Рішення № 9550663, 08.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/63508.04.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та

захист»

до           Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

про стягнення 70459,69 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Корінь А.А. (довіреність № 22/03 від 02.03.2010р.);

від відповідача: Єлтунова Ю.В. (довіреність № 8 від 01.01.2010р.).

В судовому засіданні 08 квітня 2010 року за згоди представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Добробут та захист»(надалі –позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(надалі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 70 459,69 грн., в тому числі основного боргу 60 636,56 грн., пені в розмірі 8 004,03 грн. та 3% річних в сумі 1 819,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов’язки за договором облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів № 02/ОП/05/2007 від 22.05.2007р. належним чином не виконав, чим порушив умови укладеного між сторонами договору.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував.

Ухвалою від 14.12.2009р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 04.02.2010р. По справі 04.01.2010р. було оголошено перерву до 11.03.2010р. За наслідками розгляду справи 11.03.2010р. судом оголошено перерву до 08.04.2010р.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2007р. між позивачем (Перестрахувальник) та відповідачем (Перестраховик) (разом –сторони) було укладено договір облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів № 02/ОП/05/2007 (надалі - Договір), предметом якого є облігаторне (обов’язкове) пропорційне квотне перестрахування Перестраховиком частини відповідальності Перестрахувальника, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортниз засобів) на умовах Правил добровільного страхування наземного транспортного транспорту б/н, зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 09.12.2004р.

У відповідності з п. 3.1 Договору, перестрахування здійснюється на облігаторній пропорційній основі відповідно до встановлених Договором квот. Зокрема, п. 3.4 Договору визначена відповідальність Перестраховика за окремим транспортним засобом, визначеним в оригінальному договорі страхування, що складає:

- по транспортним засобам (Т/З) зі страховою сумою від 50 000,00 грн. до 100 000,00 грн. включно - 15%;

- по транспортним засобам (Т/З) зі страховою сумою від 100 001,00 грн. до 200 000,00 грн. включно - 25%;

- по транспортним засобам (Т/З) зі страховою сумою від 200 001,00 грн. до 500 000,00 грн. включно - 30% відповідальності понад власного утримання Перестрахувальника.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі зазначених умов Договору, згідно з рахунком-бордеро премій №9 (копія в матеріалах справи) від 01.02.2008р. за період з 01.01.2008р. по 31.01.2008р. відповідач отримав від позивача відповідну перестрахувальну премію в розмірі 3 347,04 грн., згідно з договором страхування наземного транспорту №10/17-901, укладеного між відповідачем та Ільницьким В.М. на період з 21.01.2008р. по 20.01.2009р. (позиція №25 в рахунку–бордеро премій № 9).

Відповідно до п. 5.1 Договору, Перестраховик, в межах власного утримання, приймає участь у відшкодуванні всіх збитків за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію Договору.

Оскільки, попередня прогнозована сума збитку по даній події перевищувала 50 000,00 грн, її врегулювання проводилось позивачем за правилами п. п. 5.3, 5.4 – врегулювання касового збитку.

Вищезазначені обставини по справі, встановлені в рішенні Господарського суду м. Києва по справі № 4/239 від 16.07.2009р. (копія в матеріалах справи). Відповідним рішенням, за наслідками розгляду справи, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача несплаченої останнім частки відповідальності за першою частиною страхового відшкодування відповідно до договору облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів №02/ОП/05/2007, а також нарахованих штрафних санкцій за прострочення виконання останнім взятого на себе зобов’язання - задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду по справі 4/239 від 06.10.2009р. рішення Господарського суду по справі № 4/239 від 16.07.2009р. - залишено без змін (копія в матеріалах справи).

21.01.2008р. між позивачем та Ільницький Віталієм Миколайовичем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 10/17-901(копія в матеріалах справи, надалі - Договір страхування).

Об’єктом Договору страхування є, зокрема, автомобіль «Lexus GX 470», державний номер АА 0340 І І.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема – незаконного заволодіння транспортним засобом у будь-якому місці.

