивачем за договором № 5-08/98 від 07.08.1998 складає 525466,94 грн. Зазначений протокол, за твердженням Прокурора, доводить факт визнання Відповідачем свого боргу і перериває строк позовної давності за вимогами Позивача, що виникли на підставі договору № 5-08/98 від 07.08.1998.

В обґрунтування необхідності звернення до суду з даним позовом Прокурор посилається на те, що спричинення майнової шкоди державному підприємству, майно якого перебуває у віданні Міністерства оборони України, безпосередньо шкодить інтересам держави.

Позивач підтримав у судовому засіданні заявлені Прокурором позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість. В підтвердження своїх заперечень, Відповідач посилається на рішення Арбітражного суду міста Києва від 11.07.2000 у справі № 18/92, в якому були розглянуті позовні вимоги Позивача за договором № 5-08/98 від 07.08.1998 щодо стягнення з Відповідача заборгованості, та яким було відмовлено в їх задоволенні.

22.01.2010 та 10.02.2004 слухання справи відкладалося відповідно до ч. 4 ст. 77 ГПК України з підстав, визначених у відповідних ухвалах.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.09.1998 між Позивачем та Відповідачем укладений контракт № 5-08-98, відповідно до якого Позивач зобовязався виконати підготовчі роботи по будівництву 269 квартирного житлового будинку по проспекту Червонозоряному, 4 у місті Києві, у тому числі здійснити роботи з перенесення овочесховища та продречскладу з території майданчика під забудову будинку та здійснити фінансування проектно-кошторисної документації по цьому ж будинку.

У 1998 році Позивачем були виконані підготовчі будівельно-монтажні роботи на суму 358137,00 грн., про що свідчить акт приймання-передачі незавершеного будівництва від 22.09.1998, підписаний посадовими особами Позивача та Відповідача.

У 1999 році Позивачем виконані будівельно-монтажні роботи на загальну суму 326446,00 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Загальна вартість робіт, що були виконані Позивачем за контрактом №5-08-98 протягом 1998-2000 років складає 689761,00 грн., що підтверджується зазначеними актами виконаних робіт та актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2000, підписаного Позивачем та Відповідачем.

Пунктом 4.1 контракту № 5-08-98 передбачено, що джерелом фінансування робіт є кошти державного бюджету, а в п. 4.2 зазначено, що оплата здійснюється замовником (Відповідачем) при надходженні коштів з джерел фінансування.

Викладені вище обставини встановлені рішенням Арбітражного суду міста Києва від 11.07.2000 у справі № 18/92 за позовом ДП «Укрвійськбуд»до ДП «Управління капітального будівництва»про стягнення 689761,00 грн., яке вступило в законну силу, а відтак згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України не потребують повторного доведення.

27.11.2006 Позивач та Відповідач склали протокол заліку зустрічних вимог, відповідно до якого Відповідач визнав свою заборгованість перед Позивачем за контрактом № 5-08-98 від 07.08.1998 у розмірі 657 378,35 грн., а Позивач визнав свою заборгованість перед Відповідачем за договором № 51/98 від 01.07.1998 в сумі 131 191,41 грн. В результаті взаємозаліку зустрічних однорідних вимог розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за контрактом № 5-08-98 від 07.08.1998 склав 525 466,94 грн.

На момент прийняття даного рішення Відповідач не сплатив Позивачу визначену в протоколі заліку зустрічних вимог суму заборгованості.

Невиконання свого зобов'язання з оплати Відповідач пояснює тим, що він є госпрозрахунковим підприємством з самостійним балансом, не має статусу бюджетної установи і фінансується лише за рахунок коштів, передбачених кошторисами будівництва та капітального ремонту, і не мав можливості розрахуватися з Позивачем за контрактом № 5-08-98 від 07.08.1998, так як кошти з Державного бюджету йому не надходили.

Відповідно до чинної редакції Статуту Відповідача від 09.12.2009 останній є підприємством, заснованим на державній власності, підпорядкованим Третій особі та створений з метою організації в системі Міністерства єдиного замовника власного будівництва житла та об'єктів виробничо-комунального призначення.

Згідно з п. 3.5 Статуту Відповідач несе відповідальність тільки за своїми зобов'язаннями у межах належного йому майна, яке є державною власністю, закріплюється за ним на праві повного господарського відання, та не відповідає за зобов'язаннями Третьої особи і держави.

З викладених обставин вбачається, що спір між сторонами в даній справі виник у зв'язку з невиконанням Відповідачем свого зобов'язання з оплати виконаних Позивачем робіт за контрактом № 5-08-98 від 07.08.1998.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами в даній справі виникли на підставі укладеного між ними контракту № 5-08-98 від 07.08.1998, права та обовязки за яким, а саме право Позивача на одержання оплати за виконані роботи та обовязок Відповідача оплатити зазначені роботи, продовжують існувати і на час розгляду даної справи, що підтверджується, зокрема, підписаним між сторонами протоколом заліку зустрічних вимог, в якому Відповідач визнав свій борг за спірним договором.

Рішення Арбітражного суду міста Києва від 11.07.2000 у справі № 18/92, яким Позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача заборгованості за контрактом № 5-08-98 від 07.08.1998, винесене з урахуванням обставин справи та норм законодавства, що діяли на момент його винесення, і в ньому не спростовується факт наявності у Відповідача обовязку оплатити виконані Позивачем роботи за контрактом.

