Рішення № 9550667, 16.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/18616.04.10 «16»квітня 2010 р.Справа № 14/186 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/186

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд»

доВідкритого акціонерного товариства «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій»

пророзірвання договору та стягнення 810000 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Нитченко І.В. від відповідача- Шаповалова В.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд»(надалі –ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій»(надалі –ВАТ «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій») про розірвання договору доручення № 1/02 від 01.02.2010 р. та стягнення 810000 грн. грн. перерахованих грошових коштів.

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором доручення № 1/02 від 01.02.2010 р., що спричинило відмову позивача від договору та пред’явлення вимоги про повернення грошових коштів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.04.2010 р. у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

Від відповідача надійшла заява про визнання позову в порядку ст. 78 ГПК України.

У судове засідання 16.04.2010 р. представники сторін з'явились.

В даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 1 лютого 2010 р. р. між ТОВ «Будівельна компанія «Міськжитлобуд»(довіритель) та ВАТ «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій»(повірений) укладено договір доручення № 1/02 (надалі – Договір), відповідно до якого відповідач зобов’язався від імені і за рахунок позивача виконати певні юридичні дії, а саме: придбати, визначені в Договорі предмети, укласти договір (договори) купівлі-продажу (поставки) товарів на умовах не гірших ніж ті, що зазначені в Договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В пункті 1.5 Договору передбачено, що повірений зобов’язаний укласти договори, визначені у Договорі, з третіми особами до 19.02.2010 р.

Сторони в пункті 3.1 Договору визначили, що для виконання доручення за Договором довіритель протягом 10 робочих днів перераховує на поточний рахунок повіреного 810000 грн., з метою здійснення повіреним розрахунків з третіми особами за купівлю майна, зазначеного в Договорі.

На виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 810000 грн., що підтверджується платіжним дорученням 190 від 12.02.2010 р. (належним чином завірена копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

Проте, відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, не виконав своїх договірних зобов’язань.

Відповідно до п. 4.1.4 Договору повірений зобов’язаний повернути отримані згідно Договору кошти протягом 1 календарного дня у разі невиконання своїх обов’язків в строки, передбачені п. 1.5 Договору.

У зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов’язань позивач направив відповідачу вимогу № 45 від 23.02.2010 р., якою фактично відмовився від Договору та зажадав повернення 810000 грн. перерахованих грошових коштів.

Листом № 4 від 24.02.2010 р. відповідач підтвердив факт невиконання ним своїх зобов’язань за Договорами та просить позивача надати відстрочку повернення грошових коштів терміном 6 місяців.

Станом на день подання позову та розгляду справи грошові кошти на рахунок позивача від відповідача не надходили, доказів протилежного відповідачем не надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: 1) відмови довірителя або повіреного від договору; 2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; 3) смерті довірителя або повіреного. Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

В ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ч. ч. 2, 3, 5 ст. 653 ЦК України).

Отже, з огляду на те, що відповідачем допущені істотні порушення умов Договору, що підтверджується матеріалами справи, позивач вправі вимагати розірвання Договору.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи вищевикладене, позивач вправі вимагати повернення грошових коштів.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу ч. ч. 1, 5 ст. 78 ГПК України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду підписаній письмовій заяві, що долучається до справи. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, враховуючи наявність істотних порушень Договору зі сторони відповідача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір купівлі-продажу № 1/02 від 01.02.2010 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд».

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 13, код 04012359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд»(04073, м. Київ, вул. Скляренка, буд. 5, код 30153713) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 810000 грн. перерахованих грошових коштів, 8185 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 19.04.2010 р.