Рішення № 9550641, 13.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/21013.04.10 За позовомПриватного підприємства «Універсал 7» до Акціонерного банку «Діамант»

про стягнення 40 782,94 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Мельник С.Р. (довіреність від 04.08.2009р.);

від відповідача: Дятленко О.А. (довіреність № 151 від 16.09.2009р.).

В судовому засіданні 13 квітня 2010 року за згоди представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Універсал 7»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Акціонерного банку «Діамант»(надалі відповідач, Банк) про стягнення 40 782,94 грн. з них основної заборгованості в розмірі 32 400,00 грн. та матеріальних збитків в сумі 8 382,94 грн.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач доповнив свої позовні вимоги в аспекті дійсних обставин по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незрозуміло з яких причин перерахував грошові кошти, що знаходились на рахунку позивача третій особі.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю, стверджуючи, що заявлені вимоги позивача є необґрунтованими.

Ухвалою від 15.06.2009р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 07.07.2009р. По справі 07.07.2009р. було оголошено перерву до 03.09.2009р. Ухвалою від 03.09.2009р. розгляд справи було відкладено до 06.10.2009р. Ухвалою від 06.10.2009р. провадження по справі зупинено до проведення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів та отримання висновку експерта. Ухвалою від 15.02.2010р. поновлено провадження по справі, розгляд справи призначений на 16.03.2010р. У звязку з перебуванням судді у відпустці розгляд справи призначений на 16.03.2010р. було перенесено на 29.03.2010р. Ухвалою від 29.03.2010р. розгляд справи відкладено до 13.04.2010р.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2006 року між позивачем (Клієнт) і відповідачем (Банк) було укладено договір банківського рахунку № 06-11-23-000073 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі Договір) (разом - сторони), за умовами якого Банк зобовязаний відкрити Клієнту поточний рахунок № 2600032821, на підставі документів, визначених сукупністю нормативно-правових актів України, в тому числі НБУ.

Згідно з п. 1.1.2. Договору Банк зобовязаний приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунку та проведення інших операцій за поточним рахунком.

06 грудня 2006 року між сторона було укладено Додаткову угоду до Договору (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі угода), відповідно до п. 1.1. якої сторони домовились про те, що Банк надаватиме Клієнту послуги повязані з проведенням Клієнтом безготівкових розрахунків в національній та іноземній валюті, з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк».

Позивач стверджує, що 19 листопада 2008 року звернувся до Банку з метою перерахування коштів своєму контрагенту. Однак в наданні відповідної послуги Клієнту Банком було відмовлено та повідомлено, що 12 вересня 2008 року до Банку звернулась особа, яка неодноразово обслуговувалась в банку та надала одночасно зі своїми платіжними дорученнями платіжне доручення №11/03 від 12.09.2008р. (копія в матеріалах справи), за якою, зі слів відповідача, ПП «Універсал 7»здійснювало перерахування коштів в сумі 32 400,00 грн. з свого поточного рахунку на розрахунковий рахунок ТОВ «Строкус-ЛТД»з призначенням платежу: «Оплата за прибирання території згідно договору № 12/09/08 від 11.09.2008р., в тому числі ПДВ 5 400,00 грн.». Рух коштів по поточному рахунку позивача 12.09.2008р. на рахунок іншої особи підтверджується банківською випискою (копія в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що станом на 25.09.2008р. на рахунку позивача знаходяться кошти в сумі 91,43 грн., що підтверджується банківською випискою по поточному рахунку позивача (копія в матеріалах справи).

З метою зясування обставин зникнення коштів з свого поточного рахунку 04.12.2008р. позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив Банк повернути безпідставно перераховані останнім іншій особі кошти на поточний рахунок позивача відкритий в Банку. Факт отримання заяви Банком 04.12.2008р. підтверджується вхідним №223/50-5/413 про отримання ним кореспонденції (копія в матеріалах справи). Позивач зазначає, що про наслідки розгляду заяви та про результати прийнятого по ній рішення йому не відомі.

Позивач стверджує, та з матеріалів вбачається, що з 10 по 16 вересня 2008 року директор Піддубна Анжеліка Володимирівна перебувала у відрядженні, що підтверджується наказом про відрядження № 4-Пр від 09.09.2008р. та посвідченням про відрядженням з відмітками про відбуття до відрядження, прибуття до пунктів призначення і вибуття з них (копії в матеріалах справи).