Відтак, твердження Відповідача про безпідставність позовних вимог Позивача в даній справі з посиланням на вказане рішення від 11.07.2000 у справі № 18/92 є необгрунтованим.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Аналогічна норма щодо застосування положень Господарського кодексу України до прав та обов'язків, які виникли до набрання чинності цим кодексом та продовжують існувати після набрання ним чинності, передбачена в п. 4 Прикінцевих положень ГК України.

Оскільки права та обовязки Позивача та Відповідача за контрактом № 5-08-98 від 07.08.1998, як встановлено судом вище, продовжують існувати на час розгляду даної справи, до правовідносин, що виникли на підставі цього контракту застосовуються положення чинних Цивільного та Господарського кодексів.

Укладений між Позивачем та Відповідачем контракт № 5-08-98 від 07.08.1998 за своєю правовою природою є договором підряду на капітальне будівництво.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобовязується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором обєкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобовязується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом обєкти і оплатити їх.

Згідно з ч. 5 ст. 321 ГК України якщо договором не передбачено попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підряднику зумовлену договором ціну після остаточної здачі обєкта будівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника,достроково.

Отже, ч. 5 ст. 321 ГК України встановлює обовязок для замовника оплатити підрядні роботи після їх прийняття або шляхом здійснення попередньої оплати та не передбачає права замовника не оплачувати роботи за наявності певних умов, як-то відсутність бюджетного фінансування витрат замовника.

З викладених вище обставин справи вбачається, що Відповідач прийняв виконані Позивачем роботи за контрактом № 5-08-98 від 07.08.1998 у повному обсязі без будь-яких претензій щодо якості та вчасності їх виконання ще в кінці 1999 року, натомість оплату за вказані роботи все ще не здійснив.

Таким чином, Відповідач як замовник за спірним контрактом порушив свій обовязок, передбачений ч. 5 ст. 321 ГК України, щодо оплати виконаних підрядних робіт після їх прийняття.

Судом не приймаються до уваги доводи Відповідача про те, що оплата не була проведена ним у звязку з відсутністю бюджетного фінансування, тоді як відповідно до п. 4.2 спірного контракту оплата здійснюється при надходженні коштів з джерел фінансування, з огляду на наступне.

Зі Статуту Відповідача, положення якого досліджувалися вище, вбачається, що за своїм правовим статусом Відповідач є державним комерційним підприємством.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГК України державне комерційне підприємство є субєктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

У ч. 5 ст. 74 ГК України передбачено, що держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобовязаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України відсутність у боржника коштів не є підставою для звільнення від виконання зобовязання.

Аналогічні положення щодо відповідальності за виконання грошових зобовязань підприємствами державного сектору економіки були передбачені законодавством, що діяло на момент укладення між Позивачем та Відповідачем контракту № 5-08-98 від 07.08.1998.

Так згідно з ч. 1 ст. 32 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року юридична особа відповідає за своїми зобовязаннями належним їй на праві власності (закріпленим за нею) майном, якщо інше не встановлено законодавчими актами. Засновник юридичної особи або власник її майна не відповідають за її зобовязаннями, а юридична особа не відповідає за зобовязаннями власника або засновника, крім випадків, передбачених законодавчими актами чи установчими документами юридичної особи.

Відповідно до ст. 33 Цивільного кодексу 1963 року держава не відповідає по зобовязаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобовязаннях держави.

Згідно зі ст. 212 Цивільного кодексу 1963 року боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у Відповідача відсутні передбачені законодавством підстави для невиконання свого зобовязання щодо оплати виконаних Позивачем робіт за контрактом № 5-08-98 від 07.08.1998, а тому позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу, яка згідно з протоколом заліку зустрічних вимог від 27.11.2006 складає 525 466,94 грн., підлягають задоволенню.

В п. 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Прокурор у позовній заяві визначив суму боргу Відповідача з урахуванням інфляційного збільшення заборгованості та трьох відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України, в якій передбачено, що боржник, який не виконав грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Така сама відповідальність за прострочення виконання боржником грошового зобовязання була передбачена статтею 214 Цивільного Кодексу 1963 року, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача інфляційного збільшення суми заборгованості в розмірі 307398,16 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 47292,02 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Управління капітального будівництва»(01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97; код ЄДРПОУ 25276329; р/р 260013011051 в ЗАТ «Промінвестбанк»в м. Києві, МФО 300012) на користь державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, корпус 20; р/р 26003600112559 в ВАТ КБ «Хрещатик»у м. Києві, МФО 300670) 880157,12 грн. (вісімсот вісімдесят тисяч сто птдесят сім гривень 12 коп.), з яких 525 466,94 грн. (пятсот двадцять пять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 94 коп.)сума основного боргу, 307398,16 грн. (триста сім тисяч триста девяносто вісім гривень 16 коп.) інфляційне збільшення заборгованості, 47292,02 грн. (сорок сім тисяч двісті девяносто дві гривні 02 коп.) три відсотки річних.

Стягнути з державного підприємства «Управління капітального будівництва»(01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97; код ЄДРПОУ 25276329; р/р 260013011051 в ЗАТ «Промінвестбанк»в м. Києві, МФО 300012) в дохід бюджету 8801,57 грн. (вісім тисяч вісімсот одну гривню 57 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Хрипун О.О.

Дата підписання рішення: 12.04.2010