Відповідний страховий випадок стався 08.12.2008р., а саме: відбулося незаконне заволодіння транспортним засобом «Lexus GX 470», державний номер АА 0340 І І, що підтверджується Довідкою Києво-Святошинського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області №628 від 16.01.2008р. (копія в матеріалах справи).

Позивачем було належним чином, відповідно до правил страхування та умов Договору страхування, врегульовано заявлений збиток та складено спочатку Страховий акт №015/01/09 від 22.01.2009р., за яким страхувальнику Ільницькому В.М. в першу частину страхового відшкодування було сплачено 30% страхової суми в розмірі 121 200,00 грн. (обставина встановлена Господарським судом м. Києва), що підтверджується видатковим касовим ордером №291 від 22.01.2009р., а потім, на підставі Страхового акту №451/06/09 від 26.06.2009р. сплачено другу частину страхового відшкодування в розмірі 282 800,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №366 від 30.06.2009р.

13 липня 2009 року позивач на юридичну адресу відповідача направив лист №904 (копія в матеріалах справи), яким повідомив останнього про виплату другої частини страхового відшкодування за Договором страхування та надав розрахунок і підтверджуючі документи щодо відшкодування Перестраховиком своєї частки відповідальності за Договором в розмірі 60 636,56 грн. Факт направлення листа з додатковими документами підтверджується копією чеку про відправлення кореспонденції (копія в матеріалах справи).

За правилами п. 4.4.4. Договору, Перестраховик взяв на себе зобов’язання по сплаті своєї частки страхового відшкодування, протягом десяти робочих днів з дня отримання від Перестахувальника документів на виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач мав сплатити свою частку в чітко передбачений Договором строк –до 23.07.2009р.

Як стверджує позивач, що не спростовано відповідачем, станом на 30 листопада 2009 року сума частки відповідальності Перестраховика в розмірі 60 636,56 грн. на адресу Перестрахувальника не перерахована.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про страхування», Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Відповідно до п. 3.9 Договору встановлено, що відповідальність перестраховика за кожним Договором страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію договору перестрахування, починається та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи доведено, а відповідачем не заявлено обґрунтованих контраргументів, що загальна сума боргу за Договором, по сплаті частки відповідальності Перестаховика, складає 60636,56 грн., а відтак відповідна сума має бути стягнута з відповідача.

Суд вважає відмову відповідача, викладену ним у відзиві на позовну заяву, по сплаті останнім належної йому частки відповідальності передбаченої умовами Договору, необґрунтованою, виходячи з наступних обставин:

Договором страхування наземного транспорту та правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) відповідача не встановлено, які саме дії страхувальника або його представника можуть кваліфікуватися як «груба необережність».

Чинним законодавством України також не визначено поняття «груба необережність».

- відповідно до вимог п. 5.1 Договору відповідач повинен прийняти участь у відшкодуванні збитку та сплатити позивачу свою частку другої частини страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 12.2 Договору є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Відповідно до ст. ст. 549, 550 ЦК України, п. 11.2. Договору сторони несуть відповідальністю одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених Договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1 % від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки. Пеня сплачується за письмовою вимогою сторони, яка повинна була своєчасно одержати платіж.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 23.07.09р. по 30.11.09р. (117 днів прострочення) на суму 1 061,30 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за відповідний період в розмірі 583,11 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 2 статті 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню про стягненню 62 280,97 грн. з них 60 636,56 грн. основної заборгованості, пені в сумі 1 061,30 грн. та 3% річних в розмірі 583,11 грн.

Судові витрати позивача у сумі 831,40 грн. ( 622,80 грн. державного мита та 208,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(ідентифікаційний код: 22945712, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та Захист»(ідентифікаційний код: 31571133, адреса: 02232, м. Київ, вул. Бальзака, 81/1) грошові кошти в розмірі 62 280,97 грн. (шістдесят дві тисячі двісті вісімдесят гривень 97 копійок) та судові витрати в розмірі 831,40 грн. (вісімсот тридцять одну гривню 40 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 19.04.2010р.