Відповідач у відзиві до позовної заяви зазначає, що працівником Банку було правомірно виконано платіжне доручення №11/03 від 12.09.2008р., що його працівником були здійснені всі дії, стосовно ідентифікації Клієнта (перевірка повноважень та реквізитів платіжного доручення), зокрема наявності підпису відповідальної особи та відбитка печатки Клієнта, які співпадали із вказаними в картці зразками підписів та відбитка печатки Клієнта (копія в матеріалах справи), і на його думку наказ про відрядження та посвідчення про відрядження директора не є належним та достовірним доказом перебування Піддубної А.В. у відрядженні.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, зазначені ним у відзиві на позовну заяву, оскільки викладені в позовній заяві обставини знаходять своє підтвердження матеріалами, які містяться в справі, по-перше, посвідчення про відрядження з відмітками про відбуття до відрядження, прибуття до пунктів призначення і вибуття з них містить відтиски печатки не тільки позивача, а й товариства, до якого була відряджена особа, що підтверджує дійсність перебування директора в іншому регіоні, що в свою чергу, унеможливлювало працівником відповідача провести ідентифікацію Клієнта, по-друге, керівник підприємства (позивач), має повне право посвідчувати своїм підписом та засвідчувати печаткою підприємства будь-які накази, видані товариством, в тому числі і видані ним особисто.

Для встановлення відповідності підпису позивача та відтиску круглої печатки на платіжному дорученні №11/03 від 12.09.2008р. судом по справі була призначена судово-технічна експертиза. Для повноти та обєктивності проведення експертизи, ухвалою суду від 06.10.2009р. відповідача було зобовязано надати експерту оригінал платіжного доручення №11/03 від 12.09.2008р. Повідомленням №10446 експерта Н.Г. Драпей та повідомленням №10447 експерта Г.Д. Лутоніної суду було повідомлено про неможливість дачі висновку судово-технічної експертизи, у з вязку з ненаданням відповідачем оригіналу платіжного доручення №11/03 від 12.09.2008р.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженою постановою НБУ N 22 від 21.01.2004р., а саме п. 2.4. визначено, що Банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів вимогам додатка 8 до цієї Інструкції: банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника", а також "М.П." та "Підписи платника".

Положенням п. 2.13. Інструкції також передбачено, що Банки приймають до виконання лише розрахункові документи своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів.

У відповідності п. 3.1. Інструкції, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити:

назву документа;

дату складання і номер;

прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), ідентифікаційний номер платника та номер його рахунку;

найменування та код банку платника;

найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), ідентифікаційний код (номер) отримувача та номер його рахунку;

найменування та код банку отримувача;

суму цифрами та словами;

призначення платежу;

підпис платника (зразки підписів яких заявлені банку платника в картці із зразками підписів і відбитка печатки, п. 40 додатку 8 до цієї Інструкції).

Банк зобовязався надавати Клієнту послуги кожного дня протягом операційний часу (п. 3.1.2. Договору) та виконувати й інші обовязки передбачені законодавством України та Договором (п. 3.1.8. Договору).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Банк несе відповідальність за порушення вимог законодавства України (в тому числі нормативно-правових актів НБУ) при наданні послуг Клієнту (п. 5.1. Договору).

Положенням абзацу 2 пункту 2.38 Інструкції передбачено, що повернення платнику коштів, що списані банком з рахунку платника без законних підстав або з ініціативи неналежного стягувача, або в разі порушення банком умов договору банківського рахунку чи іншого договору про надання банківських послуг в частині здійснення договірного списання, або внаслідок інших помилок банку, здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 33 Господарського процессуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, Банк порушив взяті на себе зобовязання та безпідставно, не встановивши належність особи, яка подавала платіжні доручення, особи керівника (позивача), перерахував грошові кошти з поточного рахунку Клієнта, в розмірі 32 400,00 грн. на інший рахунок, чим порушив умови Договору та законодавства регулюючого відповідні правовідносини.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 8 382,94 грн. є необгрунтованими виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.02.2008 року між позивачем та ТОВ «Управляюча компанія «Київська нерухомість»було укладено договір № 27/02-08 про надання інформаційно-консультаційних та юридичних послуг (копія в матеріалах справи, надалі Договір-2). Між позивачем та ТОВ «Управляюча компанія «Київська нерухомість»був складений акт приймання-передачі виконаних робіт №1 від 30.11.2008р.

Позивачем чітко не визначено та належним чином необгрунтовано в позовній заяві, в чому саме полягають понесені ним збитки, зважаючи на те, що статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємницька діяльність здійснюється на основі, в тому числі і принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відтак позовні вимоги про стягнення 8 382,94 грн. збитків не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення безпідставно списаних коштів в сумі 32 400,00 грн.

Судові витрати позивача у розмірі 511,48 грн. (324,00 грн. державного мита та 187,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного банку «Діамант»(ідентифікаційний код: 23362711, адреса: 04070, м. Київ, Контрактова площа, 10А) на користь Приватного підприємства «Універсал 7»(ідентифікаційний код: 33443923, адреса: 02090, м. Київ, вул. Празька, 25/1) грошові кошти в розмірі 32400,00 грн. (тридцять дві тисячі чотириста гривень 00 копійок) та судові витрати в розмірі 511,48 грн. (пятсот одинадцять гривень 48 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 19.04.2010р.